Немилостивий: Яценюку не вистачає досвіду в управлінні великою кількістю особистостей

"Батьківщина" - єдина опозиційна фракція, з якої виходять депутати. Нещодавно заяву про вихід з фракції написав наш сьогоднішній співрозмовник - нардеп Віталій Немилостивий. У ході минулорічних парламентських виборів він очолював харківський обласний виборчий штаб Об'єднаної опозиції. У партійний список ГО пан Немилостивий, в минулому - заступник міністра промислової політики в урядах Юлії Тимошенко та Миколи Азарова, потрапив за квотою "Фронту Змін" Яценюка.

З моменту, коли пролунав фінальний виборчий свисток, пройшло всього сім місяців і сьогодні вчорашній керівник штабу ГО в першій столиці України жорстко критикує Яценюка та інших лідерів опозиції. У першій частині інтерв'ю ми обговорювали атмосферу, в якій проходять засідання фракції "Батьківщина", акцію "Вставай, Україно!" і мотиви, які спонукають нардепів-опозиціонерів залишати фракційний корабель об'єднаної опозиції.

В одному з ефірів "Шустер-Live" Ви оприлюднили свою заяву про готовність скласти депутатський мандат в разі, якщо аналогічно вчинить і лідер фракції "Батьківщина" Арсеній Яценюк. Чи була у вас після цього бесіда з Арсенієм Петровичем? Іншими словами, чи відреагував як-небудь на Ваш крок пан Яценюк?

Ні, не було жодної реакції. Ні з боку Арсенія Петровича, ні з боку інших керівників фракції. Цей мій крок так і залишився непоміченим.

Скажіть, а чому Ви наполягали на тому, щоб від депутатського мандата за компанію з Вами зрікся і Арсеній Петрович?

Чому я це зробив? Якщо ми говоримо про моральну відповідальність, то вона повинна бути обопільною. Тобто, якщо ми приймаємо присягу і зобов'язуємося виконувати те, що там написано, це стосується всіх. А якщо фракція перестає займатися тим, що там написано і займається абсолютно іншими речами, а якийсь депутат з цим не згоден, що тоді? Адже це не означає, що не правий тільки цей депутат.

Питання полягає не в тому, що когось купили. Питання полягає в тому, що люди не згодні з тим, що відбувається всередині фракції. А якщо люди не згодні, то відповідальність несе, напевно, керівник. У даному конкретному випадку - це Арсеній Яценюк.

Керівникам, до речі, не один раз пропонувалося прийняти регламент роботи фракції (так як написано в законі), але це так і не було зроблено. На момент, коли я вийшов з фракції і публічно про це заявив, жодного разу фракція не дотримала закон і не оформила жодне своє рішення згідно з регламентом. Тобто, керівник залишав собі маневр для того, щоб кого завгодно в чому завгодно звинуватити, будь-яке своє рішення видати за рішення фракції і т.д. Я це розцінюю саме так.

До речі, вдячний, що він (Яценюк. - Авт.) Мене почув і, наскільки я знаю, 16 квітня регламент фракції таки був прийнятий. Сподіваюся, це призведе до того, що всередині фракції проводитиметься більш публічний діалог.

До речі, про діалог, що проводиться під час фракційних засідань. Перш ніж вийти з "Батьківщини", Ви порушували це питання в ході засідання фракції?

Ви знаєте, в ході засідання фракції дуже складно було взагалі будь-якої питання підняти. Не знаю, як це відбувається зараз, опишу вам, як це відбувалося раніше. Так от. Уявіть собі ситуацію: йде засідання фракції, на якому присутні близько ста осіб. Протягом години треба розглянути 15-20 питань. Поділіть 60 хвилин на 15-20 питань. Що в результаті? А в підсумку своє слово встигає сказати лише лідер. Коли я, наприклад, піднімаю руку, мені слова не дають. А якщо комусь і дадуть слово, це зовсім не означає, що потім відбувається обговорення питання, який був піднятий. Я неодноразово піднімав руку, намагаючись висловити свою позицію, але це нікого як би не хвилювало ...

