Відео дня
Режисер Атанесян: за бюджет "Шрека" в Росії знімають 130 фільмів
Серед його кіноробіт - драма "Сволоти", комедія "На зраді" і мультик "Друк царя Соломона". Зараз відомий російський сценарист, режисер і продюсер Олександр Атанесян продовжує експериментувати з жанрами і готує для глядачів відразу кілька прем'єр. Про них, а також про труднощі російського кінематографа, про свої вимоги до акторів і причини відмов від участі у кінофестивалях він погодився розповісти "Обозревателю". Оскільки зустрітися з Атанесяном нам вдалося в "Артеку" під час 21 Міжнародного дитячого кінофестивалю, то і перше питання стосувалося саме дитячого кіно.
"ЧУДЕСА В КІНО СТОЯТЬ ДУЖЕ ДОРОГО"
Чому так мало знімається дитячого кіно зараз?
Ой, а взагалі кіно багато знімається, по-вашому? Ось тому й дитячого мало. Ну, по-перше, багато років, я б сказав, років 40, йде такий безглуздий безперспективний спір, що таке дитяче кіно: це кіно про дітей або кіно для дітей. І це такий теоретичний спір, який ведеться на рівні кінознавців, кіно-чиновників. Загалом, кінорежисери і кіносценаристи не дуже хочуть туди лізти, в цю суперечку. Тому що пояснювати їм, що "Пірати Карибського моря" або "Трансформери", або "Один вдома" - дитяче кіно - це безглуздо.
По-друге, діти сьогодні мають великий вибір міжнародного продукту. За останні 20 років, коли залізна завіса зник, до нас пішли зразки високого розважального міжнародного кінематографа. І конкурувати з цим дуже-дуже складно. Тому що діти чекають казку, діти чекають дива. А чудеса в кіно коштують дуже дорого.
Російська школа анімації, як б її не хвалили ... За всю історію Радянського Союзу не було знято жодного повнометражного анімаційного фільму. Жодного! Найдовший, який знімався в радянський час, це "Снігова королева" - 50 хвилин. Це дороге і довгий задоволення - знімати мультиплікацію.
І поки ми ці 20 років приходили в себе, американці, у яких теж була найпотужніша школа, зняли такі фільми як "Аладдін", потім пішли "Король Лев", "Шрек", "Вгору", "Льодовиковий період", "Ріо" ... Тобто, поки ми чесали ріпу, вони вже відлетіли на 30 років вперед у порівнянні з нами.
Сьогодні школа ось такий класичної академічної анімації загублена. Режисери в анімації займаються пошуком лабораторних якихось рішень, бо фізично немає грошей знімати.
Ви знаєте, який бюджет "Шрека? 130 мільйонів доларів! 130 мільйонів доларів - це бюджет всього російського кінематографа. Всього! 130 фільмів знімаються в Росії на ці гроші. Це те, що виділяє держава на підтримку. Конкурувати неможливо. З одного боку бюджет одного мультфільму, а з іншого - всього російського кінематографа. Одна тільки компанія Pixar робить 5-6 на рік. По всій території США таких мультфільмів робиться 12, в усьому світі - близько 30. А ми не можемо зробити більше одного-двох максимум на рік.
Ну, слава богу, успішно працює "Млин" Сергія Сельянова з цією сагою про російських богатирів. Зараз ще студія "Перспектива" зробила новий мультик "Снігова королева". Ну, ось щось починає рухатися.
Ееслі ми говоримо про ігрове кіно - це ще дорожче, це ще важче. І, загалом криза, яка існує в країні на всіх рівнях - технічному, технологічному, політичному, економічному, моральному, соціальному, побутовому - він відбивається і в кінематографі. Ми взагалі втратили національних російських товарів. Якщо ми оглянемося, у нас нічого власного виробництва немає: ні одягу, ні меблів, ні автомобілів. Все, що ми намагаємося робити, - це давно застаріле, нікому не потрібне виробництво. Те ж саме відбувається в кіно. Кіно - це не більше ніж частина величезної кризи країни, розвалу імперії. Ось тому власне так мало знімається ...
Але Ви ж намагаєтеся боротися з цією кризою?
