Український ОПК може стати драйвером економіки, виробники вже досягли фантастичних результатів: нардепка Янченко про перспективи та необхідні зміни в регулюванні

В Україні разом зі скасуванням Господарського кодексу також прибрали додатковий штраф для постачальників зброї в 7%. Як зазначають автори таких змін, чинне законодавство передбачало одразу три штрафи для підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) за затримку. В результаті компанія могла отримати штраф, розмір якого в кілька разів вищий за можливий прибуток.

Зміни в штрафах – лише одна з необхідних змін в державній політиці щодо ОПК. Про те, які ще нововведення планують, а також про перспективи оборонки OBOZ.UA поговорив з однієї з авторок нововведень, нардепкою від "Слуги народу", членом комітету з питань економічного розвитку Галиною Янченко.

– У якому стані зараз перебуває український ОПК та які помилки в державній політиці щодо цієї галузі ви б могли назвати?

– Ми як держава хочемо, щоб у нас був сильний оборонно-промисловий комплекс. Тому що розуміємо, що це наша єдина справжня гарантія безпеки. Тільки українською зброєю і українськими боєприпасами ми можемо бити окупантів там і тоді, коли ми цього хочемо, а не там і тоді, де нам дозволяють західні партнери.

І хоча нам потрібен сильний оборонно-промисловий комплекс, державні закупівельники озброєння фактично дискримінують виробників українського озброєння. Зараз поясню детальніше. По-перше, виробники працюють в умовах дуже закритого, я би навіть сказала монопольного ринку. Вони можуть продавати тільки державі. Хоча українська оборонка спроможна виробляти втричі більше, ніж може зараз купити держава.

Тобто ми їм кажемо: можна продавати тільки державі, експортувати не можна і заробляти на експорті не можна.

По-друге, в державі ви можете мати дуже маленький, обмежений прибуток. У середньому це 5-7% за контракт. І за всіх цих обмежень існує просто таки драконівське регулювання.

Наприклад, за один вид порушення накладається одразу три види покарання. Це дублюючі штрафи. І це навіть якщо виробник затримав відвантаження товару, навіть з об'єктивних причин: по оборонних заводах регулярно прилітають ракети, вони залежать від іноземних комплектуючих, зокрема з Китаю, були проблеми з бронюванням й інженерів мобілізовували, блекаути тощо. Є багато об'єктивних чинників, які можуть спричинити незначну затримку.

А державні замовники, навіть якщо відбулося незначне порушення термінів і навіть якщо воно відбулося з об'єктивних причин, накладають одразу три види штрафів. І ці штрафи в сукупності тільки за перший місяць удвічі більші, ніж весь прибуток за рік може бути у підприємства. Це величезна проблема.

– Йдеться про сукупний розмір штрафів в 13%...

– Так. 13% при тому, що прибуток складає 5-7%. Що запропонували ми? І хто взагалі такі "ми"? Ми – це робоча група з проблем інвестицій і розвитку оборонно-промислового комплексу.

За останні пів року ми провели колосальну роботу. Зробили глибоке дослідження проблем українського оборонно-промислового комплексу. Ми об'єднали всі оборонні асоціації України. Разом зробили дорожню карту: що потрібно зробити в законодавстві і підзаконних актах для того, щоб українська оборонка розвивалася і масштабувалася.

Один із пунктів – це перегляд штрафів. Тобто має бути розумно і з погляду юриспруденції, і з погляду державного управління. Одне покарання – один штраф. Тому ми обрали найбільш ефективний штраф за прострочення. Найбільш ефективний штраф – це пеня. Тому що що вона накладається за кожен день прострочки. Це прогресивний штраф, і він реально стимулює виконувати контракти, плюс він підйомний. А другий і третій вид штрафу – прибрати.

Ми вже скасували другий вид штрафу, це 7%, які передбачались Господарським кодексом. І почали працювати над тим, щоб скасувати третій штраф – це так зване нарахування за використання коштів, що регулюється Цивільним кодексом.

Якщо залишиться тільки пеня, це буде балансом інтересів і оборонно-промислового комплексу, і державних замовників. У державних замовників залишаться важелі впливу на виконання контрактів, а у виробників зброї будуть адекватні умови.

– Чи вивчали, яка система покарань за порушення термінів працює в країнах НАТО?

– Справа в тому, що в країнах НАТО не обмежують приватний сектор. Ми в Україні загнали виробників у глухий кут і кажемо: "Ви там розвивайтеся, але ми вас будемо душити. Але ж ви розвивайтеся, будь ласка".