Ви зрозумійте, у мене є великий управлінський досвід і коли, ігноруючи інші думки приймаються рішення ... Коли один раз ставляться зауваження, другий, третій і немає реакції, то це не тому, що людина не розуміє, що він робить, а тому, що він не хоче робити по-іншому.

Ви про Яценюка?

Я про керівництво фракції в цілому.

Відверто кажучи, про атмосферу, що панує на фракційному засіданні "Батьківщини" я чула більш ніж. Деякі Ваші тепер уже колишні колеги по фракційного цеху називають "летючки" не інакше як шоу одного-двох акторів. Всі інші - глядачі, думка яких не враховується, вони можуть хіба що аплодувати, захоплюючись грою. Ви вже не пов'язані узами фракційної дисципліни, так що можете відповісти без дипломатичних витіювато: чи так насправді проходять засідання фракції?

Саме так все і відбувається, і, на жаль, наскільки мені відомо, нічого не змінюється. Можливо, Арсенію Петровичу на даний момент поки не вистачає досвіду в управлінні великою кількістю особистостей, людей, у яких є своя думка. У нього є досвід управління, наприклад, на держслужбі, де начальник завжди правий. Ось я, наприклад, був заступником міністра промислової політики. Заходив в кабінет міністра зі своєю думкою, а виходив з думкою міністра. Це цілком нормально на держслужбі. Але коли рівних 100 чоловік, тут повинен бути трошки інший стиль управління. І, на мій погляд, на даний момент Арсеній Петрович цього ще не усвідомив.

Це - з одного боку. З іншого боку, аргументація, яку озвучили Ви, виходячи з фракції, відверто кажучи, не витримує ніякої критики. Сніжки, лід, кинуті в депутатів від Партії регіонів. Ви визнали це імовірним стартом громадянського протистояння. Вже не знаю, сміятися чи плакати ...

Але питання ж абсолютно не в сніжках! Питання в тенденції і в тому, до чого це все може призвести. Скажіть, ви розумієте мета акції "Вставай, Україно!" і можете її сформулювати?

У моєму розумінні, головною метою акції є живий діалог "очі в очі" представників опозиції з суспільством. Опозиція, як ніхто, повинна тримати руку на пульсі суспільних настроїв. А от як на практиці реалізується ця мета - окреме питання.

Тобто, ви вважаєте, що спілкування з людьми в рамках цієї акції - це найкращий спосіб комунікації?

Я не кажу про те, що це найкращий спосіб комунікації. Однак це зовсім не означає, що і цей метод опозиція не повинна використовувати.

Так, згоден, що наша мета - почути виборців і зрозуміти їх проблеми. Але ж очевидно, що на цих зустрічах повинні говорити не лідери опозиції, а люди. Ми ж повинні їх слухати, а натомість говорити: "Ваші проблеми ми пропонуємо вирішити таким-то і таким чином".

Скажіть, ми запропонували хоч одне рішення хоча б однієї проблеми, крім того, що треба поміняти Президента України? Як ми, опозиція, збираємося виходити з кризи? Ми сказали про це? Ні. Ми сказали, хто буде реалізувати наші гасла? Ні. За вікном - 2013-й рік. Це єдиний рік, якщо ми говоримо про політику, коли можна приймати в парламенті консолідовані рішення (у тому числі, непопулярні) з тим, щоб вивести країну з кризи. Ми повинні консолідуватися, в тому числі навколо прийняття законів, необхідних для вступу до Євросоюзу.

А от у 2014-му вже можна починати підготовку до виборів, а до цього часу ми повинні сформувати команду. Або ми потім знову будемо торгувати посадами, як це сьогодні відбувається? Уявіть, що сьогодні відбувається диво: ми скинули Януковича і прийшли до влади. Президентом став, умовно кажучи, Арсеній Петрович. А далі що? Потрібно 1,5 тисячі держслужбовців першого рангу, які, по-перше, будуть патріотами, по-друге, не крастимуть, по-третє, будуть розуміти політику, яка проводиться для виведення з кризи, по-четверте, будуть готові сумлінно цю політику реалізувати. І, нарешті, п'яте - цим виконавцям повинні вірити люди на місцях. Ось чим ми повинні займатися в 2013 році!

