Продивус: Олімпійські перемоги - не тільки гордість, а й стимул до розвитку здорової нації

Про підсумки участі вітчизняних боксерів в Олімпіаді-2012, і як це вплине на масовість боксерського руху в Україні розмірковуємо разом з головою Федерації боксу України (ФБУ) Володимиром Продивусом.

Відео дня

Довгий час статисти були впевнені, що займаються боксом у нас - 35 тисяч чоловік. Але в 2005-му підрахували, і собі не повірили: цифра впала майже вдвічі. Однак після блискучої перемоги Василя Ломаченка на пекінській Олімпіаді-2008 і завоювання ним кубка Вела Баркера як самого технічного боксера Ігор, кількість боксерів-любителів не тільки відновилося, але і наблизилося до 40 тисячам. Торік на чемпіонаті світу в Баку українська боксерська збірна була визнана кращою на планеті. З Лондона з Олімпіади-2012 ми привезли 2 золотих, срібну та 2 бронзових медалі. І, скажемо відверто, було б справедливе суддівство - нагород було б більше. Але в контексті нашої розмови важливо інше: нові перемоги миттєво позначилися на кількості займаються боксом співвітчизників - їх стало 44 тисячі!

"У житті все взаємопов'язано, - пояснює президент Федерації боксу України, член виконкому Всесвітньої асоціації любительського боксу (AIBA) Володимир Продивус. - Ми ростимо чемпіонів. Успішні, мужні і сильні - завжди приклад для наслідування. Молодь дивиться на них і хоче бути схожою. І йде в спортзали. Зростає боксерська сім'я. Федерація створює для цього умови в містах і селах. В цьому отримує підтримку держави. Давай сперечатися, - звертається до мене Володимир, - до 2015 року кількість займаються боксом збільшиться вдвічі "...

Ми готові заполітизувати навіть боксерську рукавичку

От не хотів про політику, але ... Такі вже ми люди - без політики, як без пряників. І автор - туди ж. А адже збирався - тільки про спорт. Втім, у читача вибір є: кому набридла політика - читайте відразу наступну главу. Там - і до кінця - про політику ні слова.

Хоча, зізнаюся, спорт - дуже велика політика.

... Ах, як любимо ми лаяти владу! Особливо ті, хто в цю владу прагне.

Згадаймо ще неостиглу ТОП-тему Євро-2012. Чуть-чуть і заговорили б до того, що забрали б у нас єврочемпіонат. Саме про це було суворе попередження УЄФА в 2009-му. Тоді завмерли всі футбольні будівництва, інфраструктура. Україна ганьбилася на весь світ. А перші особи і політики загрузли у взаємних звинуваченнях. Упустили не годинник, не місяці-тижні - роки! Донецьк і Харків - ті, що за приватні гроші - вже травушка-муравушка на стадіонах сіяли, а Київ і Львів - які за гроші бюджету - лякали футбольних фанатів будовами, схожими на обгризену дикунами рибину. І сперечалися, сперечалися. Про актуальність питання, про національної честі, ще бозна про що. Тільки не будували ... Хіба не так?

Наздоганяти завжди складно і дорого. У 2010-му до влади прийшли ті, які не шкіряться один на одного, а вигрібають. І адже здали об'єкти Євро вчасно. Правда, народу це в тричі дорожче стало!

Думаєте, "колишні" покаялися? Та ніколи! Тут же все прорахували, порівняли, оголосили. Різниця між стартовими та підсумковими сумами, звичайно, колосальна. Про один лише забули розповісти. Як самі крали. Не про гроші кажу я. Про те, що дорожче грошей. Про час.

А коли зрозуміли, що Євро все ж таки відбудеться - хто заговорив про расизм в Україні, хто інші страшилки придумав? Вже дуже хотілося відставним патріотам, щоб світ оголосив нашого Євро бойкот.

Міжнародні фанати, звичайно, "з привітом" - взяли і приїхали. Похворіли на трибунах, попили пива в фанзонах і парках. Спохмела шукали расистів, щоб нюх начистити, да не знайшли. Чомусь ...

Сьогодні про українських расистів мовчать. Але світ-то пам'ятає! Хтось вибачився за те, що обгидив України в планетарному масштабі? Бог простить? Помилочка вийшла? ..

