В Україні чоловіки у середньому живуть до 57 років, а рівень народжуваності найгірший у світі: скільки залишиться українців та до яких двох сценаріїв готуватись

В Україні за кілька років повномасштабної війни тривалість життя чоловіка знизилась з 65 до 57 років. І якщо раніше ця цифра була на вкрай низькому рівні, зараз ситуація критична. Разом з тим Україна має чи не найгірший показник за рівнем народжуваності.

Відео дня

OBOZ.UA вивчив останнє дослідження McKinsey Global Institute щодо ситуації з демографією у світі, а також Стратегію демографічного розвитку України до 2040-го та розповідає про те, до чого може призвести наявна тенденція.

Дуже погана новина – Україна перша за темпами депопуляції

"Великим економікам" загрожує демографічний колапс до 2100 року через скорочення народжуваності" – йдеться в публікації одного з найбільших американських видань Newsweek. Журналісти вивчили дослідження McKinsey Global Institute та поділились жахаючим застереженням аналітиків. Але якщо для американців визначено прогноз, який може реалізуватись через десятки років (і до цього моменту більшість сучасних читачів Newsweek не дотягне), то для українців "демографічний колапс" – вже реальність.

Аналітики McKinsey Global Institute зібрали дані щодо народжуваності по всьому світу. Блакитна та синя зони – умовна ділянка карти, яка перебуває в "демографічній безпеці". Тут народжуваність на одну жінку – більше двох дітей. Тож пара дорослих залишить після себе пару дітей, відбудеться заміщення поколінь. Найкраща ситуація в Субсахарській Африці (частини африканського континенту на південь від пустелі Сахара: Гвінея, Нігер, Руанда і ще 46 держав), де 10 пар дорослих у середньому залишають після себе 44 дитини. При цьому найбільша народжуваність у найбідніших країнах.

В Україні, де навіть під час повномасштабної війни рівень життя значно кращий, ніж у більшості країн Субсахарсьої Африки (але найнижчий у Європі), найгірша в світі народжуваність. На демографічній мапі McKinsey Global Institute є дві є дві темні бордові плями – Великий Китай (Тайвань, КНР, Гонконг, Макао і Сінгапур) та Україна. Але якщо у Великому Китаю рівень народжуваності – одна дитина на одну родину, то в Україні – і того менше. У середньому під час війни на 10 родин – всього шестеро дітей (дані українських демографів). Якщо вірити мапі аналітиків, це найгірший показник у світі.

Ба більше, якщо аналізувати ситуацію в різних частинах світу, у халепі опинилась не тільки Україна, але й уся Європа. У середньому рівень народжуваності тут становить 1,4 дитини на одну пару (або 14 дітей на 10 пар). Це вдвічі краще, ніж в Україні, однак значно гірше, ніж мало б бути для зупинення депопуляції.

Якщо страшна ситуація в Україні пояснюється насамперед повномасштабною війною (а разом з тим еміграцією, передчасною смертю, відкладеними рішеннями щодо батьківства тощо), то в Європі демографія пояснюється, зокрема, і зміною пріоритетів. Сучасна європейська жінка прагне будувати кар'єру та бачить перед собою багато шляхів для самореалізації. До речі, схожа "погана" ситуація і в США – де на 10 родин народжується 16 дітей. Для простого заміщення поколінь, з урахуванням передчасної смерті, 10 пар мали б залишати після себе 21 дитину. Тоді б (без урахування міграційних процесів) кількість населення не змінювалась б.

Але якщо розвинуті країни, такі як США та ЄС, можуть ще довго компенсувати низьку народжуваність припливом мігрантів працездатного віку, то в Україні навпаки: еміграція лише посилює наслідки критичного рівня народжуваності.

Наприклад, за даними Євростату, за 20 років (дані станом на 2023-й) загальна чисельність населення ЄС зросла з 431,2 млн до 448,8 млн (тобто на 4%). За цей період 18 країн ЄС продемонстрували зростання чисельності населення, а 9 – зменшення. Скорочується населення в країнах ЄС з відносно слабкою економікою та низькими зарплатами: у Латвії (−18%), Болгарії та Литві (обидві −17%) і Румунії (−12%). Ймовірно, частково ця статистика пояснюється і міграцією всередині Європейського Союзу.

Ситуація з народжуваністю в ЄС погіршується, однак завдяки припливу мігрантів, зокрема і з України, кількість населення не зменшується, що дає можливість підтримувати рівень економіки, нарощувати виробництво. Але і така ситуація триватиме недовго. Згідно з прогнозом McKinsey Global Institute, до 2100 року населення великих економік скоротиться на 20-50%.

