Пальчевський: Майбутнє України в науці і ... метафізиці

Андрій Пальчевський - президент фонду "Євролаб". Його важко описати кількома словами. Він вольова людина, сильна, наполеглива, усміхнений і чуйний. Він бізнесмен. Він українець і патріот. Він філософ. Він обіцяє перевернути уявлення українців про термодинаміки, метафізиці і пояснити співвітчизникам, що Україна в світі ніхто не вважає інтелектуальної окраїною. Тому пора і нам припинити вважати себе неповноцінними.

Сьогодні мова піде про проект Першого національного каналу України - програмі "Глибинне буріння" з Андрієм Пальчевським.

- Добрий день. Ви нещодавно стали учасником програми "Українська мрія" на ICTV, тепер ваш новий проект - "Глибинне буріння". Це ваш перший досвід в медіаіндустрії?

- Перший досвід роботи з медіа я отримав в 1992 році. Після виступу в ефірі "Голосу Америки" у Вашингтоні я отримав пропозицію працювати в США. Досі не знаю чому: чи то я так артистично виступив, чи то вони просто зглянулися, але не захотіли відпускати мене в послепутчевую Москву.

- Створення програми "Глибинне буріння" це Ваша ініціатива чи телеканалу?

- Я давним-давно займаюся тим, що привертаю відомих людей до вирішення різних проблем. Я вважаю, найкраще, що можна зробити, це дати можливість прилучення, скажімо, до людей здатним, я вже не кажу видатним.

Я створив медіагрупу, яка працює над інтернет-порталом для українців, зацікавлених у своєму інтелектуальному розвитку. Я буду запрошувати до спілкування таких людей, і це абсолютно не означає, що запрошені будуть високолобими інтелектуалами, які доводять, що тільки вони знають, де остання інстанція істини.

Я впевнений, що всі люди, які рухають мас-медійні проекти в цій сфері в епоху повністю перемогла поп-культури, гідні як мінімум уваги.

Сьогодні в нашій країні живуть 46 мільйонів людей, і ми не можемо собі дозволити бути нтеллектуальной окраїною. На жаль, подібного роду думка існує, і не в останню чергу самі українці його провокують і культивують. Наша улюблена національна приповідка "Моя хата з краю". А наша "інтелектуальна хата" взагалі десь далеко.

Ми наших сусідів звинувачуємо в екстремізмі і маргінальності: у них то занадто гаряче, то занадто холодно, то революція, то застій. Але що стосується нас самих, ми жартуємо, що у нас все чудово, що Україна - батьківщина слонів, у нас кращі вчені, кращі поети, кращі математики. Правда, у нас один математик, два або три поета, а не двадцять чи тридцять. До речі, а нобелівські лауреати у нас є?

- Ні.

- Нас 46 мільйонів і жодного лауреата. А в Ірландії скільки нобелівських лауреатів?

- Вісім.

- А ірландців всього 3 мільйони, не 46. А є ще такі британські лауреати, які себе вважають ірландськими - це велика справа. Так от, якщо ми говоримо про те, що ми нація, обдарована інтелектуально, то треба не тільки говорити, треба ще й робити.

У нас в ментальності є самоприниження. Улюблені наші вирази "Ви що, наших людей не знаєте?" Або "Країна у нас така", або "Яка держава, такi й теракт". Самознищення, самопоїдання пора оголошувати війну.

Парадокс полягає в тому, що Україна в світі сприймають інтелектуально розвиненою країною. А ось ми самі себе такими не вважаємо. З цим комплексом я і має намір боротися. Я хочу показати, що до нас приїжджають відомі, талановиті, розумні люди. І я переконаний, що у нас завжди знайдеться аудиторія, яка буде їх уважно слухати.

- Як ви думаєте, сформовану ситуацію можна переламати в кращу для нас сторону? Ви вважаєте, що програма "Глибинне буріння" хоча б частково може допомогти в цій справі?

- Так. І ще раз так! Я народився в цій країні, знаю наш менталітет, але я поїздив по всьому світу і бачив багато народу. Я хотів би міняти це ставлення українців до себе. І не тому, що я є видатним мислителем або ерудитом. Я - каталізатор бесіди. Назвати це талантом, напевно, було б занадто, але здатністю можна однозначно. Люди в моїй присутності починають говорити, а враховуючи те, що телебачення - жанр розважальний, я можу високочолого інтелектуала перевести з формату говорить голови в голову так би мовити "звеселяючий".

