Оксана Караванська: всегда Залишаюсь собою

Чи не даремно кажуть - талановитий людина, талановитий у всьому. Ну хто бі МІГ подуматі, что у Львівській родіні математіків Караванський зростає Майбутній всесвітньо відомій модельєр! Десять років Оксана Намагайтеся Вивчай математику й Раптена у випускне класі "Розумниця, комсомолка и просто красуня", заявила батькам, что хочет бути ... дизайнером одягу. Тоді, й слова такого, не ті что Спеціальності, не знали - дизайнер! У діпломі Академії писали "модельє-технолог". Перші Дизайнерські шучкі))) Ймовірно, перша репетиція перед виходом на подіум "Будеш діпломованою Швачко!", - у розпачі казав батько-професор. Альо юна Караванська показала всю впертість свого зодіакального знаку. - Я таки поступила в Академію мистецтв у Львові. Мене довго відмовлялі. Батько казав, что Не зможу Допомогті Зі вступити в цею заклад, Ніяк. Може, в Інший вуз? Може, у медичний? Альо я - Овен. Я вперли и сказала - ні, Тільки через мій труп! Ну, буду вступаті щороку. Если треба - п'ять років, ЯКЩО треба - до тридцяти років (поки беруть на стаціонар). Та в кінці-кінців, батьківське серце "здригнулося", - пригадує Оксана. В Академії Караванська виявило чи не Єдиною студенткою, котра Ідеально знала геометрію, математику та креслення. Однокурсники ледве вітягувалі ЦІ предмети на трієчку, що не вважать Такі навики Надважливо для своєї Професії. - Схильність до математики Дуже допомагає мені в Моїй Професії. Ще мій тато казав, что у справжнього математика має буті креативне мислення. Відкритий мозок. Лише за таких умов можна придумат Щось нове. Ну, для математики я Нічого нового не відкріла, альо від для моделювання відкрілася сама, - каже Караванська. - Креслення, геометрія у мене всегда йшлі на "відмінно". Це и ніні Дуже допомагає в моделюванні одягу. А якось, Пригадую, я вівела складаний формулу одного креслення и показала вікладачці. Вона НЕ повіріла, что студентка сама до того дійшла, решила - звідкісь списала. Вигнан з аудіторію. Рік потім Зі мною НЕ спілкувалася. І Тільки через декана мені дозволяли приходити на ее парі. І уже з Першого курсу Оксана шила на замовлення друзів, знайомиться. Так заробіла свои Перші гроші. - а взагалі-то у мене мама все життя шила, тітка, - діліться дизайнерка. - Бабуся по татовій Лінії обшивала всех, кого можна. У неї, як зараз пам'ятаю, вдома стояла німецька машинка "Зінгер". Всі мої родічкі Вишивана, а мама - та ще й малювала добрі. Особливо добрі їй вдаватися Графічні портрети, профілі. Так что моя Схильність до создания одягу скоріше Спадкового, чем Випадкове. Оскількі в ті часи приватного бізнесу Не було й Відкрито продавать свои роботи Оксана и ее однокурсники НЕ малі змогі, смороду ПІШЛИ іншім шлях - создали Театр моди. - Мені пощастило - среди моїх друзів булу команда ватерполістів. А це міцні хлопці под два метри зросту. Радянська промисловість на тій годину одяг таких Розмірів: практичніше не Виготовляю. Отож Було для мене багато творчої роботи. После їх замовлень, я заробляй стількі, что потім весь курс пів каву за мій рахунок , - пригадує Оксана. До слова, ватерполісті ще не раз поставали Оксані у прігоді. Саме через них, а точніше їх российских колег, дівчина познайомілася ї потоваришувала Зі Славою Зайцевим. Спортсмени взяли Юну дизайнерка з собою до Москви на Вистава. Там вона потоваришувала з компанією московсько ватерполістів, котрі працювать манекеннікамі у Славі Зайцева. Оксану взяли з собою до майстерні дизайнера. "Ксюшка-хохлушка" - жартома назвавши ее Зайцев. Так Почаїв їх багаторічна дружба. А Щодо театру Моді, то ВІН, мабуть, и БУВ Перший Крок у становленні Оксани Караванської як дизайнера. Студенти не просто шили одяг, смороду створювалі інсталяції на тими. Це були МОДЕЛІ НЕ авангардні, не ті, что зараз назівають "від кутюр". Це БУВ свого роду "креатив" на Людський тілі. Мистецьке дійство. Аджея показ супроводжували Цікаві салогані, трактування. Театр Моді - швідше БУВ протесаною акцією юних художніків, чем просто одягом, Який можна носити повсякчас. І ВІН МАВ свое продовження. Вже на старших курсах креативна група театру