Боротися з цією кризою безглуздо. Просто кожен повинен робити свою справу, свою роботу. На жаль, є ж ще і криза кадрів. Нема кому вчити. У нас же все недоучки. Політики, невідомо звідки взялися, депутати, невідомо звідки взялися, педагоги, невідомо звідки взялися. Якщо погано вчити, то, відповідно, і учні будуть погані. Це скрізь, на всіх рівнях тотальний обвал.
Сумно ...
Сумно. Але якщо кожен буде займатися своєю справою і буде на своєму місці ... З точки зору історії 20 років - це нічого. Важко, тому що ми живемо в цей час. Нам важко, нашим дітям важко. Але країна і не в таких кризах побувала. Була криза початку століття, коли була революція. Теж обвалилося все: і промисловість, і виробництво, і армія - нічого, підняли. Був важкий криза в середині століття, під час війни - теж років 10-15 був провал і в кіно, і в театрі - а потім знову все піднялося. Була криза в кінці 1980 - початку 90-х. Ми з нього вибираємося поступово. І виберемося рано чи пізно. Але поки ось статус кво такий. Неприємний.
"НА ??КОНКУРС Я СВОЇ КАРТИНИ НЕ ДАЮ"
На 21 кінофестивалі в Артеку Ви свої роботи представляли?
Ні, ми не встигли закінчити картину до відбору в конкурс - мультфільм, який ми робили, "Друк царя Соломона". Тому ми не встигли до фестивалю. Але ми і не особливо старалися. Він успішно пройшов у прокаті, прекрасно відпрацював, заробив достатньо грошей. І порадував дуже багато глядачів.
Які враження залишилися від роботи над цим мультфільмом?
Ну, я десь з 1998 року займаюся анімацією. Кожен мультфільм вимагає від 4 до 7 років при масштабному підході, при великих витратах. Це непроста робота. У країні дуже мало аніматорів. Не буду перераховувати, яких професій не вистачає. Є така професія - компоузер, яких у країні 10 років тому взагалі не було. Ми відправляли двох талановитих хлопців вчитися спочатку в Угорщину, потім в Англію, потім до Канади ось цієї професії, яка замінює сьогодні мультиплікаційний верстат. І хоча з'явилося багато талановитих людей, які працюють в комп'ютерній графіці, але анімація - це трошки інше. Аніматорів на всю Москву, на всю Росію - 5-7 міжнародного рівня фахівців. Не вчать. Нема кому вчити. Тому що це нова технологія, якої треба вчити. Якщо художників ще досить, то технічних фахівців, дійсно, дуже мало.
Скільки тривала робота над мультфільмом?
5,5 років.
А художні фільми ви скільки знімаєте?
2 роки в середньому робиться фільм від задумки до втілення вже на екранах.
З фестивалем в "Артеку" не склалося - можливо, в Одеському кінофестивалі приймаєте участь?
Там у мене картина "Поки ще жива" представлена. Але на конкурс я картини не даю. Ніколи.
Чому?
Я не вважаю розумною змагальну частину у творчості взагалі.
А як же дух суперництва?
Ні, у мене немає цього в кіно, духу суперництва. Дух суперництва - для глядача. Чим більше глядачів, тим краще. Ось я так до цього ставлюся. А що стосується фестивалю - знаєте, в спорті дуже легко зрозуміти: хто швидше добіг - той і чемпіон, хто більше ваги підняв - той молодець, хто кого нокаутував - той і переможець. А у творчості - там же немає критеріїв. Це завжди настільки субьективно і невиразно! Чому один фільм краще, а інший гірше? Ніколи неможливо однозначно відповісти. І для себе я вирішив, що я не беру участь у конкурсах. Дуже давно. І ні один мій фільм не брав участь у конкурсі жодного фестивалю.
А запрошують часто?
Весь час!
Не ображаються, отримуючи відмову?
Ні. Вони поважають мою позицію. Спецпоказ поза конкурсом, панорама - будь ласка, я не проти! Навіть за. Мені подобається, що люди дивляться, людям цікаво. А змагатися я не хочу.
Які Ваші фільми в найближчому майбутньому чекати глядачам?