А чи не тому деякі судді на Олімпіаді в Лондоні недружелюбно, скажімо так, поставилися до українських спортсменів? Хто відповість за те, що в зарубіжних очах ми досі - типу людожерів з банановим острів? Чи не тому недорахувалися ми олімпійських медалей? Запитайте боксерів про це. Одна українська медаль там явно на совісті суддівських зависла. Не наші чи, загрузли в боротьбі "вічно незадоволені", винні в цьому? Я в сенсі - чи не ми, українці, загравшись спрінтерством до влади, самі себе олімпійських медалей і позбавили?

Чи легко бачити в країні, здатної заполітизувати навіть боксерську рукавичку? ..

Коль у влади дійшли руки до фізкультури і спорту - це правильна влада

Запитую у Володимира Продивуса, не тому ль бокс у нас у розквіті, що влада опікується його більше за інших?

- Спочатку був результат, були перемоги, чемпіони, медалі. Це помітили не тільки перші особи держави - весь світ заговорив про українських боксерів. Зустрічні руху влади були у відповідь. Як реакція на результат.

Сильну заявку ми зробили вже на Олімпіаді в Пекіні, - продовжує співрозмовник. - У деталі вдаватися не буду, але, мабуть, Федерація розробила правильну стратегію і грамотну тактику. Як підсумок, на торішньому чемпіонаті світу з боксу, який проходив у Баку, наша національна збірна виборола вже чотири золоті чемпіонські медалі та статус найсильнішої боксерської збірної в світі. Подібного спортивна історія не знала. (До цього рекорд тримали кубинські боксери, які привезли з світової першості три "золота" - авт. ).

- Після чемпіонату в Баку наших переможців взяли Президент, прем'єр. Віктор Янукович особисто вручив ордени чемпіонам, їх тренерам. Пообіцяв квартири.

- І що чудово - обіцянка виконана на 100 відсотків! Усі отримали квартири. Хоча розмови ходили різні. Лякали, мовляв, буде, як завжди. У сенсі: пообіцяти одружитися, ще не означає - оженитися.

А адже це дуже важливо, коли люди бачать: чемпіонам не тільки руки потискають і в газетах фотографії, але реально дбають про них, цінують їх працю, - підкреслює Володимир Продивус. - Я ж мало не щодня зустрічаюся з хлопцями. Треба бачити, з яким натхненням тренуються вони, як прагнуть і далі бути кращими, домагатися нових успіхів. Вони повірили, що роблять потрібне для країни справу. А хіба це не так, якщо над усім світом, у мільйонах телевізорах піднімається наш Державний прапор і звучить Гімн України.

- Проте, з Олімпіади-2008 Україна привезла 27 медалей, а з Лондона - 20.

- Ось ти і відповів, чому така увага і повага до боксерам. Зниження відбулося в інших видах спорту. У порівнянні з Пекіном, ми практично вдвічі збільшили число медалей. Думаю, своїм ставленням до нас Віктор Федорович, Микола Янович дають зрозуміти іншим: хлопці, дівчата, беріть приклад з боксерів.

Ми це відчуваємо. Йти попереду і утриматися - велика праця. Але почесно і приємно.

- Ок, президент. Ти говорив про збільшення удвічі кількості займаються боксом. Це ж не з неба впаде ...

- Я ще й бізнесмен. І не звик кидати слова на вітер.

Завжди вважав і вважаю: олімпійські перемоги - не тільки гордість, а й стимул до розвитку здорової нації. Олімпійський чемпіон сам по собі не народжується. Він - результат колективної праці багатотисячної армії боксерів-любителів, тренерів. Він - кращий, він - на вершині айсберга. Але щоб піднятися на вершину, має бути і сам айсберг. Я - про спортивних секціях, школах і так далі.

Чому говорю саме про бокс? Тому що я президент боксерської Федерації. А за великим рахунком, завдання в тому, щоб масово побудувати в країні спортзали, збільшити заробітну плату тренерам. Останнє дуже важливо. Адже як найчастіше буває? Закінчила талановитий молодий чоловік боксерську кар'єру, можна б і в тренери, але ... на сьогоднішню тренерську зарплату погодиться хіба що безнадійний альтруїст. Це неправильно. Навіть говорити соромно, наскільки вона мізерна, наскільки не відповідає трудозатратах і місії тренера. А у нього дійсно державна місія - по максимуму забрати хлопців у спортзали. З під'їздів і горищ, з вулиць і злачних місць. Щоб не спивалися, що не кололися. Щоб виховати сильними, мужніми і благородними.

