Відео дня
Тарас Стецьків: "Влада потрібна Януковичу для власної безпеки"
25 лютого два роки тому, четвертий президент приступив до виконання своїх обов'язків - Віктор Янукович прийняв присягу на вірність народу і пообіцяв зробити все, щоб Україна зберегла свій суверенітет. Церемонія інавгурації проходила традиційно у Верховній Раді, а безпосередньо перед засіданням парламенту переможець президентських виборів взяв участь у молебні в Києво-Печерській лаврі.
Що було тоді, в 2010-му? Була рота почесної варти, десятки телекамер і величезна кількість високих зарубіжних гостей. Віктора Януковича у сесійній залі Ради зустрічали стоячи і бурхливими оплесками.
Ледве вступивши на високий пост, Віктор Янукович та година запропонував і союзникам, і опонентам закопати сокиру війни і зайнятися реформуванням влади: "Першочергове завдання на цьому шляху - реформування системи влади і уряду, перетворення його у команду професіоналів, а не політичних офіціантів. Люди не люблять, корду їм демонструють кулаки, вони схильні більше довіряти тим, хто подає руку на знак миру. Тому я звертаюся до всіх депутатів ВР із закликом до співпраці в ім'я України ". На цьому яскраві інавгураційні урочистості закінчилися і потекли сірі президентські будні ...
Через рік, 25 лютого 2011-го Віктор Янукович взяв участь у проекті "Розмова з країною". Чотири години поспіль у прямому ефірі шести телеканалів президент спілкувався з співгромадянами, після чого відправився на Банкову. В Адміністрації глави держави з нагоди річниці з дня інавгурації відбулася зустріч всіх чотирьох президентів незалежної України. Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Леонід Кучма і Леонід Кравчук спілкувалися за зачиненими дверима високих кабінетів.
За вікном - 2012-й. Два роки президентства. Без шести місяців - "екватор". З яким "багажем" підійшов до цієї межах президент Янукович? Відповідь на це питання "Обозреватель" шукав з представником опозиційної фракції НУ-НС Тарасом Стецьківим.
- Тарас Степанович, розумію, що це непросто, але, тим не менш, спробуйте оцінити дворічну діяльність президента Януковича, дивлячись на ситуацію очима представника влади.
- Так, дійсно, мені складно це зробити, оскільки я не є представником команди влади. Я можу говорити хіба що про якісь мікроскопічних позитивних моментах, та й то - потрібно ще гарненько подумати над тим, чи були вони. За два роки діяльності уряду Януковича, я бачу набагато більше негативних моментів. Втім, можна спробувати пошукати й позитив.
- Спробуйте, адже, врешті-решт, не може ж все навколо бути забарвлене виключно у чорних тонах.
- Якщо чесно, то єдиним позитивом, хоча він і був здійснений незаконним способом, є, скажімо, так, відновлення вертикалі влади. Після хаосу "помаранчевого" періоду, взаємної боротьби між представниками різних гілок, інститутів влади, навесні - влітку 2010 року була дійсно вибудувана вертикаль влади. Це давало надію на те, що дана вертикаль буде використана в інтересах проведення непопулярних економічних реформ.
Проте ще раз наголошую: вертикаль влади була вибудувана незаконним способом. Користуючись придворним Конституційним судом, влада спочатку отримала коаліцію "тушок", а потім неконституційним шляхом КС відновив Основний закон образца1996 року. Це стало першим тривожним сигналом. Правильні речі, які відбуваються незаконним шляхом, ніколи до добра не доводять. Так воно і вийшло в наслідку.
Вибудувана Януковичем вертикаль влади за 2 роки перетворилася на фактично самодостатню річ, ключове завдання якої - збереження його особистої влади та забезпечення безпеки "Сім'ї". А всі ці розмови про реформи, про плани модернізувати країну, виявилися порожнім базіканням, а, по суті - брехнею.
Що ми отримали? Ми отримали систему, в якій ключові пости (особливо в силовому блоці) зайняли люди, готові виконати будь-яку команду президента. Це чітко видає основний страх Януковича - страх за власну безпеку.
