Командири батальйону "Шахтарськ": 95% міліції потрібно звільнити. Це вороги

Новий батальйон "Шахтарськ", сформований переважно з жителів Донецької та Луганської областей, минулого тижня прийняв присягу і зараз готується виїжджати в зону АТО. Батальйон організований при Міністерстві внутрішніх справ, його бійці місяць проходили підготовку в Дніпропетровську. Серед їхніх основних завдань буде забезпечення громадського порядку у звільнених на сході містах та охорона блокпостів.

"Обозреватель" зустрівся з комбатом "Шахтарська" Андрієм Філоненко та заступником командира з бойової підготовки бійців Русланом Онищенко в дніпропетровському Штабі національного захисту.

Обидва - колишні бізнесмени. Андрій змінив футболку з лейблом Lagerfeld на камуфляж, а енергетичний бізнес - на поле бойових дій. Руслан покинув вугільний бізнес. Обидва одностайні: з бізнесом нічого не трапиться, головне зараз - зберегти країну.

Чому вирішили створити новий батальйон, а не примкнути до вже існуючих?

Андрій Філоненко: Я брав участь в зачистці Маріуполя з батальйоном "Азов" і був рядовим бійцем. Але кожен батальйон має свій ліміт. Ми створювали спочатку батальйон "Україна", у чому нам сильно допомагав і допомагає Олег Ляшко - обмундируванням, проживанням, харчуванням, збором коштів. Потім трохи цю справу призупинилося.

Руслан з друзями, яким ми теж намагалися допомогти, якось потрапив в оточення в Торезі. З боєм вирвалися, були поранені, машини були повністю прострелені. Якби ви бачили цю машину - це шедевр, вона вся ззаду зрешечена кулями. Як вони вижили - незрозуміло! Коли хлопці вийшли, слава Богу, живі і здорові з оточення, то вирішили в Дніпропетровську за допомогою Геннадія Корбана (йому теж - величезна подяка) створювати батальйон.

Ми перевели людей, які займалися відкриттям батальйону "Україна". Також взяли Руслана Онищенко з його людьми. Далі Руслан, який в "Шахтарську" став заступник командира з бойової підготовки, почав набирати ще людей з Донецька, Луганська. Там їх - більшість. Також є люди з Тернополя, Львова, Яворова, з інших регіонів України.

Наш батальйон сформований при МВС. Ми спілкуємося безпосередньо з міністром, що не може не радувати. Він завжди знаходить час для розмови. Також спілкуємося з радником міністра Антоном Геращенко.

Ви, Руслан, я так розумію, теж брали участь у військових діях у складі батальйону?

Руслан Онищенко: Я працював сам. Я з перших днів прийняв рішення захищати батьківщину, і був на стороні України. Під час одного з боїв нашого хлопця поранив у спину міліціонер. Ми вели бій з сепаратистами, почули, що ззаду під'їхав автомобіль. З нього вийшов співробітник міліції, ми розслабилися і прийняли сторону бою. А цей міліціонер почав стріляти нам з ПМ в спину і поранив одного хлопця. А потім повернувся у відділення і швиденько написав заяву, що сепаратисти вкрали у нього зброю. Підстрахувався таким чином.

Андрій Філоненко: 95% міліції потрібно звільнити. Це вороги. У Донецькій і Луганській областях 17 тис. Міліціонерів-покидьків. Найманців більше 10 тис. Не набереться. Ось ці 17 тис. Зобов'язані були впоратися з тією кількістю найманців. А вони не впоралися. Їх усіх потрібно віддати під трибунал.

Ми дуже сподіваємося, що як тільки закінчиться війна, вони все дадуть відповідь за свої дії!

У вас батальйон повністю забезпечений бронежилетами, касками?

Андрій Філоненко : Є проблеми з касками, але на все інше поки гріх скаржитися. Всім чим можуть, допомагають, слава Богу.

За чий рахунок здобувалося обмундирування?

Андрій Філоненко : Допомагали насамперед Дніпропетровська обладміністрація в особі Геннадія Корбана та нардеп Олег Ляшко. Корбан дав нам базу, він нас годує, забезпечує транспортом. В принципі, все, чим можуть, допомагають. Займається батальйоном і Віталій Карпачова, керівник відділення Партії регіонів в Торезі, що розкритикував ДНР. Допомагає Антон Геращенко. Ось це наші "хрещені батьки".

Руслан, а ви не боїтеся, що серед добровольців з Донецька та Луганська будуть "заслані козачки", які насправді підтримують терористів, а до вас записуються, щоб "зливати" інформацію? Як ви їх перевіряєте?

