Українці не доплачують за світло: в чому небезпека та до чого це призведе

Нова модель ринку електроенергії вже працює в Україні. Відбулись суттєві структурні зміни, запроваджені сегменти, яких не було раніше, а на енергетичному полі з’явились зовсім нові гравці. Населення вже давно не сплачує повну вартість електроенергії, яку споживає. Натомість частину суми компенсують за рахунок бізнесу.

Яким наразі є ринок електричної енергії, чи можна назвати його повноцінним та як розібратися в нововведеннях пересічному українському споживачу. Про це – OBOZREVATEL консультувався з провідними фахівцями на ринку енергетики.

Тариф для споживача

Тут все просто! Введення ринкових механізмів жодним чином не вплинуло на тарифи для споживачів. Жодного різкого стрибка цін, про який ходили чутки, не відбулося. Держава зафіксувала вартість кВт-год на рік. Ціни на послуги енергетиків залишилися, як і до введення Закону про електроенергію: 0,90 коп. за 1 кВт-год, а якщо на лічильнику більше 100 кВт – це вже буде 1,68 грн/кВт-год. Реальна вартість одного кіловата вища. Але, згідно із законом, різницю між тарифом для побутових споживачів і реальною вартістю доплачують підприємці.

Українці платять за електрику значно менше, ніж мешканці європейських країн: у нас одна кВт-год в цьому році коштує 3,6 євроцента (0,95 грн), в Болгарії – 9,9 (2,62 грн), а у Греції – 19,1 (5 грн). Найдорожче світло у Німеччині (33,2 євроцента – 9,12 грн/кВт-год) і Данії (33,6 – 9,23 грн/кВт-год).

Кому сплачує споживач

На ринку відбулися суттєві зміни. Минулого року на базі обленерго були створені:

• Оператори системи розподілу (ОСР). Вони займаються передаванням електроенергії будь-якого постачальника до споживача за фіксованими, регульованими державою тарифами. Серед функцій ОСП – забезпечення якості та надійності електропостачання, керування системою розподілу, експлуатація та ремонт електричних ліній та підстанцій, а також підключення споживачів, встановлення лічильників та фіксація показів.

• Компанії-постачальники універсальної послуги (ПУП), які гарантують продаж електроенергії населенню за фіксованими, регульованими державою цінами. Вони на ринку ведуть конкурентну боротьбу за клієнтів – промислових споживачів. Інструментами боротьби є нижча ціна, графік оплати, сервіс. Серед функцій Постачальника універсальної послуги – також надсилання рахунків клієнтам, здійснення розрахунків за спожиту енергію, надання даних за спожиту електроенергію.

Отже, на шляху від електростанції до розетки споживача вся електроенергія має пройти через магістральні мережі оператора системи передачі (ОСП) – "Укренерго" – та мережу оператора системи розподілу (ОСР), який у кожному регіоні свій. При цьому треба сплатити не лише за послуги цих компаній, але й за послуги постачальника універсальної послуги (ПУП) і технологічні витрати електроенергії в мережі, які відбуваються через нагрівання проводів та під час трансформації напруги на підстанціях.

Хто встановлює тарифи?

Тариф на електроенергію, як і раніше, встановлює держава. Для цього працює спеціальний орган – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Всі компанії, які постачають електрику побутовим споживачам, зобов'язані виставляти тільки тарифи, встановлені НКРЕКП. Тариф на 2020 рік на передачу електроенергії встановлений на рівні 155,40 грн / МВт-год, а на послуги диспетчерського управління – 10,23 грн / МВт-год..

Що стосується тарифу на розподіл електроенергії, то це вже окремий тариф, який затверджується окремою постановою НКРЕКП для кожного обленерго.

Що таке компанія "Гарантований покупець"

Це реформоване державне підприємство "Енергоринок". Її завдання – гарантовано купувати електроенергію у "зеленої" генерації та продавати її на ринку "на добу наперед". По суті біржа.

Також на "Гарантованого покупця покладено функціонування механізму PSO, який був ухвалений для того, щоб ціни для населення не виросли після старту ринку. Тобто підприємство купує електроенергію у "Енергоатома" і "Укргідроенерго", частину продає Постачальникам універсальних послуг за цінами, які дозволять їм зберегти поточний тариф для населення, а частина продається на ринку "на добу наперед" для компенсації втрат.

До речі, теоретично населення може і напряму купувати електроенергію на такій біржі, але це досить складно, тому споживачі здебільшого матимуть справу з трейдером (надавачем універсальної послуги).

Проблема українського ринку електроенергії

В Україні впроваджена система спеціальних обов'язків для "забезпечення загальносуспільних інтересів". Зокрема, купівля електричної енергії за "зеленим" тарифом є у пріоритеті ринку. Крім того, відіграє важливу роль сплата компенсаційних платежів, а також здешевлення електричної енергії для суспільно важливих споживачів: шкіл, лікарень тощо.

Для збереження пільгової ціни, як ми вже зазначали, використовується механізм забезпечення населення електричною енергією, виробленою державними компаніями "Енергоатом" та "Укргідроенерго", вартість електроенергії яких є найнижчою в Україні.

Насправді електроенергія може бути дешевшою чи дорожчою в різні години доби (залежно від співвідношення попиту та пропозиції), у різних виробників тощо, але при цьому на всіх ділянках свого шляху, від електростанції до розетки споживача, вона коштуватиме однаково.

Тому, якщо ціна електроенергії "Енергоатому" складає 57 коп., а населення платить значно менше, то різницю має хтось сплатити. В Україні за населення це роблять непобутові споживачі, до яких належить промисловість і взагалі будь-який бізнес.

Отже, насправді електроенергія коштує для всіх споживачів однаково, просто населення завдяки перехресному субсидіюванню сплачує за неї не одразу, а за викривленою схемою — через вартість товарів та послуг .

Що робити?

Неринковий механізм створив вкрай несправедливий розподіл державної допомоги для сплати електроенергії, адже у нас 90 коп. за 1 кВт-год однаково сплачують і пенсіонери з мінімальною пенсією, і директор великої компанії, і бізнесмен. Виправити це можна буде лише коли всі споживачі сплачуватимуть за електроенергію її справжню ціну, як і за будь-який інший товар.

До речі, якщо промисловість скине тягар перехресного субсидіювання – а це, за оцінкою експертів, 45 млрд грн – вона може стати більш вільною та конкурентоспроможною на світовому ринку.