Ви вперше стали депутатом ВР і буквально через півроку пленарної роботи новообраної Ради розчарувалися в опозиційному лідерові, з яким разом йшли на вибори. Йшли під партзнаменамі брендового опозиційної політсили. Так невже раніше методи управління в "Батьківщині" були іншими, і тільки пройшовши в парламент, Ви, скажімо так, раптово прозріли?

Дивіться, я займався реалізацією промислової політики в країні. Займався також виробництвом. Публічною політикою я раніше не займався. Коли я керував виборчим штабом в Харкові, я був менеджером, який виконував певну управлінську функцію. Кажуть, до речі, що непогано з цим справлявся. Але це так, до слова.

Тепер, по суті. Виборча кампанія - це одне, а Поствиборча робота - зовсім інше. Після виборів повинні помінятися методи, технології, цілі і т.д. У нас же нічого не помінялося і не змінюється, розумієте? Тобто, грубо кажучи, ми не перестали бути "майданними" політиками, які просто констатують, що все погано, що винен такий-то і такий і треба його негайно поміняти. Ми говоримо: "Хлопці, давайте будемо пропонувати, що робити". А нам відповідають: "Нічого пропонувати не треба. Треба змінювати". Хіба це правильно?

Не хочеться виступати в ролі адвоката опозиції, але, тим не менш, факт полягає в тому, що меншість ВР пропонує безліч законопроектів, у тому числі соціально-економічних, а також вносить правки до законодавчих напрацювань "більшовиків". Інше питання, що законопроекти опозиції апріорі непрохідні, а більшість поправок не враховується.

Конкретизуйте.

Візьмемо, наприклад, головний фінансовий кошторис країни. Опозиціонери вносили в проект бюджету-2013 безліч поправок.

А знаєте, на що ці всі правки спрямовані? На проїдання. Це - чистої води популізм. А наповнення бюджету формується завдяки Податковому кодексу. Ми людям обіцяли на виборах, що коли ми прийдемо в парламент, скасуємо Податковий кодекс і приймемо інший.

Я задаю питання: "Панове, а де наші пропозиції щодо Податкового кодексу?". Мені кажуть: "У нас їх немає". Питаю: "Чому ми їх не розробляємо?". Відповідають: "У нас немає часу і ресурсу". Вибачте, але у нас же є час і ресурси на марну акцію "Вставай, Україно!"? Є. Ось і питається: а чому ми не можемо на ці ресурси найняти європейських експертів, перевести європейське податкове законодавство, директиви Євросоюзу в цій сфері і прийняти їх як Податковий кодекс? До речі, таким шляхом пройшла свого часу Чехія і ще низка країн. Але ми як опозиція цього не пропонуємо, оскільки у нас на це немає часу, грошей і людей. Зате на проведення нікому непотрібних акцій у нас є і час, і кошти, і людський ресурс.

Трошки відійду від теми. Скажіть, з якою метою Ви, будучи ще де-юре членом опозиційної фракції "Батьківщина", прибули на так зване виїзне засідання Ради, в якому брали участь представники правлячої більшості? До речі, Вас там зустріли оплесками ...

Чому вони зустрічали мене оплесками, це краще в них запитати ... Я тоді сказав, що мені не подобається те, що відбувається в цьому залі. Сказав, що парламент повинен працювати в сесійній залі ВР і закликав усіх лідерів фракцій домовитися і починати працювати в залі Верховної Ради. І ще я сказав, що вийду з фракції, але вийду не в цьому, а в сесійній залі. Тому я не знаю, чому вони аплодували, адже саме це я сказав, дивлячись їм в очі.

Але все ж: з якою метою Ви прийшли на Банкову?

Тому що саме там було зачитано мою заяву про вихід з фракції. Там я сказав, що відкликав свою заяву, оскільки не хочу, щоб його зачитували на такому засіданні і в такому залі. Я сказав, що вийду з фракції при першому ж легітимному засіданні в парламенті. Я допускаю, що вони плескали, бо хотіли почути від мене щось інше, адже аплодували вони спочатку, а не в кінці, коли я звідти йшов. І потім. Там були присутні три чверті людей, які зі мною працювали в тій чи іншій мірі, коли я займав інші посади.

Далі буде ...