разом Із досвідченім викладачем создали творчий гурт "Престиж". Їм удалось домовитий Зі швейними училищами, з тодішнімі місцевімі можновладцев про співпрацю. "Престижу" віділілі цілий магазин, де творча юнь проектувала, творила Нові конструкції одягу. У швейному учіліщі це все шили, а в магазині - реалізовувалі под брендом "Молодіжний". За роботу студентам даже платили. А оскількі часи були соціалістічні, то такого роду діяльність підпадала под кваліфікацію - робота "Студентського будзагону". - На жаль, багаті хороших справ канули в Лєту через Людський жадібність, - Продовжує Оксана. - Так трапи и з нашим проектом. Колі ми принесли Нові Ескізи та розробки на утвердження, директор училища сказавши фразу, як у відомому мультику "У нас цього готельному - завались!" Мовляв, ваших ескізів вже й ставити нема де. А ві ще й гроші за це хоче. Та я можу нашу легкий од промисловість моделями на 10 років вперед Забезпечити. Звісно, ??ми спробувалі Йому пояснити, что мода швідкоплінна и через два роки нінішні сукні вже Нікому НЕ будуть Потрібні, але ... Звісно, ??студенти Обур и даже пробуває воювати - підключілі пресу, телебачення, громадськість, та все на Марні. Молодих дізайнерів підтрімалі газети, телепрограм и даже у комсомолі біліся біля грудей и обіцялі "це неподобство виправити". Словом, Було Багато шуму и мало результату. Колі Оксана закінчила вуз, ее розподілілі, як молодого спеціаліста, у Кіровоград на фабрику індпошіву та ремонту одягу. І даже батько академік НЕ зміг ні з ким домовитись, щоб доньку залиша у рідному Львові. Альо "молодість и впертість міста бере" и Оксана решила діяті самотужки. Для качану з'їзділа у Кіровоград - відпросітіся у тамтешнього Керівництва. Марно, у Східній Україні на виробництві такоже були Потрібні молоді й талановіті спеціалісти и Ніхто Добровільно від них не відмовлявся. Добрі люди підказалі - проблему может вірішіті позбав міністр легкої промісловості. І Караванська, що не довго думаючи, подавши до століці. Міністра на місці Не було, альо вперто дівчина трохи не добу чатувала на нього под кабінетом. Міністр таки повернувши Пізно ввечері и на диво люб'язно прийнять молоду львів'янку. Чи не відомо, Якими аргументами удалось дівчіні переконаті чиновника, альо відкріплення їй дали, дозволили зостатіся працювати у рідному Львові. - Перший показ, перша колекція - це, мабуть, для творчої людини як перша дитина. Як це було? - Це БУВ годину, коли Прибалтика від'єдналася від СРСР. У Талліні проводили конкурс модельєрів и прісілалі Предложения у міста, де навчаюсь и працювать потенційні молоді спеціалісти. Я тоді Вже працювала на першій державній работе. Організаторі подивуватися мої Робота і без жодних попередніх випробувань запросили на конкурс. І я, вся така окріл, усім розповідала радісну новину За, почав готувати. Та в дірекції Будинку моди мені твердо сказали "не личить радянському модельєрові їздити на буржуазні конкурси". Мовляв, чи не відпустімо и зась! Альо я вновь проявила свою овнячу натуру и поїхала. Це БУВ мій перший вихід у світ моди, перша колекція. Звічайній, я ее робіла як Справжня студентка в Останню ніч. І повірте, потяг до Талліна їде Дуже довго. Тому у поїзді я дошивати свои МОДЕЛІ, пріміряла їх перед дзеркалом у туалеті. Загаль, пасажири вагону малі на что посмотреть и чім розважітіся. - далеко отріматі якусь наплетеш? - Та ні. Колекцію я завалила. Єдине, что залиша Світлого - це сам факт, что я там побувала. Призове місце НЕ здобули, альо мій перший вихід у світ відбувся. Я познайомілася з Пако Рабаном, поспілкувалася Із тім же Славою Зайцевим. А головне, на того Конкурсі я зрозуміла, в Який Бік мені далі рухатіся. Що плакали ВСІ мої Державні роботи, что я це все діло кидаю и починаю делать Щось свое, ні від якіх держустанов НЕ залежних. Одне слово, починаю шукати власне місце под сонцем. - Так народився стиль Оксани Караванської? - До стилю ще Було далеко. Альо розуміння того, что я робитиму Щось особливе, вже Прийшла. І потреба власного стилю візріла чітко. Як потім, власне, сформувався и сам стиль. - Свою Першу фірму ві реєструвалі вже в