Тобто, Янукович, який прийшов до влади на ідеї реваншу, продемонстрував, що президентство для нього є самодостатньою річчю. Іншими словами, влада йому потрібна була лише для помсти і для забезпечення власної безпеки.
- Якщо брати до уваги конкретні рішення в конкретних сферах життєдіяльності, на що варто звернути особливу увагу?
- Звичайно ж, влада може записати собі в позитив той факт, що за два роки стався нехай невеликий, але зростання ВВП. Хоча, на мій погляд, це не є реально заслугою влади. Тут ключову роль зіграла сприятлива зовнішня кон'юнктура, особливо на ринках металу та хімічної продукції. І на цьому тлі, як ніби теперішня владна команда виглядає краще, ніж прем'єр Тимошенко в 2009-му, на який, нагадаю, припав пік економічної кризи. Однак точно так само, як не було "заслугою" Тимошенко падіння економіки на 15%, не є досягненням цього уряду зростання ВВП на 5% в минулому році.
Візьмемо Податковий кодекс. Документ, в кінцевому рахунку, під тиском представників дрібного і середнього бізнесу, вийшов у більш-менш пристойному вигляді. Тобто, основні положення, що стосуються спрощеної системи, були відстояні. Тому, можна назвати цей Податковий кодекс невеликим кроком вперед. Це ж стосується недавно внесеного до ВР і прийнятого в першому читанні Кримінально-процесуального кодексу. Нехай це зроблено із запізненням, проте, це крок вперед. Я сподіваюся, що до другого читання документ вдасться ще більше вдосконалити.
У соціальній області я бачу суцільні провали. Тут варто сказати про відверте втручання через бюджет в соціальні закони, про прийняття "драконівських" рішень, які стосуються обмеження окремим категоріям (чорнобильці, діти війни, пенсіонери) тих чи інших надбавок і пільг. Тобто, в соціальному плані за 2 роки ми побачили повний регрес. Держава просто не в змозі виконувати свої соціальні зобов'язання, хоча фінансування Євро-2012 йде повним ходом, причому з перевищенням і випередженням графіка.
Гуманітарна сфера? Ну, Табачник - це вже притча во язицех. Гуманітарна політика носить відверто антиукраїнський характер. Більше того, практично всі фахівці (підкреслюю, не політики - фахівці) сходяться на думці: те, що робить Табачник, руйнує систему середньої та вищої освіти.
Обмеження української мови, зменшення годин вивчення української історії, свавільне звільнення неугодних ректорів, втручання в університетське самоврядування і т.д. Це те, що лежить на поверхні. А те, що творить відомство Табачника на глибинному рівні, робить українську освіту неконкурентним. Міністру, який, сподіваюся, прийде після парламентських виборів в результаті перемоги опозиції, доведеться року 3, а то і 5, виправляти все те, що накоїв Табачник за два неповних роки свого правління.
- Які точки на зовнішньополітичній лінії останніх двох років, є, на ваш погляд, в певному сенсі знаковими?
- Політика нейтралітету. Те, що Янукович обрав політику нейтралітету, на перших порах зняло напругу у відносинах України та Росії, Росії та Євросоюзу, РФ і НАТО. Однак слід зазначити, що цей нейтралітет нічим не забезпечений. Це робить Україну беззахисною перед зовнішніми загрозами. У разі будь-якого військового конфлікту, Україна не зможе себе захистити самостійно, оскільки армія не фінансується.
- Багато експертів прогнозували, що після перемоги Януковича, Україна зробить різкий крен у бік Росії. Разом з тим, влада невпинно повторює, що стратегічним орієнтиром офіційного Києва був, і залишається євро вектор.
- На словах так, дійсно, ми не відмовляємося від європейського вектора. Однак справи Тимошенко і Луценка фактично привели до провалу, а саме зриву підписання Угоди про асоціацію. Торік Україна мала історичний шанс приєднатися до європейської спільноти, підписавши Угоду про Асоціацію та Зону вільної торгівлі. Але через дурну, відверто непоступливу позицію Януковича, цього не сталося.
