УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Скандал навколо SOCAR і мовчання влади: експерти пояснили, чи є зрада

3 хвилини
59,1 т.
Скандал навколо SOCAR і мовчання влади: експерти пояснили, чи є зрада

На тлі завершення транзитного контракту між "Газпромом" та "Нафтогазом" у 2024 році, Україна та Європейський Союз активно розглядають можливість використання азербайджанського нафтогазу як альтернативи російському. Це питання набуло особливої актуальності після візиту Володимира Путіна до Азербайджану, що спровокувало інформаційні атаки на азербайджанську компанію SOCAR, яка працює на українському ринку.

Відео дня

Незважаючи на значний резонанс, українська влада досі не відреагувала на кампанію проти SOCAR, що викликає нерозуміння серед експертів та журналістів. Акпер Гасанов, журналіст і політичний оглядач, висловив здивування з приводу того, що українські посадовці не стали на захист SOCAR, який є важливим гравцем на ринку і великим платником податків в Україні.

Гасанов зазначає, що промовчали навіть ті, хто раніше активно звертався до керівництва Азербайджану за допомогою, як, наприклад, керівник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія. Промовчали також і радники Офісу президента, як-от Михайло Подоляк, а також депутати Верховної Ради, зокрема члени міжпарламентської групи дружби з Міллі Меджлісом. За словами журналіста, така позиція є помилковою, оскільки дружні відносини між державами потребують активної підтримки, особливо в моменти інформаційних атак.

"Це, на мою думку, дуже хибна позиція. Дружба – це танець, який танцюють удвох і не можна відмовчуватися в такі моменти, коли починається замовна кампанія проти Азербайджану, продовжуючи називати себе другом. І зовсім неправильно мовчати, коли звучать заклики до бойкоту мережі АЗС SOCAR в Україні", – наголосив журналіст.

Ще одна думка.

Ігар Тишкевич, головний експерт із питань вивчення Росії Українського інституту майбутнього, підкреслив важливість співпраці з SOCAR для України та ЄС з трьох ключових аспектів. По-перше, він наголосив на енергетичній вигоді для України та Європейського Союзу.

Азербайджанський газ може стати важливим ресурсом для ЄС, а Україна отримає прибуток від його транзиту і частину газу для внутрішніх потреб. Це потребує укладання угод між SOCAR та "Газпромом", які будуть схожі на ті, що підписані між "Нафтогазом" та "Газпромом" щодо транзиту російського газу.

"В ЄС може піти азербайджанський (за місцем видобутку) газ, Україна отримає гроші за транзит і теж трохи його купить. Для цього, на жаль, SOCAR та "Газпром" мають укласти низку угод. У чомусь схожих на ті, які підписав "Нафтогаз" щодо транзиту російського газу. Лише у ролі "Нафтогазу" – транзитера – для азербайджанців виступає "Газпром". Газ із Баку на вхід до української ГТС повітрям не прилетить. А в трубі зацікавлені, зокрема, країни, які нам дають зброю та гроші на життя", – зазначає Тишкевич.

По-друге, Тишкевич підкреслив, що укладання контрактів із "Газпромом" не заважає співпраці України з Туреччиною, зокрема, у сфері будівництва кораблів для ВМСУ. Україна має досвід такої співпраці, і в умовах нинішньої геополітичної ситуації це відкриває нові можливості для країни.

"Контракти з "Газпромом" не заважають нам працювати з Туреччиною, зокрема, з будівництва кораблів для ВМСУ. Тобто ми можемо працювати досить раціонально. Є досвід. І тут, у світлі останніх подій, з'являється цікава опція для України",– зазначив він.

По-третє, експерт звернув увагу на проблему дефіциту бензину в Україні, зумовлену імпортом пального з інших країн, у тому числі з російської нафти. Це пальне необхідне для потреб ЗСУ, але імпорт завжди дорожчий за власне виробництво. Тишкевич пропонує вирішення цієї проблеми через співпрацю з SOCAR, що передбачає будівництво нафтопереробного заводу (НПЗ) в Україні.

"Імпорт завжди дорожчий за власний продукт. До чого це я? Можна запропонувати SOCAR побудувати НПЗ в Україні. І, наприклад, гарантувати (за дотримання цінових рамок) викуп низки типів палива для ЗСУ, зокрема, авіаційного палива, яке виробляють далеко ще не всі", – підсумував Тишкевич.