Що чекає світ післязавтра? Ч. 2
(Продовження. Початок читайте тут )
Зовсім недавно, у ХХ столітті ліберальним експертним співтовариством стверджувалося, що світ вийшов на траєкторію стійкого послідовного розвитку. Йшлося й про те, що вже є рецепти "процвітання", людство наближається до епохи без воєн, до епохи "автоматичного прогресу".
Ці ідеї дуже чітко формалізовані у роботі "Кінець історії" Френсіса Фукуями: здавалося, ось зовсім трохи, і демократія + економічний лібералізм приведуть "розвинені країни", а потім і третій світ до поступального прогресу.
Але сьогодні можна констатувати ознаки ідеологічної кризи: наростання тривоги і невизначеності відносно майбутнього. Світова криза підірвав віру в прогрес, віру в можливість поступального, мирного, лінійного розвитку.
"Обозреватель" публікує продовження інтерв'ю керівника групи аналітики та прогнозування Центру стратегічних ініціатив ВОЛОДИМИРА СТУСА "Що чекає світ післязавтра: реформи, Смутний час чи війна?", де він дає досить несподіваний прогноз "цивілізаційної" погоди.
- Володимир, більшість експертів чекає повторення глобальної кризи в найближче десятиліття, тобто в період до 2020 року. Коли настане активна фаза кризи?
- Донедавна розвиток логіки глобальних геополітичних відносин йшло по ланцюжку: експорт військової сили - експорт товарів - експорт капіталу і базових технологій - експорт капіталу і високих технологій. У результаті уповільнення науково-технічного прогресу подальше зростання в рамках цієї логіки став неможливим. Це спровокувало приховану емісію в країнах-експортерах, що закінчився вибухом фінансового "міхура". Тобто причина кризи в різкому уповільненні темпів науково-технічного розвитку! А зростання незабезпеченої емісії якраз і є наслідком цієї причини на фінансовому рівні.
Видимий зараз інфляційна фаза розвитку кризи є останньою, вона має істотно більшу амплітуду, ніж це було в період з 2004 - першій половині 2008 року. Це викликано реакцією на попередню - руйнівну - фазу стиснення і неможливістю заповнення реальним вмістом як фінансових, так і нефінансових проектів, активів тощо - Для зручності назвемо їх "бульбашками". Тому, коли у наступній фазі розвитку ці "бульбашки" почнуть масово лопатися, це вплине на міцність структур усього світу: економічних, соціальних, геополітичних, військових. Тобто найближчим часом, штучно надуває активи, тобто "Бульбашки" лопнуть, ось тоді і криза перестане бути лише фінансово-економічним, ось тоді і для Заходу, і що розвиваються країн настане своє Смутний час, своя "Друга Тридцятилітня війна".
Чи можна визначити точну дату обвалу? Ні, це в принципі неможливо. Як визначити, з розпаду якого саме атома почнеться ланцюгова реакція? Адже заздалегідь не відома ні галузева, ні географічна локалізація події, яка послужить приводом до Лопань "бульбашок". Навіть, на перший погляд, незначний привід, може стати причиною каскаду подій планетарного масштабу, "ефекту доміно". Однак, якщо сам привід буде значним, наприклад, відбудеться подія, за масштабом і рівнем резонансу порівнянне з терактами 2001 року, то обвал може статися хоч завтра.
Тому, я не радив би грати на зростанні фінансово-економічних "бульбашок", розраховуючи, напередодні обвалу, вивести активи з небезпечної зони. Враховуючи ймовірність обвалу в будь-який день, неможливо робити прогноз на чіткий часовий період. Оскільки обвал все одно станеться, і відбудеться це несподівано, то доцільно заздалегідь змінити хронологію планів і прогнозів. Планувати діяльність на особистісному, корпоративному та державних рівнях вже потрібно не тільки не тільки на квартал або рік вперед, але і на період до і після початку Смутного часу, тобто коли криза перестане бути просто "економічним".
- Ви говорили в першій частині інтерв'ю, що, так звана, Друга Тридцятилітня війна буде "неправильною". У чому її "неправильність" і як вона буде проявлятися?
- Перша "неправильність" в тому, що майже не буде традиційних ліній фронту. По-друге, багато в чому, протистояти будуть одні, а воювати будуть інші, причому, не тільки особистості, а й країни. Частка і масштаб внутрішніх, громадянських воєн і конфліктів буде не менше, ніж міждержавних. Велика частина сучасних центрів геополітичного впливу або розпадеться або буде сильно переформатирована.Относительно вільне, в даний час, переміщення товарів, послуг, капіталів припинитися: як з економічних причин (згадайте 1993 рік), так і внаслідок економічних і військових блокад.