Ось чому питання збільшення зарплати тренерам - принциповий і державний. Ми у Федерації думаємо про це і робимо практичні кроки. У тому числі, розглядаємо варіант доплати тренерам за рахунок Федерації. Наше завдання - зацікавити залишитися на тренерській роботі професіоналів, порядних людей, які хочуть і будуть займатися своєю справою.

Для мене зріст числа займаються спортом - не просто динамічна цифра. У першу чергу, за нею бачу людей, їх долі. Якщо відверто, хочу показати приклад решті спортивним федераціям, як зробити масовим процес залучення в спорт. Щоб дивилися на Федерацію боксу, як на зразок. І прагнули до того ж. Ось і все. Якщо об'єднаємося, зробимо масовими всі види спорту, це і буде реалізація унікальної можливості розвивати країну спортивної, а націю - здоровою.

Радує розуміння цієї проблеми керівництвом країни. Обнадіює, що сьогоднішня розвивається економіка створює фінансову та ресурсну базу для розвитку масової фізкультури і великого спорту. Я бачу, сьогодні уряд дозволяє собі витрачати більше коштів на підготовку спортсменів. Наприклад, знаю я і повністю підтримую наміри влади вже з наступного року стартувати з програмою якісно нової спортивної інфраструктури.

- Це секрет за сімома замками, або дізнатися можна?

- Який там секрет! Якщо все вже готове до руху. У кожній області, в кожному з 27-ми регіонів України з'являться, як мінімум, по три нових великих спортивних об'єкти - стадіон, басейн, спорткомплекс. Мета одна - заняття спортом повинні стати доступними все більшому числу людей.

Це непросто. Вимагає концентрації великих матеріальних і людських ресурсів. Потрібен час, терпіння, праця і наполегливість. Але коль у влади дійшли руки до фізкультури і спорту - це правильна владу.

Як завжди, ми хочемо "все і зараз". Така психологія людини. Але пора зупинитися і сказати: сьогодні і зараз нічого не буде. Нехай кожен почне з себе. Лише тоді зможемо піднятися.

У країни багато проблем. Але, повір, здоров'я нації - проблема не з останніх. Не маємо права забувати, що ми - єдиний народ. В Україні живемо і жити будемо. І немає кращої країни для нас. Ніхто за нас наші проблеми вирішувати не буде. Це треба розуміти і не плакатися, ніби все погано. Якщо дійсно любиш країну, її людей - засукувати рукави і працюй. На виробництві, на робочому місці, в спортзалі і на стадіоні, в тому числі. У цьому - правда. У цьому - конструктив.

Перефразовуючи відомий вислів: закордон, Європа, Америка нам не допоможуть. Тільки самі можемо поліпшити своє життя. Або не поліпшити - якщо базікати і жити за принципом: головне - процес, результат - почекає.

- Думаєш, впораєшся?

- Упевнений! У нас сильна команда. У якій кожен унікальний. З нами - дуже потужний і мудрий однодумець, з яким гори звернути можна. З яким справа - тільки на результат. Це секретар Ради національної безпеки і оборони України Андрій Петрович Клюєв - почесний президент і глава президії Федерації боксу України.

- Правда, що всім чемпіонам і призерам Олімпіади-2012 Клюєв від себе особисто подарував по автомобілю " Volvo "?

- Правда. Але не вся. Андрій Петрович - справедлива людина. Він чудово розуміє, що Женя Хитров не отримав олімпійську медаль лише тому, що, при його безумовної перемоги, судді покривили душею, віддавши виграш британцеві. Женя нарівні з медалістами отримав від Андрія Петровича ключі від чесно заслуженою їм "Volvo".

Державні люди

- Чим у Федерації займається секретар РНБОУ? Виконує роль весільного генерала?

Продивус дивиться на мене з співчуттям. Дістає статут ФБУ, знаходить потрібний фрагмент:

- Читай вголос! ..

Читаю, пропускаючи офіційно-статутні канцеляризми і коментуючи:

- Почесний президент Федерації керує роботою президії та представляє Федерацію у взаєминах з державними, громадськими організаціями, в міжнародних структурах. Він же захищає інтереси ФБУ та її членів, сприяє розвитку і здійснює загальне керівництво боксерським рухом в Україні. Виявляється, глава президії зобов'язаний сприяти державному і загальнонаціональному пріоритетам розвитку боксу, а також координувати заходи щодо матеріального та організаційного забезпечення функціонування цього виду спорту ...

