Лігачова: передбачити рішення Януковича непросто

"Обозреватель" продовжує розмірковувати про наслідки прийняття (поки що в першому читанні!) закону "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини", що прозвав - стислості заради - " законом про наклеп ". Враженнями з нами ділиться шеф-редатор сайту "Телекритика" Наталія Лігачова.

Відео дня

- Які, по-вашому, закон зазнає змін до моменту другого читання?

- Другого читання бути не повинно. Закон слід відкликати вже після першого читання. Така позиція всього журналістського співтовариства.

- Але не позиція провладних депутатів ВР. Тому, якщо бути "песимістичним оптимістом", максимум, на що можна розраховувати, це на внесення тих правок, про які говорив, зокрема, Єфремов - правок, розрахованих на пом'якшення формулювань закону.

- Не думаю, що такий закон повинен існувати взагалі. З правками або без правок. Особливо після того, як в 2001 році питання про кримінальну відповідальність за наклеп було вирішене в позитивному для журналістів сенсі і знятий з порядку денного.

Хоча якщо все таки прогнозувати, що закон пройде друге читання і буде проштовхуватися до прийняття, то тоді так, поправки можливі. Напевно, вони стосуватимуться пом'якшення покарання і більш чіткої вказівки того, кого стосуються норми закону.

Тому що зараз положення цього закону можуть бути застосовані взагалі до будь-якій людині. Але саме по собі голосування в другому читанні буде продовжувати бити по репутації України, по громадянському суспільству як такому, що абсолютно неприйнятно.

- Обурення тих, хто грає за команду влади (зокрема, і Валерія Хорошковського) - це щось награне, чи все таки залишалися невтаємничені в цей законопроект, які щиро здивувалися тому, що прийняла Рада?

- Тут можна тільки гадати. І за законом про мови було спочатку чимало розбіжностей. Але в тому-то й річ, що з цією владою важко грати в яку-небудь гру - всі ведуть себе як наперсточники. Є групи впливу, які, можливо, дійсно не присвячують один одного в свої плани.

Але як тільки ми починаємо розраховувати, що, заплутавшись у внутрішніх протиріччях, ці групи не зможуть завдати шкоди громадянському суспільству, - виникає така колізія, як із законом про мови. За який, зрештою, Партія регіонів голосує ...

Вчора Мірошниченко та представники АП як-ніби абсолютно щиро обурювалися, а з іншого боку Чечетов керував голосуванням з даного питання. Тобто нестиковок вистачає. Але практика показує, що є розбіжності або їх немає, а все зрештою зводиться до вирішення однієї людини - Віктора Януковича. А передбачити його рішення досить складно.

- Ви згадали 2001 рік, а я пам'ятаю, як в 2003-м Миколі Томенко та іншим опозиційним депутатам вдалося відбити спробу протягування в законодавство такого поняття, як "негативні оціночні судження", і відповідного покарання для журналістів за ці самі "судження". Чому це вдалося тоді і не вдається тепер?

- Повернення в питання про кримінальну відповідальність за дифамацію свідчить про те, що наша країна перетворюється на більш авторитарну державу, ніж це було за Леоніда Кучми, якого поки що - на даний момент! - Прийнято вважати самим авторитарним правителем України. Чому не вдається відбити таку атаку тепер?

Тоді, в 2003-му, була сильнішою опозиція, до неї влада дослухалася в більшій мірі, може бути, ще й тому, що була справа Гонгадзе, була вкрай негативна реакція Заходу. Леонід Кучма більшою мірою маневрував між різними політичними інтересами, йому не було наплювати на думку про нього і про країну. Тоді як нинішня влада, по-моєму, вже не вважається взагалі ні з чим.

- Та й що таке були ті "негативні судження" у порівнянні з нинішньою "наклепом" ...

- Згодна. Це взаємопов'язані речі. До влади прийшли люди, які не мають ні найменшого поняття про те, як подібні речі вирішуються на Заході. У світі цих людей править сила, і вони в меншій мірі толерантні, ніж чиновники в оточенні Кучми.

Тому що останні були ще представниками старої радянської номенклатури, і, так чи інакше, але вони були освічені і більш цивілізовані. Зараз же ми знаємо, з якої середовища вийшли ті, у кого в кишені "корочки" найпрестижніших вузів країни. І це також накладає відбиток на спосіб їх мислення, на їх менталітет.

- Ви хоч якоюсь мірою приемлете контраргументи прихильників закони, які полягають в тому, що необхідно зупинити потік "жовтизни", розгул "некерованості" ЗМІ, які дозволяють собі абсолютно кричущі речі і ні за що не несуть відповідальності?

- Ні. Право суспільства на вільну критику і плюралізм думок вище права чиновника на приватність. Це по-перше. По-друге, в Україні вже існують досить жорсткі адміністративні заходи, що дають можливість приборкати поширення завідомо неправдивої інформації.

Особливо в умовах, коли обмеження на обсяг матеріальних компенсацій за утрату "честі та ділової репутації" зняті. Тобто зараз будь позивач, заплативши скромну судове мито, може пред'явити ЗМІ позови на мільйони, що може розорити власників мас-медіа. Не потрібно додатково вводити ще і кримінальну відповідальність і втягувати Україну до кола країн з певною репутацією.

Журавський наводив приклади Німеччини, Австрії та інших демократичних країн, де існує кримінальна відповідальність за наклеп. Але там ці норми вже давним-давно ні до кого не застосовують, та й ситуація з судами там інша.

- До речі, про "зарубіжжя". ОБСЄ та інші організації вже висловили все, що вони думають про новий українському законі. Думаєте, це не допоможе?

- Ні, чому ж? Допоможе. Інша справа, в якій мірі. Але ще раз повторюю: практика прийняття закону про мови показує, що нам хочеться вірити в краще, а ця влада ініціює тільки всі найгірші зміни.

- Ви як редактор "спеціалізованого" медійного сайту відчуваєте готовність колег протистояти цьому закону? Я розумію, що часу пройшло замало, але все ж: що зараз відбувається в медійному середовищі?

- Цей законопроект об'єднав не тільки журналістів, а й ТОП-менеджерів, і власників ЗМІ. Ваш приклад з Хорошковським - тому підтвердження. Так, цей законопроект мобілізував всіх - незалежно від того, кому належать і на кого орієнтовані ті чи інші засоби масової інформації.