УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Made in China: Як нас "розводять" торговці одягом

1,1 т.
Made in China: Як нас 'розводять' торговці одягом

Українські торговці одягом одержують до 300% прибутку, не обтяжуючи себе підбором якісного і різноманітного товару. Кардинально ситуація зміниться лише через 5-7 років, повідомляє Фокус.

Відео дня

Небажання торговців розповідати про свою внутрішню "кухню" не дивно. Адже середній українець витрачає на одяг 15% річного доходу, тоді як європеєць обмежується лише 7%. І це при тому, що жителі Німеччини або Іспанії багатші, та й одяг, що купують європейці, більш якісна. Сьогодні 80% доступної для українських покупців одягу шиється в Китаї і Південно-Східної Азії. Хоча ще 4-5 років тому багато вітчизняних фабрик працювали за давальницькими схемами: сировина в обмін на готову продукцію з доплатою за пошиття. Зокрема, в Україні шили одяг під марками Steilmann, Hugo Boss і Marks & Spenser. Тепер же більшість великих замовлень виводять з України в Азію: у нашій країні виросли зарплати, подорожчали комунальні послуги та енергоносії. Головний парадокс у тому, що, вивівши виробництво з України до Азії і тим самим здешевивши пошиття одягу, торговці якось "забули" знизити на неї ціну. Правда, скоро експерти очікують подорожчання і китайського одягу: вільних майданчиків для її виробництва в країні залишається все менше. Тому найбільш далекоглядні виробники знову емігрують, цього разу в Таїланд, В'єтнам, Індію і навіть на острів Маврикій. Кількості і розмаїтості способів ввезти одяг, минаючи сплату податків і мит, позаздрив би навіть Остап Бендер. Найбільш поширений спосіб заощадити на розмитненні - ввозити її під виглядом секонд-хенду, що за українським законодавством не обкладається митом і, як не дивно, не підлягає санітарно-епідеміологічному контролю. Частенько імпортери "плутають" матеріал, з якого зшита одяг або взуття. Оскільки натуральні тканини або шкіру обкладають великим податком, при перетинанні кордону багато речей чарівним чином стають синтетичними, а не натуральними. Досить поширені і махінації з кількістю товару або заниженням його вартості. Але всі ці виверти, що дозволяють знижувати собівартість одягу, ніяк не позначаються на її ціні для покупця. Зате дозволяють установлювати роздрібну націнку 200-300%. Про високий рівень націнки свідчить хоча б той факт, що обсяг ринку взуття торік у роздрібних цінах, за оцінками аналітичної компанії Pro-Consulting Group, склав $ 0,7-1 млрд. Тоді як офіційно в оптових цінах (імпорт і виробництво) оборот ринку не перевищує $ 300 млн. Загальний же ринок одягу і взуття в 2008 році може досягти $ 4-5 млрд - і це тільки легальні продажі. Більш точних даних немає: найбільші мережі не беруться називати небудь цифри, найчастіше не розкриваючи своїх оборотів. Крім того, навіть у великих містах близько 50% всіх продажів дотепер здійснюється через ринки і вуличну торгівлю. А більшість мереж, так само як і 25% обороту всіх "одежних" грошей, припадає на Київ. Баєри просто їдуть на сезонні розпродажі в Європу і скуповують там оптом дешеві залишки попередньої колекції, додаючи до неї кілька речей з нової колекції, теж куплені недорого . Цим пояснюється, чому речі зі свіжих колекцій, що потрапляють в українські магазини, нерідко мають невеликі дефекти. Ціни при цьому знов-таки вищі, ніж вартість якісних речей з колекцій в Парижі чи Мілані. Більшість експертів сходяться на думці, що така сумна ситуація склалася тому, що більшість європейських торгових марок працюють на нашому ринку не прямо, а через систему франчайзингу. Приміром, кількість магазинів у мережі Sela уже перевищила 60. Мережа Argo (United Colors of Benetton, Castro, Mango, Puma та ін) через кілька місяців планує розширитися до 50 магазинів. Компанія Maratex Ltd, що просуває такі ТМ, як Esprit, Peacoсks, Aldo та Milano, в 2008 р. додасть ще 25 магазинів до нинішніх 20, інвестувавши в їхнє відкриття близько 8 млн євро. Але незважаючи на таке завзяття у відкритті нових магазинів, якість краще не стає, констатує інспектор Київського міського товариства захисту прав споживачів Андрій Мельник. "Нам часто приносять дороге фірмове взуття, що через 2-3 тижні після покупки просто розпадається на нозі", - розповідає він.

Made in China: Як нас "розводять" торговці одягом