незалежній Україні в чіслі дерло предпринимателей, так бі мовити, першопрохідців пострадянського бізнесу. І як, гулі понабивали? - На дворі стояв качан 90-х і жодних приватних предприятий галі не існувало. Формуван кооперативи. Альо я его створюваті НЕ Хотіла, мені якось НЕ лічіло назіватіся цеховічкою (Щось близьким до спекулянтки) i я звертаючись Інший шлях. Альо Попередньо для себе решила - це має буті фірма под моїм ім'ям - Оксана Караванська. Для цього нужно Було найти державного співзасновніка. Я его Знайшла. Записали на прийом до генерального директора мережі магазинів "Промтовари", чесно все розповіла. Мовляв, у вас є магазини, у мене - креатив, давайте працювати разом. Директором оказался Дуже розумний и пріємній Дядечко. І взявши з мене ... аж один Відсоток від мого майбутнього прибутку. Его Прізвище Кобрин и у Майбутнього ВІН ставши серйозною підприємцем. А реєструваті мою фірму НЕ Хотіли власне через Назву "Оксана Караванська". Ну, не Було ще в пострадянській Україні практики, аби фірму називаєся власним іменем засновника, як торгові марки за кордоном. Альо зрештою, я свого добілася и започаткувала нову тенденцію у Назв українських брендів. - Колі Вперше "Оксана Караванська" заявила про себе за межами держави? Як оцінілі вас за кордоном? - Заявила це голосно сказано, альо заробіла - це точно. Це Було ще за часів Театру моди. У нас працювала група манекенніць и десь їх нужно Було навчатись правильно ходити, демонструваті МОДЕЛІ. Аджея ми робили не просто дефіле, а показувать ціле театралізоване дійство. Вже точно не пам'ятаю за якіх известить, альо я познайомілася з балетом "Життя", Який ніні Виступає з співачкою Русланою. Его керівник запропонував об'єднати моду и танці. І самє Йому якось удалось продати наш продукт у Польщу. І нас запросили на показ у Варшаву. - Чім запам'яталася Поїздка найбільше? - О, це БУВ тієї качан 93-х, коли українці їзділі до Польщі на гендель з Величезне сумками у клітіночку. І уявіть Собі, я на шпильках, в новому білому пальто й дамською сумочкою на вокзалі среди масі "чолнаків". Наївно думала, что квиток - це гарантія того, что у потязі прінаймні буде для мене місце. Я не могла Ніяк зайти до вагону и мене ... запихали через вікно два якісь співчутліві незнайомі хлопці. Аджея я будь-що мусіла потрапіті на показ - мої МОДЕЛІ з одягом Поїхали раніше бусом. перебуваючих у Польщі, я решила спробуваті продати свой ??одяг. Думаю, піду у перший ліпшій магазин и Запропонуйте .. зрештою, чи не поб'ють ж мене за це. Як зараз пам'ятаю, зайшла у модного арт-галерею, де продавали різноманітні Текстильні вироби, одяг. Запропонувала. У магазині оцінілі один мій піджак ... у 250 долларов. У 93-му году, коли зарплата моєї мами булу долларов 20 на місяць, це були гроші просто Нереальні. Я на радощі залиша їм купу своих промов, Отримала Відсоток и купила усім манекенніцям еластічні колготи (у нас це БУВ страшний дефіціт). - І напевне, з з'явитися серйозною грошів прийшла думка про Серйозна бізнес - ВЛАСНА майстерню? - Так. До того я майстерню винаймала. Гарно обладнання, в хорошому місці, альо чужу. Вісь тут настав Третій етап Формування мене як бізнесмена. І Пішла я до голови Шевченківського району Львова, правда за протекцією друзів, на прийом. Мені таки віділілі приміщення з Величезне вітрінамі на первом поверсі новобудови. Я витратила свои гроші на обладнання, позичена в батька чималий суму. Тато довго вагався, чи не Хотів вкладаті кошти у таку, на его погляд, сумнівну впоратися. ВІН вважать, что бізнесмена з мене не якщо й узагалі на ганчір'ї гроші заробіті не реально. Альо зрештою, здався. А буквально за тиждень после моїх закупівель - Інфляція, гроші-купони перетворіліся в папірці, а рахунки в Ощадбанку згорілі. Через Деяк годину, коли я заробіла гроші и Хотіла батькові борг повернути, ВІН не взявши. Мовляв, смороду й так бі пропали, а так буде мій Якийсь внесок у твій бізнес. - ходячи різноманітні чуйні про буцімто якогось вашого таємного родича-олігарха, Волохате руку, яка Робить їй бізнес? - І батька називаєся тією Волохате рукою, и Чоловіка ... хочай коли ми одружуваліся ВІН даже позичена у друзів 400 долларов на нашу шлюбно подорож. Одне слово-дуже Волохате рука! На жаль, Деяк людям, Які НЕ змоглі собі реалізуваті в жітті, що не зрозуміло, як це удалось сделать іншім. От і вигадали всілякі Небилиці, абі віправдаті ВЛАСНА бездарність, або Лінь, б або не бажання ... Если ж Говорити про нінішній день, то я працюю за законами современного бізнесу, а смороду передбачають постійне вкладень Капіталу. І мій головний партнер по бізнесу - це мій мужчина. Який власне и фінансує мої найбільш глобальні проекти. У нього свой ??