- Тепер розумієш, що успіх наших боксерів на Олімпіаді - багато в чому заслуга саме Андрія Петровича? - Запитує Продивус.

Чесно зізнаюся:

- Не розумію.

- Для нетямущих пояснюю. Коли у Федерації така потужна підтримка, ми можемо спокійно займатися справою. Працювати на результат. Не оглядаючись, не пояснюючи те, що для нас очевидно, а іншим розуміти не обов'язково. Ми не витрачаємо час на нісенітницю.

Знаєш, - несподівано вимовляє співрозмовник, - я дуже люблю золоте, на мій погляд, правило розвитку: не можеш допомогти - не заважай. Андрію Петровичу можна говорити "спасибі" вже тільки за те, що Федерації не заважають. Нас не смикають - ні керівництво, ні тренерів, ні боксерів. Це дуже важливо.

А ще чудово, що, в молодості Клюєв активно займався боксом і продовжує боксувати. Тільки вже для себе. Любить він цей вид спорту, тренується, підтримує себе в спортивній формі. Як би сказати правильніше? - На мить замислюється Продивус. І знаходить формулу: - Він душею розуміє боксерів, як би просочений духом рингу, залу, рукавичок. Наші проблеми близькі йому. Клюєву легко пояснювати боксерську проблематику, і він з бажанням вникає в неї.

Відповідно, у нього і сила волі, і вчинки - боксерські, чоловічі. Той же випадок з Хітровим. Здавалося б, 99,9 відсотків людей, вирішивши нагородити переможців автомобілями, поцікавилися б: скільки всього медалей, і - отримаєте під розпис. Але Андрій Петрович іншою. Він знав про ситуацію з Женею. Знав, що хлопця ні за що позбавили медалі. Зрозумів стан Хитрова. І прийняв рішення, якого, відверто кажучи, ніхто не очікував.

Справа навіть не стільки в машині, скільки в тому, що старший товариш, наставник своїм вчинком показав: чоловік повинен бути чесним, благородним і спра-ве-дли-вим. Це безцінний урок для всіх боксерів.

Я ж бачу, хлопці дивляться на Клюєва і хочуть бути такими ж.

- А в роботі Федерації? ..

- З ним дуже легко і конструктивно. Ти ж сам читав, чим займається глава президії. У Федерації я - ??президент, він - очолює президію. За дверима ФБУ у нас, зрозуміло, абсолютно інший соціальний статус. Але й поза Федерації я не відчуваю якихось змін у взаєминах. Вирішую проблеми ФБУ, розуміючи, що Андрій Петрович завжди допоможе, порадить, підстрахує. Життєвий досвід у нього величезний. Ми - команда. Або, як прийнято говорити у світовому боксі - єдина боксерська сім'я.

Багато чому у Клюєва вчуся. Є така - не для даішників - фраза: гальма придумав боягуз. Якщо щось затівати - треба робити швидко і якісно. І домагатися результату. Просто так "коливати повітря" - не для Андрія Петровича. Дивлячись на нього, ніхто не дозволить собі займатися балаканиною. Все - тільки на результат. У нього величезний авторитет. Поруч з такою людиною і сам постійно ростеш. Він ніби запрошує: робіть, як я, і - краще за мене.

Той же приклад з автомобілями для переможців Олімпіади. Принцип такий: переміг, отримав результат - тримай ключі, сідай за кермо. Заслужив! Адже, врешті-решт, сенс життя в тому, щоб про тебе пам'ятали по добрих справах.

Якщо всі державні люди будуть жити за таким принципом - ми будемо в зовсім іншій країні. В Україні - для людей.

- З влади тільки Андрій Клюєв проповідує такі принципи щодо боксерів?

- Не тільки. Сильних, справедливих і порядних людей чимало. Треба самому не бути налаштованим на негатив, а бачити, поважати і підтримувати позитивне, добре і конструктивне.

Я вже казав: стали ми стабільно показувати результати, стали перемагати, і нас визнали найсильнішою боксерської збірної в світі - боксерів помітили Президент, прем'єр. Не тільки нагородили, а й проблемами поцікавилися. Допомогли хлопцям з квартирами. Адже вони добре розуміють, що після виснажливих тренувань, після зборів і змагань так важливо повернутися до рідного дому. Де люблять і чекають, де сім'я, де тепло і затишно.