Руслан Онищенко: Очима. От ви мені задали питання, а я вам зараз задам зустрічне запитання: а чи є взагалі якась схема, яка дасть стовідсоткову відповідь, що у людини в душі. Жоден психолог, жоден нарколог не дасть такого тесту, яким можна перевірити, чим людина дихає. Людина сьогодні може мати одна думка, через тиждень - інше.

У нас є в колективі люди, які працюють над цим і почувають настрій людей. Звичайно, є ризик. Тим більше, ви ж зрозумійте, зараз війна йде непроста. Якби ми воювали з Китаєм або з тубільцями, було б відразу видно, хто вороги. А ми воюємо з людьми такими ж, як ми. Вони говорять з нами на одній мові, але стріляють нам в спину. Грань ворога трохи розмита. Наприклад, я чи Андрій чітко знаємо, що ми робимо, для чого і чому. Але деякі люди йдуть за течією: вітерець повіяв, і вони можуть помінятися. В свою чергу в Біблії написано "Пильнуйте", не спіть. Ось ми і пильнуємо.

Так, може, треба було робити в батальйоні акцент не на вихідців з Донецька та Луганська, а на жителів інших регіонів?

Андрій Філоненко: Ні, не правильно. По-перше, більшість людей ми знаємо і прекрасно розуміємо, навіщо вони в батальйоні. По-друге, їм треба просто дотримуватися елементарної секретність.

Наскільки я пам'ятаю, коли "Азов" брав Маріуполь, міліція взагалі не була повідомлена. На мою думку, вірити місцевої міліції не можна ні в якому разі. Потрібно максимально тримати свої розвідувальні і диверсійні операції в секреті, погоджувати їх тільки з вищим командуванням.

Андрій Філоненко, комбат "Шахтарська"

Ви будете діяти на території Донецької та Луганської області?

Андрій Філоненко: Ми діятимемо там, де нам командування накаже діяти. Ми не "махновщина" в радянському розумінні. Ми виконуємо накази міністра.

Багато було охочих потрапити в ваш батальйон? Скільки відсіяли людей і скільки залишилося?

Андрій Філоненко: Спочатку ми брали всіх патріотів. Потім вже почали відсіювати за віковими параметрами. Після 40-45 років намагалися не брати. І більше брали фахівців, хоча бажаючих було і є багато.

У вас є медична перевірка, нарколог?

Андрій Філоненко: Есть. Бійці проходять повну медкомісію, навчання, курс стрільби. Ніякого поспіху, займаються з інструкторами приблизно місяць. Але є частина, яка повністю підготовлена ??і готова до всього.

Давайте поговоримо про людей, з якими вам належить битися. Скільки серед прихильників ДНР і ЛНР ідейних і проплачених?

Андрій Філоненко: Після Маріуполя я не хочу говорити про цих людей. Коли було затримано на вулиці Італійської близько 20 чоловік, я особисто своїми очима бачив у двох третин цих людей шприци з наркотиками. Там було три категорії людей: дрібні кримінальники, бомжі і діти 15-16 років - вже наркомани. Я не бачу сенсу говорити про ці створіння.

І я проти полонених в даній ситуації, я взагалі вважаю, що всі повинні відповідати за свої вчинки.

Хоча для мене, наприклад, російська - не ворог, але російський найманець, російська влада, Путін - для мене смертельні вороги. Мене ніхто не зазомбірует до такого рівня, щоб я кидався стріляти в простих людей. А російська пропаганда довела людей до того, що вони вірять, що ми тут всі фашисти і "Правий сектор".

Руслан, по-вашому, який контингент людей з того боку?

Руслан Онищенко: Ідейних я там взагалі не бачу. Я бачу людей, яким сподобалася влада зброї, кров і безкарність. А що стосується російських найманців - вони просто на роботі, їм потрібні гроші. Яка там може бути ідея? Коли вони починали руйнувати обладміністрацію в Донецьку, актовий зал там буквально ламали руками і ногами. Я їм задаю питання: навіщо ви це ламаєте? ДНР - це ж ваша республіка, ваша територія, ви, навпаки, повинні будувати, охороняти. Вони відповідають: "А, хай знають!" "Хто знає?" "Ну, там, ці". "Хто ці?" - Питаю я. "Ну, в Києві!".

Руслан Онищенко, заступника "Шахтарська"

Ви часто з ними спілкуєтеся?

Руслан Онищенко: Зараз я з ними не спілкуюся, це не приносить мені задоволення. Раніше я намагався вникнути: чи є у них план, до чого вони прагнуть, чого хочуть, як планують існувати далі. Ну, відділилися від України, що далі? Питаю у них: "Ви знаєте, що в Луганській, Донецькій області своєї води тільки 40%, а 60% води дає Дніпро?". "Ні, не знаємо", - відповідають. "Уявіть, відключили вам воду. Вам вистачить води тільки вмитися. Ви розумієте це?" "Так ???" - Дивуються.