- Першим вашим гостем був Микита Михалков. Чому саме Михалков?

- Михалков сказав про себе, що він художник. У цей час в моїй голові промайнуло: Ленін у графі професія теж писав журналіст. Микита Сергійович погодився своїм августійшим присутністю благословити нас в дорогу. Він був дуже окрилений, це було видно. Десь на восьмій хвилині у нього раптом очі почали теплішати, і він почав якось з любов'ю говорити про Україну, і куди поділася вся ця великоруська тра-та-та. Він каже, що ми один народ. На генетичному рівні - так, культурно, звичайно, ми різні, але ми взаємодоповнюючі, а не взаємовиключні.

Що стосується Михалкова. Про нього багато говорять. Чи є у нього помилки? Без всякого сумніву. Але. Нас з вами не буде - хто буде пам'ятати? Михалкова не буде - всі будуть пам'ятати, що був такий.

Конформіст? Може бути. Умовно кажучи, улюбленець і шанувальник Володимира Володимировича Путіна. Але яка нам різниця, якщо людина талановита?

- У другій програмі ви спілкувалися з телеведучими?

- Так. У програмі брали участь Савік Шустер, Андрій Куликов та Євген Кисельов. Було дуже цікаво. Йшлося про ненормативну лексику. Дуже такий чоловіче питання, перевірка всіх ваших якостей: від дотепності до вихованості, від святенництва до відвертості. Я ніколи не бачив Куликова смеющимся, я взагалі не знав, що він вміє сміятися.

Я бажаю їм успіху і дуже вдячний за участь в передачі. Мені з ними було легко, чого не можу сказати про програми співрозмовників з моєю участю. Але політичне ток-шоу - інший жанр.

- Про політику. В офіційному анонсі програми написано, що в студії ніколи не буде політиків. Серед політиків немає розумних людей?

- Справа не в цьому. Мова йде саме про політиків, не про державних діячів. Наприклад, Володимир Володимирович Путін чи Михайло Сергійович Горбачов. Перший - політик, другий - державний діяч. Політик, особливо в нашій країні, це людина, яка сьогодні тут, завтра там, і т. д. і т. п.

Є серед них люди симпатичні? Без всякого сумніву. Розумні? Напевно. Але мова не про політиків.

Можу точно сказати, що державні діячі, люди відбулися залучатимуться. Наприклад, якщо ми запросимо Нємцова, я хотів би з ним поговорити про другий законі термодинаміки і суспільному розвитку, а не про його опозиційної діяльності. Але так, щоб людям було цікаво. Не треба про Путіна, не треба про Тимошенко і про Януковича.

- Щоб так "будувати" політиків, треба бути жорстким модератором, щоб "вчасно припиняти" ...

- Я жорсткий модератор, і все ж Михайла Сергійовича, Микиту Сергійовича чи Віктора Федоровича не можна "припинити". Але в цьому і полягає вміння модератора, щоб людину підвести до думки про те, що пора б і зупинитися, бо вже незручно. Що робити, люди захоплюються ...

- Скільки залишається за рамками ефіру?

- Близько 20% залишається за кадром. Я залишаю за собою право прибрати ті речі, які вважаю нудними або не характерні для тієї чи іншої людини.

- Чи можливо потрапити на вашу програму в якості глядача?

- Поки що ні. Я думаю, що це буде можливо через 3-4 місяці, коли програма вже буде добре обкатана. Мені приємно, коли я бачу, як глядачі посміхаються, я уважно стежу за їхньою реакцією, коли вони чують якісь сумнівні речі.

- Як ви вважаєте, в чому полягає ваше основне завдання?

Наша мета - створити бейнчмарк, або "найчистіший зразок", там, де можна, - своїми силами, там, де не можна, - не треба соромитися просити допомоги. Наша сила в тому, що ми відкрите суспільство - ми можемо говорити з англійцями, ми можемо говорити з американцями, ми можемо говорити з китайцями, ми можемо говорити з росіянами. Хтось повинен доносити до країни розумні думки.

Якщо ми дітей з України виведемо на фінішну пряму, і вони через енний час стануть хто великим фізиком, хто хіміком або математиком - вважайте, що все вийшло. Всі відпрацювали: я на своєму посту, Бенкендорф на своєму і Янукович на своєму. Ось що ми повинні зробити - ми повинні допомагати талантам. Це головна справа.