Тобто, в принципі, уникнути воєнних конфліктів неможливо. Але я повторюю, це буде "неправильна" війна, нетрадиційна. Основною зброєю Другий Тридцятилітньої Війни стане не високотехнологічну зброю професійних армій, а автомат Калашникова, і ручний гранатомет. А численні професійні армії різних держав виявляться малоефективними, що не мобільними і, як це не здасться парадоксальним - занадто витратними для умов Смутного часу. Тому станеться часткова приватизація військової справи, сторони будуть використовувати приватні військові загони, причому як для військових завдань, так для контролю над мирним населенням.
Разові випадки застосування зброї масового ураження, в тому числі, в терактах - практично неминучі, але, в той же час масштабна ядерна війна практично виключена.
Потім, військові дії не будуть тотальними і безперервними, а вогнищевими і періодичними. Більшу частину планети вони безпосередньо не зачеплять, але от кількість жертв мирного населення від блокад, економічних колапсів, епідемій і стихійних лих, масових репресій буде значно більше, ніж бойові втрати армії.
Загалом, Смутний час - це типовий сучасний локальний конфлікт глобального масштабу. До речі, немає ніяких підстав вважати його наступної світовою війною.
- Давайте уточнимо, ви сказали, що "... протистояти будуть одні, а воювати інші". Хто, кому і коли буде протистояти і якими будуть причини цього протистояння: релігійні, ідеологічні, пряме зіткнення цивілізацій, боротьба за ресурси і пр.?
- До завершення Модерну (нагадую, це період розвитку цивілізації з 1885 по 1955 роки - фаза швидкого, інтенсивного розвитку) різні країни підійшли з різним рівнем співвідношення природних умов до досягнутого рівня технологічного розвитку і щільності населення. В результаті одні країни - за рахунок збалансованої, внутрішньої колонізації, тобто освоєння території, зможуть якось компенсувати уповільнення темпів інтенсивного розвитку Модерну екстенсивним розвитком. А у ряду інших країн цієї можливості немає. Тобто між країнами, з різними можливостями для проведення збалансованої внутрішньої колонізації, виникнуть суперечності по всіх сферах: геополітичним, військовим, економічним.
Як, власне, і було під час Тридцятирічної війни в першій половині XVII століття. Країни з кращими умовами для життя протистоятимуть країнам з гіршими. У деяких випадках взаємини країн можуть бути комплементарними, тобто взаємодоповнюючими, і це дозволить уникнути конфронтації. Але в більшості випадків вона неминуча.
- Очевидно, що на прогнозоване вами Смутний час (30 років!) "Солі з сірниками" не напасешся, Його не вдасться просто перечекати, ми будемо довго жити в зоні ризику. Що ви порекомендуєте робити людям? Чи є якісь способи впливу на ситуацію?
- Я пропоную розмежувати рекомендації для корпоративного сектора і приватних осіб. З корпоративним сектором простіше: зрозуміло, в які країни, валюти, галузі і технології інвестувати, а звідки - виводити активи. Розроблено зовнішнє стратегічне бачення необхідне для формування та коригування корпоративної стратегії. Розроблено сверхдолгосрочние тенденції розвитку України. Виконується навчання з використання цивілізаційного аналізу в стратегічному менеджменті та спеціалізованих видах аналізу, наприклад, у фінансовому.
А от що робити "просто людям"? Я, в принципі, далекий від думки давати рекомендації: як жити в найближчі 30 років. Щоб щось конкретне радити, потрібно знати мотивацію конкретної людини. Тому, зазвичай я обмежуюся акцентом на те, що скоро настане не наше Смутний час - наше, пострадянське, давно настав і більшість населення до нього вже адаптувалося. А також найбільш загальною рекомендацією: не їхати нікуди з України на ПМП, тому що є дуже велика ймовірність того, що на новому місці стане істотно гірше, ніж буде в Україні. Тому краще я розповім про цивілізаційні процеси, які змінили напрямок, ризики і про стереотипах, які перестали працювати. А читачі, думаю, самі розберуться, як це можна використовувати. Моє завдання - дати прогноз цивілізаційної "погоди" із заздалегідь відомою похибкою, а не вирішувати за людей брати їм, наприклад, "парасолька", чи ні.
Отже, про стереотипи. По-перше, це стереотип про прискорення науково-технологічного прогресу. Протягом багатьох століть спочатку європейська, а потім вся західна цивілізації перебували в надзвичайно сприятливих цивілізаційних умовах, які забезпечували їх прискорений розвиток - у порівнянні з іншими країнами. Так формувався стереотип про прискорення, який працював багато століть і став частиною західного менталітету. Почалося в другій половині 50-х років гальмування, і вихід в недалекому майбутньому кризи за економічні рамки, повністю зруйнує цей стереотип.
По-друге, західна наука приречена повторити долю радянської науки. Давно обіцяного і давно очікуваного науково-технологічного стрибка, який нібито здатний наповнити реальним вмістом численні "бульбашки", не буде. Вже зараз витрати на фундаментальну науку, на дослідження та ін знижуються в багатьох країнах і регіонах, раніше вважалися зразками інноваційного розвитку, а з початком Смути фінансування науки знизиться в рази.