Це пояснюється тим, що дві третини населення світу проживає в країнах, де рівень народжуваності нижчий від "коефіцієнта відтворення" (тобто менше двох дітей на пару дорослих). "Падіння рівня народжуваності зміщує демографічний баланс у бік дефіциту молоді та більшої кількості людей похилого віку, які залежать від скорочення населення працездатного віку. Більша тривалість життя прискорює цю зміну", – йдеться в дослідженні.

Якщо зараз шість людей працездатного віку утримують одну людину похилого віку (дані в середньому у світі), то 2050-го такий коефіцієнт скоротиться до 3,9.

Що чекає на Україну: можливі сценарії

В Україні перепис населення проводили лише один раз, наступний відкладали п'ять разів (починаючи з 2012-го), його так і не провели. У демографів не вистачає даних для того, щоб зробити повноцінну аргументовану оцінку. А зараз, під час повномасштабної війни, окупації частини території, масштабної еміграції будь-які оцінки – у кращому разі аргументовані припущення. Тільки після завершення війни, провівши перепис населення, можна буде говорити про реальну ситуацію.

Під час першого та останнього перепису в Україні було 48,5 млн осіб. До початку повномасштабної війни, станом на січень 2022-го, залишилось 42 млн осіб. Станом на липень 2024-го, за оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук, залишилось 35,8 млн, з яких 31,1 млн – на підконтрольній території.

"Ні 50, ні 40 мільйонів громадян в Україні вже не буде. Хіба що у разі інтенсивної імміграції. Але це вже будуть не українці і, найімовірніше, навіть не європейці", – заявила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.

Лише для того, щоб задовільнити потреби у відбудові країни, в Україну щороку мають приїздити близько 300 тис. трудових мігрантів. І якщо самі українці їдуть працювати в ЄС, то в Україну на їхні місця в кращому випадку можуть приїхати, наприклад, мігранти з Індії.

Уряд минулого року розробив та затвердив проєкт демографічної стратегії. Цей документ розробляли науковці разом з Мінсоцом. Крім прогнозів, тут також є багато важливої статистики. В урядовій Стратегії є два сценарія розвитку подій. 

Інерційний сценарій передбачає "реалізацію наявної системи державної підтримки населення з урахуванням поточної демографічної ситуації без запровадження додаткових інструментів впливу".

Населення до 2030-го скоротиться до 31,6 млн, у 2035-му – до 30,5 млн. У 2040-му в Україні залишиться тільки 28,9 млн осіб. При цьому якщо зараз 10 пар мають 6 дітей, то поступово, до 2040-го, цей показник зросте до 7,6%. І цього абсолютно недостатньо, щоб хоча б припинити процеси депопуляції, не кажучи вже про можливість збільшити кількість населення.

Збільшуватиметься також і очікувана середня тривалість життя. Зараз (станом на 2024-й) в Україні середня тривалість життя становить всього 64,1 роки. При цьому:

• чоловіки в середньому живуть 57,3 роки;
• жінки – 70,9 роки.

Така статистика продиктована повномасштабною війною. Поступово тривалість життя в Україні збільшуватиметься і 2040 року за інертним сценарієм може досягти 71 рік (66 років чоловіки та 75,8 – жінки).

Сценарій змін передбачає створення умов для повернення громадян України з-за кордону, відтворення населення. І цей "позитивний" сценарій також не надто оптимістичний. Наприклад, він передбачає, що кількість українців у 2030-му буде на рівні всього 33,5 млн осіб. Зростання до 2040-го призведе до збільшення кількості населення лише до 33,9 млн осіб. Про 41 млн осіб (кількість населення станом на 2021 рік) навіть не йдеться.

Водночас загальна тривалість життя (жінки та чоловіки), згідно з позитивним сценарієм, у 2030-му буде на рівні 72 років, а в 2040-му – 73,5 років. А чоловіки навіть за умови змін житимуть майже на 10 років менше, ніж жінки (детальніше дивіться в інфографіці).

Перевагою другого сценарію є мінімізація наслідків війни та пом’якшення демографічної кризи, що позначиться у значно кращих параметрах демографічної динаміки: за цим варіантом чисельність населення становитиме на 1 січня 2041 року 33,9 млн осіб, на 1 січня 2051-го – 31,6 млн осіб.

Після завершення війни Україні необхідно повернути якомога більше біженців додому та створити сталі умови всередині країни. Ідея побудови сильної держави разом має об'єднати всіх українців. І без покращення демографічної ситуації реалізувати такий сценарій буде майже неможливо.