окремий бізнес. - Отак вас послухаєш и Складається Враження, что жінка все життя у работе йі ні миті на особисте життя. Альо ПОПР ті - чудовий мужчина и двійко дітей ... Колі ві все встігаєте? - Я на справді Дуже романтична особа. І вірно написано про Овнів у гороскопі: КОЖЕН раз по-новому закохуються и КОЖЕН раз вірять, то багато Востаннє. У мене Було Троє наречених и ВСІ между собою товарішувалі. Альо мій мужчина оказался найрішучішім - всех порозганяв. Знайомі ми з ним давно ще з гірськоліжніх карпатських схілів, де я, студентка, булу на Змаганні. Мені Було позбав 18, а ВІН БУВ вже викладачем мікоелектронікі, доцентом ... Словом, Різні Інтереси, різній світогляд. Так наша романтична історія НЕ розпочавшісь закінчілась. прото мій Майбутній мужчина годину від годині цікавівся моїмі справами, хоч я того и не знала. Інколи ми перетіналіся у повсякдення жітті - я его НЕ впізнавала, а ВІН потроху прідівлявся, что я роблю у жітті. Потім, коли его журналісти запитувана, чому ВІН так довго чека, мій мужчина пояснивши, что давши мені годину вігулятіся и Хотів посмотреть, что ж таке з мене виросту. раптом ми перетнуліся, коли мені Вже Було років 27. Випадкове. У одному з Львівських ресторанів, де я відпочівала з друзями. ВІН підійшов, прівітався и запропонував якось Віпітено разом каву. З міцної кави Почалося міцне кохання. Перевірів Наші почуття випадок. Я поїхала у Київ Зі своєю Божою манекенніцею, яка брала участь у конкурсі краси. За компанію. Цілу ніч ми гуляли на прійомі и десь у четвертій ранку мені закортіло Поділитися з кімось своими емоціямі. І єдиний, хто відповів и МАВ мужність віслухаті мене до ранку БУВ мій Майбутній мужчина. Я Якби между іншім обмовілася, что прілітаю вранці літаком. І Так собі подумала - здогадається зустріті - буду з ним, а ні, то ні. Літак я проспала, Пішла здаваті квиток ... а тут виявило, что мій рейс затрімався! І я таки полетіла. Від вас - елемент долі. ВІН мене зустрів и через півроку я Вийшла заміж. - У вас є син та донька. Смороду підуть по шляху мами? - Моя чотірірічна Донечка - Марічка - вже "народна артистка". Вона Дуже творча, активна, театральна. Їй позбав Чотири роки, а вона Вже тонами переводити папір и фарби - малює. І малює, маю Сказати вам, добрі. Сін Святослав - Дуже талановитий учень, затято математик и фізик. А недавно в півріччі Йому вчитель фізики поставивши не 12 балів, а 13. Так Офіційно в Журналі ї пояснивши - за бліскучі знання. - Як вам, галічанці, Було психологично адаптувуватіся в Киеве? - Я побудувалося свой ??власний мікросвіт, в якому й живу. Я решила НЕ адаптовувати, а залішатіся собою. І ті люди, что є моїмі клієнтами, мої друзі, ті, хто мене цінує, смороду якось Самі навколо мене гуртуються. Я решила собі не ламати. Інакше я не би була тім, ким є ніні - Оксаною Караванський. Ніні Оксана Караванська - Це вже давно не та маленька львівська "діпломована швачка", а це бренд України на світовому прайси. І хочай Оксана считает, что до Світової індустрії моди нам ще рости и рости, багаті відоміх, успішніх людей звертаючись для себе стиль від Караванський. Є среди них и Знані політики. На жаль, ми ще живемо пострадянськімі штампами, Мовляв, Наші Нічого путнього создать НЕ могут и ведемо на Світові марки. Альо, гадаю, самє Завдяк таким самобутнім людям як Оксана Караванська цею стереотип поступово зламається. І Можливо, пройде не один десяток років, коли у якійсь далекій Амеріці гламурна дівчинка скаже подрузі: "Як, у тебе немає сумочки від Караванської?! Ну, ти й відстала ж ти дівчинка! "