Восени виходить моя картина "Поки ще жива". Це перший у Радянському Союзі жанр "нуар". Який ніхто поки не пробував у нас робити. Але я везучий. Мені щастить. Мені дають можливість робити різні жанри. До зими вийде 3D мультфільм - суміш з двох романів Бєляєва "Остання людина з Атлантиди" і "Людина-амфібія". Я думаю, в січні він вийде на екрани. І наприкінці весни я починаю знімати величезну картину, спільного виробництва України, Росії та США, де в головних ролях буде Бен Афлек, Міла Йовович, Міла Куніс і Оля Куриленко. Весела компанія американських акторів російського походження.
А жанр який?
Жанр - любовна історія на тлі авантюри. Приїжджають дівчата з Америки, щоб пограбувати ювелірну виставку. Ось така історія і що з цим відбувається.
"ПАНИН ДЛЯ МЕНЕ БУВ якимось особливим АКТОРОМ"
Чи є у вас улюблений жанр, в якому вам найкомфортніше працювати?
Поки що ні. Оскільки я зняв уже 5 жанрів і залишилося ще 4 які я не пробував ... (посміхається) Мені однаково комфортно у всіх жанрах.
А улюблені актори є?
Був. Андрій Панін, з яким ми дебютували - я як режисер, він як актор - у фільмі "24 години". Але, на жаль, сьогодні Андрія немає в живих. Є, звичайно, група акторів, але Панін був якимось особливим для мене актором. Я його не просто запрошував на якусь роль. І навіть не писав для нього роль. Коли у мене був сценарій, призначення для зйомки, я просто давав Андрію і пропонував: "Обери собі роль". Ось так нам було добре. І він, незалежно ні від чого, завжди знаходив час зніматися в моїх картинах.
Ви ж і дружили до того ж?
Так, дуже близько.
А ви вірите в те, що смерть Паніна - трагічна випадковість?
Я не вірю чуткам і домислам. Я вірю фактам. А факти такі, що поки слідство схиляється до версії про випадкову смерть, а судмедексперти припускають, що це вбивство. Поки ні те, ні інше не доведено - будемо чекати. Апелювати чутками, плітками, домислами - це зайве.
Один з найбільш ваших відомих фільмів - це "Сволоти". Там же знімалися підлітки. Важко було з ними працювати?
Мені не важко взагалі працювати. Я знімаю швидко, легко, мені комфортно з акторами. Я їх поважаю, люблю і ціную. І намагаюся створити їм умови досить комфортні. Але при цьому я дуже вимогливий - і до себе, і до них. Усі це знають. До мене на майданчик рідко потрапляють люди випадкові. Як правило, всі хто потрапляють, знають, як зі мною працювати, знають мої фільми і теж з достатньою повагою до цього ставляться.
До речі кажучи, одна з помилок нашого кінематографа - це те, що багато хто думає, що це спосіб життя. А це, насправді, професія, дуже важка. Ось я багато працюю в Америці. Якщо ви там побачите якоїсь людини, якого ви не знаєте - він може виявитися зіркою американського кіно. І ви ніколи не зрозумієте, що він актор. Це звичайна людина в житті, який сидить, обідає, просто відпочиває, проходить по вулиці ... І навіть якщо це дуже велика зірка, ви не зрозумієте, що це актор або актриса. А наших діток вже під час вступу до інституту видно, що от вони актори. Тобто, вони переплутали спосіб життя і професію.
Це важка праця бути актором, бути режисером, бути оператором і неважливо ким в кіно. Це професія. І ті, хто до мене приходять, або вже це знають, або доводиться їм пояснювати, що вони зібралися тут не для того, щоб дружити, зображати з себе щось, показувати, що ми зірки. Вони працівники за наймом. Їм платять, і вони адекватно працюють на цю зарплату. Якщо вам не подобається - тоді до побачення, йдіть на фестиваль і там показуйте, що ви зірки. А от на знімальному майданчику ви співробітники. Такі ж, як всі інші. Нічим не краще і нічим не гірше. Для мене актор на майданчику нічим не відрізняється від освітлювача. Крім заробітної плати. А в іншому вони рівні - і той працює 12 годин не покладаючи рук, і цей. Тому різниці для мене немає. Тому мені не важко було ні з підлітками, ні з дорослими, ні на "Сволоти", ні на якому іншому фільмі.