Штрафи в контрактах можуть бути і в країнах НАТО, і у нас вони мають бути. Але вони мають бути розумними. І штрафи не можуть бути вдвічі більшими, ніж прибуток.

Крім того, за кордоном насправді в ціну закладають і кредити, і різні ризики. У нас вимагають, щоб виробники показували калькуляцію собівартості, і туди не дозволяють включати ні витрати на R&D (англ Research and development – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. – Ред.), ні будь-які ризики, нічого.

– Рішення щодо зниження розміру штрафів активно критикують представники громадянського суспільства. Є думка, яка має право на існування: чи не допомагаєте ви таким чином компаніям, які не виконують свої зобов’язання перед Міністерством оборони?

– Ті, хто не хоче виконувати контракти, їх і не виконає. Навіть якщо штрафи будуть 5000%. Тому передусім потрібно зробити адекватні умови для тих, хто контракти виконати хоче. Якщо тим, хто контракти хоче виконати, паяють штрафи вдвічі більші, ніж прибуток, їм створюють умови, з якими вкрай складно працювати. Деякі виробники просто не можуть дозволити доплачувати державі за те, щоб постачати державі зброю.

Потрібно повернути здоровий глузд у державне регулювання. Український оборонно-промисловий комплекс працює в умовах монополії держави. І коли виникає монополія в державі, держава мусить втручатися для того, щоб збалансувати інтереси двох сторін. Якраз у цьому випадку інтереси не збалансовані. Держава має право нав'язувати умови, і ці умови неадекватні, а у виконавця немає можливості сказати: "давайте переглянемо контракт".

І вибирати інший ринок збуту йому не дають, тому що заборонений експорт. І прибуток обмежений.

Оборонка розвивається не завдяки, а всупереч державному регулюванню. А уявіть, якщо державне регулювання буде сприятливим. Ми можемо стати незалежними і самодостатніми в забезпеченні себе зброєю і боєприпасами.

Ще один приклад: у нас вже десь чотири роки працює ефективна і дійсно дуже корисна президентська програма пільгових кредитів 5-7-9. І до неї мали доступ всі сектори економіки, крім оборонки.

Тільки місяць тому було отримано перший пільговий кредит оборонним підприємством. Тому що знову ж таки і наша робоча група, і Мінстратегпром, і деякі інші колеги на третьому році повномасштабної війни сказали, що необхідно впровадити пільгові кредити для виробників озброєння. Ми з запізненням переглядаємо державне регулювання і державну політику.

– Якщо прибрати обмеження прибутку, чи це не призведе до зловживань і виникнення нових схем, де більшу частину від вартості озброєння і складатиме прибуток?

– Десь рік тому було запроваджено експеримент, коли для вузької групи товарів, а конкретно це дрони, дозволили заробляти не 5-7%, а 25%. І у нас фактично відбувся розквіт цієї галузі. З'явилася величезна кількість виробників, величезна кількість R&D-центрів, і вони дійсно виходять з абсолютно інноваційними не лише в межах України, а і для всього світу рішеннями. Це і морські дрони, і наземні дрони, і дрони-дракони, і дрони, які фактично можуть замінити далекобійні ракети.

Цей експеримент був вдалим. Він показав, що якщо дати можливість виробникам озброєння заробляти трошки більше, ну хоча би 25%, у них буде більша сума, яку вони можуть вкладати в інновації, в модернізацію і масштабування виробництва.

У нас дискусія з Міністерством фінансів, і ми розуміємо його позицію щодо обмеженого бюджету. Тому ми не форсуємо цей процес з обмеженням щодо прибутковості.

Але інша справа з експортом. Ми не тільки можемо експортувати озброєння, а ми його маємо експортувати. І я поясню чому. Український ОПК може виробляти продукції втричі більше, ніж може викупити держава.

Крім того, ОПК дуже різноманітний, він виробляє величезну кількість номенклатури. Десь це готові товари, десь це комплектуючі. А десь це комплектуючі, які є частиною кінцевої продукції, яка за кордоном збирається. В Україні цю запчастину навіть неможливо використати, але її не можна вільно експортувати. Тобто навіть те, що держава не купує і в Україні використати не можна, експортувати заборонено.

Як результат: зараз частина виробництва завантажена десь на 20%, десь на 40%, десь на 60%, а їх можна завантажити повністю. Дати людям роботу, дати більше податків і відрахувань у бюджет. І що головне, дати можливість отримувати валютний виторг. Від цього залежить стабільність гривні.