Кажу їм: перш ніж щось робити, потрібен план, а у них "план" - покурити! Коли вони накурено, їм все одно, хто їде і куди, хто перед ними - жінка або діти. Вони тикають всім в обличчя своїм автоматом, грубо розмовляють, вимагають сигарети, алкоголь, продукти. Зараз на сході проблема з алкоголем, сигаретами і грошима.

А коли ви встигали з ними поспілкуватися?

Руслан Онищенко: Спілкування було в перші дні, коли вони тільки починали захоплювати приміщення і були в ролі революціонерів. Тоді ще люди носили їм їжу, допомагали. Бабусі кричали, тупотіли ніжками - ось як здорово, що Росія нам допоможе. Зараз навіть ті, хто їм носив їжу, плачуть і кажуть: яка це республіка? Це беззаконня і хаос.

А ви самі з Донецька?

Руслан Онищенко: Так, я з Донецька.

А чим ви займалися до війни?

Руслан Онищенко: Я приватний підприємець, займався перевезеннями. Також у мене є ліцензія на вугільні пласти. У мене є приватна шахта, я там маю 20%. Чим ще можна займатися в вугільному краї? Помідори вирощувати сенсу немає.

Андрій, я так розумію, ви теж відійшли від справ?

Андрій Філоненко: У мене є своя фірма. Зрозуміло, що з енергетичного бізнесу, після будівництва підстанцій, ліній відразу не вийдеш. Бізнес нікуди не дінеться, а країну ми можемо втратити. Я з 12 років працюю і заробляю гроші, мене мати одна виховувала, і якось я заробляв гроші. Значить, ще зароблю. Бізнес - це не головне зараз.

Які, як ви вважаєте, найбільш проблемні точки на сході?

Це Сніжне і Донецьк.

Що відбувається в Сніжному?

Руслан Онищенко : Туди стягнули дуже багато бойовиків. Там ліси, зручне розташування для бойових дій і ще плюс до всього - шахти. Вони між собою з'єднані і можна в одній точці піти під землю і вийти вже через 2 кілометри. Вся місцевість Сніжного та Красного Луча порита. Бойовики вивчили всі ходу, знайшли карти. Вони можуть вести оборону, а коли ми їх притискаємо - вони пірнають в шахту і виходять приблизно через 10 км. Уявіть, як важко буде з ними вести боротьбу. Шахти знаходяться на глибині 50 і більше метрів. Навіть якщо там буде все вибухати, авіація і артилерія не зможе їх дістати.

Гиркин днями в інтерв'ю сказав, що Сніжне - найголовніше, воно з'єднує їх з Луганськом. Але про найголовніше він не сказав, що Сніжне з'єднує їх з Росією. Від Сніжного 24 кілометри до російського кордону.

Ми вважаємо, краще втратити Сніжне як місто, ніж втратити своїх солдат. Потрібно авіацією, артилерією пропрацювати місто так, щоб його знести, щоб земля вигоріла метрів на 5.

У них зараз з'явилися снайперські кулемети калібр 12+. Вони працюють так, що на 1-1.5 км до них взагалі підійти неможливо, вони прицільно знищують танки і БТРи. Ми дали людям один раз коридор, другий раз - вони не хочуть звідти йти. Нам їх жалко, але якщо люди не хочуть звідти йти, значить, вони залишаються на стороні терористів. Як можна зберегти місто, якщо він повністю заражений чумою !?

В Сніжне зараз зайшли найманці. Скільки їх точно - складно сказати. Янукович з ранку прокинеться, на 3 млн дасть більше - буде їх більше. Знаєте, як Сім'я Януковича називала простих смертних людей - "солом'яні штани".

Ви звідки це знаєте?

Руслан Онищенко : У мене, як я говорив, був вугільний бізнес. Доводилося з ними стикатися, коли я вибивав зарплати своїм шахтарям. Казав, що мої люди залишаться без зарплати, просив, щоб виписали перед Новим роком хоч премію яку-небудь. А Саша Янукович говорив: "Кому? Ось цим солом'яним штанам? Та я їх знати не хочу, які у них проблеми".

Так само, я думаю, ставляться до людей Путін, Жириновський. Вони не розуміють, що своєю активністю в цій зоні просто вбивають мирних людей.

Ви безпосередньо спілкувалися з сином Януковича?

Руслан Онищенко : Ну, так. Я жив в Донецьку. І іноді свої машини ремонтував у них на СТО по проспекту Щорса - воно називалося "Джип".

Тобто ви спілкувалися зі старшим сином Януковича ще до того, як його батько став президентом України?

Руслан Онищенко : Так. Потім вже він не бачив нікого і не вітався ні з ким. Йому вже було потім не до простих смертних.