Ще один ризик: є небезпека втрати частини науково-технологічних досягнень і напрацювань. Цей ризик поки мало очікуємо, але він існує. Але якщо це відбудеться, то найважчі для людства наслідки, будуть спостерігатися протягом багатьох століть. І, потім, західна інноваційна модель, яка орієнтована на кардинальні науково-технологічні інновації, розширення ринків і т.п. - Практично вичерпана. На зміну їй прийде східна інноваційна модель поступового адаптивного розвитку.
Зараз багато говорять про екологічний апокаліпсис, але його не буде. Будуть локальні екологічні кризи, природних і техногенних катастроф, можливо, стане ще більше, але, повторюю, "Екоапокаліпсіса", тобто знищення технологічної цивілізації - не буде. Власне криза Смутного часу можна розглядати як адаптацію нашої цивілізації до змінених зовнішніх умов. У тому числі й екологічну адаптацію. Але відбуватися ця адаптація, на жаль, буде за рахунок населення: обмеження їх прав, свобод, рівня мобільності, доступу до ресурсів.
Далі, ця криза Смутного часу зупинить зростання населення, причому як у країнах пройшли Модерн, так і в традиційних.
Але знову таки, це буде відбуватися далеко не гуманним шляхом. У країнах пройшли Модерн триватиме скорочення народжуваності та зростання смертності, а країни, які не пройшли свій Модерн, опиняться перед фактом дуже високого рівня дитячої смертності. Перша половина Другий Тридцятилітньої війни буде характеризуватися втратою значної частини сімейних цінностей, але ближче до її завершення процес зміниться на зворотний. Консервативні сімейні цінності знову увійдуть в моду, а фемінізм відійде в минуле.
Під час Смути буде запущений механізм саморегуляції технологічної цивілізації від перенаселення. До речі, цей тридцятирічний кризу можна розглядати і як процес налагодження цього механізму і відновлення нормальної вікової структури населення.
- Ви говорили, що цивілізація з Смутного часу вийде зовсім інший, ніж зараз. Інший, у всіх сенсах: у геополітичному, економічному, релігійному, соціальному ... Що нас чекає після "прогресу"?
- Я не згоден з формулюванням "після прогресу". Повільне, адаптивне розвиток є єдино можливим, коли зовнішні умови не дозволяють перевести інтенсивний розвиток Модерну в екстенсивний розвиток збалансованої колонізації. Але повільний розвиток це теж форма прогресу. І чергування фаз з повільним і швидким розвитком характерно для всієї тисячолітньої історії розвитку цивілізації приблизно так само, як для людини характерний пульс скорочення серцевого м'яза. Цей цикл і додає технологічної цивілізації виняткову стійкість і адаптивність до найрізноманітніших зовнішніх умов. Як система, технологічна цивілізація не равновесна, а цикл чергування фаз швидкого і повільного розвитку забезпечує сверхдолгосрочний стійкість цього "Не рівноваги". Після найпотужнішої інерції фази швидкого розвитку Часу Змін, з початком Смутного часу, буде здаватися, що прогрес зупинився, але це буде такою ж ілюзією, як і ще недавно працює стереотип про "прискоренні" науково-технологічного прогресу. Але я вас заспокою, "нового Середньовіччя" не буде. Та й традиційні стереотипи про середньовіччя, в основному сформовані у вікторіанську епоху, і мало відповідають історичній реальності.
Поширений стереотип про ефективність демократичної організації суспільства, і еволюції від менш демократичних форм організації суспільства до більш демократичним - завалиться. Більш того, ряд країн з віковими демократичними традиціями піде за становим шляху розвитку.
Процес регіоналізації, як альтернатива глобалізації, зараз тільки-тільки починається. Він досягне свого піку через кілька десятиліть після завершення Другої Тридцятирічної війни. І торкнеться всіх країн і всі сфери діяльності людства - від економіки до еволюції мов. Хочу уточнити: коли я говорю про "занепад Заходу, лібералізму, демократії та західної інвестиційної моделі", то це необхідно розуміти на рівні переважаючих процесів, трендів, в планетарному масштабі.
А на рівні країн, регіонів залишиться чимало острівців, де "лібералізм" і т.п. моделі повністю або частково збережуться і будуть досить ефективно працювати. Є велика ймовірність, що серед цих країн буде і Україна.
Також піде в минуле переважно вертикальна диференціація країн: розвиненіші і менш розвинені. Замість неї буде переважно горизонтальна диференціація країн: домінуюче або пригнічений становища країни (регіону) буде визначатися рівнем балансу сприяння природних умов для існуючого технологічного рівня.
Нові центри геополітичного впливу (імперії або універсальні держави) будуть формуватися виходячи вже з цього принципу диференціації, а вже існуючі зуміють зберегтися тільки якщо будуть відповідати обом вимогам.