– Навіть дуже патріотичний бізнес усе-таки передусім має на меті заробляти. І якщо підприємствам ОПК дозволити продавати там, де немає обмеження прибутку і значно вищі ціни, чи не призведе це до виникнення дефіциту всередині країни?

– Ми зараз говоримо про дозволений експорт – це дуже зарегульована сфера. Виробники мають отримати дозволи, пройти щонайменше чотири сита. Перше – це Міноборони і інші замовники озброєння. Вони мають сказати, чи такий товар потрібен у країні, чи його достатньо, чи планують вони цього року його купувати, в якій кількості. І тільки якщо Україні не треба стільки цього товару, його можна експортувати. Друге сито – дипломати, це Міністерство закордонних справ, які мають дати свою резолюцію. Далі – має дати дозвіл розвідка і т.д.

Дуже багато потрібно отримати резолюцій і і дозволів, щоб мати можливість експортувати навіть за дозволеного експорту. Тому будь-які зловживання абсолютно виключені, а навіть якщо вони з'являться, то дуже легко їх припинити.

– А чи конкурентоздатний наш ОПК за кордоном? Є країни, які зацікавлені в нашій зброї?

– Вже зараз ми бачимо, як українські компанії переміщуються за кордон, де їх ніхто не обмежує в експорті. І зараз частина українських компаній виробляє свої товари в Європі, це переважно Польща, Чехія, Словаччина. І прибуток осідає в цих країнах, а не йде в Україну. І робочі місця створюються для поляків, чехів і словаків, а не для українців. І це дуже негативна тенденція. Я хочу більше сказати: оборонна асоціація "Технологічні сили України" нещодавно проводила опитування. Результати показали, що 85% виробників озброєння в Україні або вже релокувалися за кордон, або активно над цим думають. І це дуже небезпечний дзвіночок, який мусить змусити державу терміново щось міняти.

Наші виробники дуже конкурентноздатні. Перша конкурентна перевага – це ціна. Практично будь-яке українське озброєння в 1,5-2 рази дешевше, ніж іноземні аналоги. Наприклад, українські бронеавтомобілі в два з половиною рази дешевші, ніж німецькі, і як мінімум на 25% дешевші від канадських.

Буквально нещодавно була ситуація, за інформацією німецької газети Bild: Німеччина планувала закупити і надати нам 400 автомобілів BATT UMG – це німецькі бронеавтомобілі. Ціна одного бронеавтомобіля з обслуговуванням складала 787 тисяч євро. Але навіть за такої високої ціни німецький концерн не встигав їх виготовити в необхідний строк і необхідній кількості – 400 авто.

Тому на виділені німцями гроші намагалася претендувати канадська компанія, яка теж виготовляє бронеавтомобілі – Roshel Senator. Їхня ціна – 375 тисяч євро. І в той же час, наприклад, такі українські бронеавтомобілі, як "Козак" або "Варта", коштують лише 300 тисяч євро за штуку. Тобто на чверть дешевше канадських і в 2,5 рази дешевше німецьких.

І це не говорячи вже про те, що у випадку купівлі українських бронеавтомобілів це не тільки про економію на самій закупівлі. Це й про те, що в Україні будуть сплачені податки, зарплати людям, створені робочі місця – це серйозний внесок в українську економіку.

Друга наша конкурентна перевага – ефективність та інноваційність. Брак ресурсів та суспільна мобілізація призвела до того, що ми навчились з мінімальними ресурсами забезпечувати свої цілі. Спочатку були звичайні FPV-шки, які винайшли українці. Потім нам довелося винаходити дрони, які би були резистентними до РЕБів. Зараз з'явилися дрони на оптоволокні і так далі. Ми постійно продукуємо інновації. І продукуємо їх надзвичайно швидко, тому що є велика співпраця і постійна комунікація між виробниками і винахідниками з частинами на передовій. Бійці тестують і надають швидкий зворотний зв'язок виробникам.

Я вважаю, що український оборонно-промисловий комплекс може вийти на перше місце з експорту з України. На сьогоднішній день на першому місці перебуває зерно. Ось вам і підтвердження репутації України як сировинного придатка у світі. В майбутньому, враховуючи розвиток інновацій, розвиток оборонно-промислового комплексу, оборонка, якщо ми дозволимо експорт, може посісти перше місце. І це буде великим досягненням для нашої країни. Нам потрібно створювати продукти з доданою вартістю. Це треба для того, щоб ми могли створювати робочі місця з високим рівнем заробітної плати і соціальним забезпеченням. І також цим мотивувати українців за кордоном вертатися додому.