Уважний до боксерам і завжди допомагає міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Анатолійович Бойко. Познайомившись з хлопцями ближче, він навіть сам почав боксувати. Розповідає, з першого тренування відчув, яке це особливий стан - надіти рукавички і вийти на ринг. І настає момент, коли ти тільки сам на себе сподіваєшся, і сам за себе відповідаєш. На рингу ніхто не допоможе. Ніхто не захистить від удару суперника. Тільки сам ... Це жорстко. Але - по-чоловічому.

Бойко теж конструктивний. Розуміє молодість і проблеми хлопців. Піклується про них.

З такими людьми легко, до таких притягує. Приходиш і просто кажеш: є питання, є прохання. Юрій Анатолійович вислухає і за п'ять хвилин вирішить. Такие не відвернуть особа у важку хвилину і не підставлять. Відносинами з такими дорожу. З такими хочеться дружити.

Вони - теж команда. Державних людей. Не беруся пророкувати, в які терміни країна вийде в економічний плюс. Але в тому, що з такою командою вийде - впевнений.

... За вікном Федерації боксу України просигналила машина. Блимнула фарами чорна "Volvo". Приміщення наповнилося веселими голосами.

Адже вони зовсім ще молоді, наші прославлені чемпіони - члени кращою в світі боксерської збірної.

Ласкаво повернеться добром

У YouTube по інтернетівському адресою розміщений незвичайний відеосюжет. Співробітник прес-служби Федерації боксу Богдан Метенько виклав відео перших захоплень боксерів - героїв олімпійських рингів за кермом новеньких " Volvo "від Андрія Клюєва. Щире і не заготовлене "з нагоди". Відкриваємо і слухаємо.

Олександр Усик: " Машина прикольна і офігенна! М'яко їде і легко рулить. Спасибі Клюєву Андрію Петровичу, що нас відзначив. Тільки вчора повернулися з Олімпіади, а сьогодні від нього такий подарунок. Без помпи, без телекамер, без мільйона цікавих людей. Просто від себе: пацани, тримайте ключі - он там ваші машини. Привітав. Вручив. Побажав удачі ".

Олександр Гвоздик: " Чесно кажучи, не очікував, що будуть такі подарунки. Чи не налаштовувався на це. Це було не просто приємним здивуванням - я просто в шоці. Автомобіль відмінний! Раніше ніколи не цікавився " Volvo ", а сьогодні проїхав і зрозумів: мені дуже подобається цей автомобіль. Спасибі! "

Євген Хитров (судді віддали його медаль іншому, але Андрій Клюєв вирішив зробити Євгену подарунок нарівні з іншими призерами): "Вдячний Андрію Петровичу. Спасибі, що є такі люди, які допомагають, які не забувають. Ще більш приємно, що це - державні люди . Завтра будемо оформляти номера. Хочу в них олімпійські кільця домалювати ".

Денис Берінчик: " Машина класна! Після мого "Форда" це просто крута тачка ".

Тарас Шелестюк: "Приємно, що цінують наші досягнення, наша праця. Я радий за хлопців. Радий за себе. Хіба міг дозволити собі в такому віці купити таку машину? Притому -" з нуля "! Таке доступно тільки дітям дуже багатих батьків. А тут досяг всього сам. Це набагато цінніше, коли досягаєш успіху сам. Коли " Volvo "дарують за твою працю, за результат, за те, що ти зробив.

А колишню машину я вже подарував своєму тренеру (Володимир Вінніков - особистий тренер Тараса - авт. ). Просто віддав ключі і кажу: "Сідайте в вашу машину. Я вам її дарую". Раніше у нього була " Audi ", на якій ми часто їздили на тренування. У грудні минулого року, повертаючись зі змагань, тренер потрапив в аварію. Машина ремонту не підлягає, і він вже 8 місяців без машини. Я подарував йому ту, що була в мене раніше. Він радий і щасливий. Приємно зробити добру людині, що вклав у мене життя. Місяцями не бачив сім'ю, дочок - весь час зі мною на зборах, на змаганнях. Він щира людина. І мені приємно від зробленого. Адже він радіє за мене. За те, чого я досяг, і що у мене ще попереду ".

Віктор Коробков