Блог | Спритність державних рук: реальне оподаткування легальної зарплати планується на рівні 94%

Так, у заголовку немає помилки — саме дев’яносто чотири, а наразі — 82 відсотки (вісімдесят два). Із сьогоденного українського оподаткування ЧЕСНОЇ заробітної плати й почнемо.

Нехай зарплата, що нараховується, становить 100 одиниць. З неї зсередини сплачуються податок на доходи фізичної особи 18% і військовий збір 1,5%, тобто чистими залишається 80,5.

Зовні на ту ж зарплату нараховується єдиний соціальний внесок 22%. Одразу зазначу, що аналог цього збору — хоча й на рівні менш за 10% — запровадив у позаминулому столітті ще Бісмарк, вводячи так звану солідарну систему пенсійного забезпечення, від якої Цивілізація давно відмовилась, але в Україні цей дивний збір залишився, ще й виріс відтоді більш ніж у 2 рази, з-за чого й виникають ті шалені цифри, про які йтиметься далі.

Тобто, щоб на руки хтось отримав 80,5, нарахувати йому треба 100+22=122.

На ці 122 ще нараховується у складі ціни ПДВ 20%, і, таким чином, усього слід нарахувати 122×1,20=146,4.

Тепер розділимо чисту зарплату, яка видається на руки, на все, що заради неї нараховується: 80,5:146,4=0,55, тобто 55%.

Ці 55% сплачуються людині, а решта 45% — державі. Розділимо частку державну на частку на руки, тобто 45 на 55 — й маємо в підсумку 0,82, що означає: держава отримує зараз 82% від того, що отримує робітник (якщо вважати державну частку податком не зсередини, а — за аналогією з тим самим ЄСВ — зовні). Спритність рук — і жодного шахрайства.

Планується ж незабаром підвищити військовий збір до рівня 5%, а ПДВ — до 22 чи 23 відсотків (візьмемо середнє — 22,5%), принагідно скасувавши, до речі, всі пільги для ФОПів.

За таких — нових — ставок розрахунок змінюється: зі 100 залишається на руки 100-18-5=77, а нарахувати треба 122×1,225=149,45, й після ділення маємо 77:149,45=0,515, тобто 51,5% працівникові, а державі відповідно решту 48,5%.

Співвідношення державної частки й частки людині на руки становитиме, таким чином, 48,5:51,5=0,94, тож держава матиме 94% відносно суми, яку отримує робітник.

Це — не враховуючи ще того, що, коли працівник на свою чесну чисту зарплату щось купуватиме, він знову сплатить ПДВ (вже самостійно, а не за посередництва роботодавця) — у складі ціни на все, що купує.

Або — кудись поїде. Як і його потенційний роботодавець. Мабуть, туди, де немає оподаткування від Бісмарка.