А те, що Янукович не ліг під Росію, безумовно, з експертної точки зору можна оцінити, як більш-менш позитивний фактор. Тим часом, цей фактор визначається не майстерністю і патріотизмом Януковича, а тим, що Росія виставила непомірні вимоги. Вимоги, на реалізацію яких не може погодитися навіть Янукович і його оточення. Апетити північних сусідів виявилися настільки величезними, що погодься з вимогами РФ, Янукович автоматично ставав би васально залежним генерал-губернатором стосовно Росії.
Україна зараз перебуває в дуже хиткою позиції. Офіційний Київ втратив союзника в особі європейської спільноти, ми не можемо домовитися з РФ, оскільки Росія здійснює колосальний тиск, а Янукович за два роки примудрився втратити довіру, яку він отримав на президентських виборах. Рейтинг Януковича зараз є настільки низьким, що це не дозволяє йому сподіватися на будь-якого роду підтримку навіть частини населення. У тому числі, жителів східних регіонів. Очевидно, що він сподівається тільки на силові структури, внутрішні війська, спецназ і армію.
Що це означає? Це означає, що він програв на всіх трьох фронтах - у відносинах з Росією, Європою і навіть з власним народом. При такій ситуації, жодна влада довго не тримається. Він, думаю, планує застосувати будь-які методи, способи, що дозволяють йому утримати владу. І це ми, на мій погляд, побачимо на парламентських виборах.
- Не знаю, чи погодитеся ви з моєю оцінкою, але я вважаю, що однією з ключових помилок Віктора Ющенка був його підхід до формування команди. Як ви оцінюєте позицію чинного президента в цьому важливому питанні?
- Можу погодитися з оцінкою президентства Ющенка, з точки зору його підходів у формуванні команди. На жаль, він дуже нерозбірливо підходив до цього питання і, по суті, не керував командою. У цьому плані команда Януковича виглядає більш дисципліновано. Разом з тим, ми ж вже бачимо, що на рубежі завершення другого року президентства, управлінська вертикаль все більше і більше зміщується. Янукович концентрує максимальну кількість владних повноважень в своїх персональних руках і в руках "Сім'ї". А це створюватиме проблеми не тільки між ним і олігархами, а й у самій владній вертикалі. У підсумку, це зіграє з ним злий жарт.
- Якщо скинути з рахунків "силовий" сценарій, про який ви говорите, вважаєте ситуацію ніяк не виправити, і про другий термін президент Янукович може тільки лише мріяти?
- При такому рейтингу у Януковича немає ні найменших шансів переобратися на другий термін. Більш того, якщо він і далі буде продовжувати таку дику, візантійсько-монгольську політику, він ризикує в результаті імпічменту не втриматися і до кінця першого терміну.
Єдиний варіант, який може допомогти йому втриматися при владі - шлях Лукашенко. Йдеться про введення в Україні відвертого авторитарного режиму, який буде спиратися на надзвичайний стан, силу армії і багнетів. Однак думаю, в такому випадку він погано закінчить. Україна - не Росія, і не Білорусь. Україна має досвід Майдану, демократичну традицію. Словом, у нас такі "фокуси" не пройдуть.
Янукович вважає, що як тільки втратить владу, його укокошили або опозиція, або свої ж. І, треба відзначити, що за два роки він примудрився створити таку напругу в країні, що у нього є всі підстави для того, щоб боятися. Тому, думаю, він буде хапати за владу зубами. Звідси - рішення про призначення Калініна на пост глави СБУ, тому Саламатін керує армією, а Клюєв пішов до РНБОУ, щоб сконцентрувати силовиків в одному кулаці. Тобто, Янукович зараз думає тільки про одне. Про те, як зберегти персональну владу.
- І яку роль тут може (повинна) зіграти опозиція?
- У опозиції сьогодні є серйозний шанс, який вона може використовувати, а може втратити. Якщо опозиція сформулює єдину, консолідовану позицію, вона виграє і парламентські, і президентські вибори.