Не лише будівельники та прибиральниці: українські біженці за кордоном відкривають фірми і опановують престижні професії

Майже за три роки повномасштабної війни багато українських біженців уже працевлаштувалися в інших країнах. Хоча вважається, що більшість українців змушені працювати у низькокваліфікованій сфері, проте за цей час ситуація змінилася. Наші співвітчизники встигли вивчити іноземні мови та вже працюють у IT-сфері, менеджерами, вчителями, а дехто навіть відкрив свій бізнес за кордоном.

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Вивчили мову та знайшли гарну роботу

Європейські країни серйозно скорочують допомогу українським біженцям. Тому більшість співвітчизників змушені шукати роботу та адаптуватися до життя в інших країнах.

Багато українців уже з першого місяця після переїзду вивчали іноземну мову, а також шукали можливість заробити та бути більш незалежними від соціальної допомоги, яка рано чи пізно завершиться.

"Перший час, доки не вивчила німецьку мову, я займалася прибиранням квартир. Звісно, робота не з легких. Але господарі зазвичай добре ставляться до українців, намагаються допомогти нам. Але я серйозно взялася за вивчення німецької мови тому, що не хотіла вічно мити підлогу. Я дуже хочу повернутися в Україну, але коли це стане можливим, я не знаю. Мій син навчається тут у місцевій школі, онлайн займається в українській. Йому важко, і він також сумує за своїми друзями", – розповідає OBOZ.UA Валентина, яка приїхала в Німеччину у березні 2022 року з Харківської області.

Молода жінка змогла вивчити німецьку на досить високому рівні, ще добре знає англійську. І зараз уже знайшла роботу в туристичній фірмі.

"Мене поки що відправили на навчання, щоб я могла орієнтуватися у туристичній сфері Німеччини, а вже навесні я вийду до місцевої турфірми. Я дуже задоволена цим, заробіток вже дозволить нам самим оплачувати житло, ми станемо більш незалежними", – вважає Валентина.

А мешканка Києва 22-річна Анастасія, яка теж опинилась у Німеччині в березні 2022 року разом із батьками, спочатку працювала офіціанткою.

"Спочатку я ходила на мовні курси. Батькам німецька дається важче, у них вік. А я змогла її освоїти та пішла працювати офіціанткою у кафе. Змогла сама собі винайняти житло. Тепер я підтягую свою німецьку і дуже сподіваюся отримати роботу десь на рецепції у медичній компанії. Мені це подобається, бо до від'їзду сюди я теж працювала в іноземній медичній компанії", – каже Настя OBOZ.UA.

Батьки Насті теж уже працюють. Мама працює у клінінговій компанії, а тато займається ремонтами.

Найкращі майстри манікюру та кухарі

За словами президента Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, у Німеччині офіційно працевлаштувалися 22% українців, а в Польщі – 70%.

"Це свідчить про те, що Польща давно була включена до процесу працевлаштування іноземців, вона робила ставку на працевлаштування людей без кваліфікації. А Німеччина, навпаки, робить ставку на працевлаштування людей зі знанням мови, більш професійних. Ті, хто приїхав туди 2022 року, одразу записувалися на мовні курси, підвищували свою кваліфікацію. Але все це розтягувалося у часі. Звичайно, юрист чи бухгалтер, який приїхав до Німеччини, спочатку має вивчити мову на рівні С1, також місцеве законодавство, потім підтвердити свою кваліфікацію, скласти іспит і після цього починати працювати. Звісно, якась частина людей вже пройшла весь цей шлях і працює в офісах, компаніях, фірмах", – каже OBOZ.UA Воскобойник.

Хоча й у Польщі українці вже не лише будують, збирають яблука чи працюють у таксі. Ті, хто вже вивчив польську мову та має кваліфікацію, влаштовуються до офісів бухгалтерами, фінансистами, менеджерами.

Українки працюють і в б'юті-сфері, вони мають репутацію добрих майстрів, тому швидко знайшли собі клієнтів та заробіток. Деякі вже навіть відкрили свої салони.

"За рік у мене було стільки клієнтів, що я змогла ними ділитися. Тому відкрила невелику майстерню, у мене двоє колег, звичайно, українки. Заробітки влаштовують усіх. Моя сім'я вже давно винаймає житло власним коштом", – розповіла OBOZ.UA Наталія, яка приїхала до Варшави із Полтавської області.

Українці у Польщі працюють у піцеріях, ресторанах, менеджерами з продажу, керівниками у компаніях з працевлаштування.

Оксана із невеликого села Херсонської області розповіла, що відкрила у Польщі свою кулінарну компанію.

"Ми з українками печемо пироги, робимо вареники, пельмені – все на замовлення. Найчастіше у нас купують українці, але є й поляки, яким подобається наша кухня. Ми давно вже забезпечуємо себе самі, ні на кого не сподіваємось", – каже OBOZ.UA Оксана.

Вчителі та айтівці

Киянин Олександр ще у 2022 році перебрався до Швейцарії. Там він з першого дня вивчав німецьку мову на курсах. І нещодавно зміг влаштуватися працювати в одну зі шкіл помічником вчителя. А Василь, ще один киянин, у Братиславі у Словаччині працює вчителем історії у школі для українців. Паралельно веде свій канал у соцмережі, де викладає уроки з історії.

Дарина перебралася до Канади разом зі своїми батьками. Сама вона працювала в IT, знає англійську, тому досить швидко змогла влаштуватися в міжнародну компанію. Батьки, які не знали мови, пішли на безкоштовні курси. Але навіть без знання мови змогли влаштуватися на некваліфіковану роботу – на фабрику, де роблять печиво.

А Вікторія з Дніпра через рік у Канаді спромоглася влаштуватися на роботу, вона робить сайти для компаній.

"Це було непросто, мені пощастило, що я знала англійську і займалася подібною роботою ще в Україні. Тут я ще повчилася на спеціальних IT-курсах, для українців вони були безкоштовними, і мені пощастило влаштуватися на роботу. Зазвичай у Канаді на пошук роботи може піти до пів року", – ділиться з OBOZ.UA Вікторія.

Мріють повернутися додому

Звичайно, багато українців, попри те, що їхня доля за кордоном складається добре, мріють повернутися додому в Україну, до своїх рідних, друзів, у свої квартири та будинки. Хоча не всім з них уже є куди їхати. Наприклад, Оксана з Херсонській області розповіла, що її будинок залишився на окупованій території.

"Частково він постраждав від вибухів. За ним доглядають родичі, але повертатися в окупацію я не буду. Коли закінчиться війна, буду думати, що робити далі. Можливо, залишусь у Польщі, якщо постраждалим не даватимуть житла на батьківщині. Більше нічого не залишається", – зітхає Оксана.

"На повернення українців впливатиме чотири фактори: безпека, робота, житло, інфраструктура. Коли війна закінчиться, питання з безпекою буде вирішене. І люди вже порівнюватимуть, що вони мають за кордоном і що в них буде в Україні. Тоді ухвалюватимуть рішення", – каже Воскобойник.

Звісно, хотілося б, щоб усі українці повернулися додому. Всі, хто зміг досягти успіху за кордоном і зможе застосувати свої знання на своїй рідній землі. Для цього і нашій країні доведеться займатися відновленням та будівництвом житла для тих, кому вже нікуди їхати.