Беркут: наступна за Лівією - Росія

Українці чекають, коли бомбардуванню крилатими ракетами піддасться будівлю Верховної Ради

Третя світова війна неминуча. Наступні на "черги" після Лівії - Іран і Росія. Більшість українців вітало б бомбардування Верховної Ради. Майбутня Україна буде складатися з Києва та п'яти областей.

Про це та багато іншого в прес-центрі "Обозревателя" розповів лідер партії "Велика Україна" Ігор Беркут . Пропонуємо вашій увазі вибрані фрагменти виступу політика.

Ігор Беркут : Чому практично всі одностайно підтримали бомбардування в Лівії? Почнемо з влади. Якби наша влада не підтримала бомбардування, то їй могли б загальмувати черговий транш від МВФ. Влада в Україні завжди буде підтримувати того, хто дасть грошей, так як головна національна ідея України за останні 20 років полягає в наступному: хто нам дасть грошей, за того ми і будемо - до тих пір, поки не витратимо ці гроші. Знайдеться наступний, хто дасть нам гроші, і ми будемо за нього. Друга причина, чому влада підтримала бомбардування - у нас немає армії, у нас знищені військово-повітряні сили, у нас повністю не готова система ППО, немає боєздатних частин, які готові гинути за процвітання "мажорів" нашої еліти.

Чому підтримала бомбардування опозиція? Тому що опозиція розуміє: якщо така ж бомбардування буде здійснена щодо України, для них з'явиться шанс на цьому тлі стати в чергу у владу.

Чому народ здебільшого підтримує бомбардування? Тому що народ представляє, що якби знайшлися кілька демократичних країн, які могли б пожертвувати кілька сотень або тисяч крилатих ракет на демократію в країні, то ракети ці, перш за все, потрапили б до Верховної Ради і наш народ нарешті б позбувся ненависної йому Верховної Ради. В середньому одна крилата ракета несе тонну вибухівки, тому для повного знищення ВР, так, щоб смертність була 92-98%, потрібно було б дві крилаті ракети: одна в південне крило, одна - в північне. При попаданні чотирьох ракет смертність сягає 102%. Тобто шансів не залишається ні у кого, крім тих, хто не ходить на засідання Верховної Ради. І загальне захоплення викликало б, якби 160-180 крилатих ракет накрили б такий район, як Конча-Заспа. Ось це був би апофеоз народного тріумфування.

Як ви пам'ятаєте, Тимошенко, Ющенко, Яценюк писали листа до НАТО про те, щоб їх прийняли - "Лист трьох". Це був 2006 рік. Якщо в НАТО прийде три таких листи: від народу, від влади і від опозиції, то прогресивному світовому уряду не залишиться нічого, як почати операцію "Україна: Світанок". Дата для цього є відповідна: 22 червня 2011 року, час - 4:00. Думаю, після цього, через якийсь час над Україною трапився б світанок демократії.

"Обозреватель": Сьогодні дуже багато експертів говорять про події в Лівії як про початок Третьої світової війни. Ви згодні з цим?

Ігор Беркут : Це дуже спірна точка зору, хоча і має місце бути. Ми у своїй книзі "Брат-2" написали, що без Третьої світової війни людство не може прийти в норму. Розбалансовані світові фінанси, накопичені борги, горизонту повернення яких сьогодні не існує навіть в математичній моделі. Тому без глобального конфлікту не обійтися.

Чи буде до нього спусковим гачком Лівія - не відомо. Ми думаємо, що Лівія - це поки бікфордів шнур, детонатор цієї події - Іран, а що запускає вибухівка - Пакистан, так як Пакистан має атомну зброю.

"Обозреватель": Формальною причиною військових дій в Лівії стало небажання полковника Каддафі відмовитися від влади. Він дійсно досить довго правив країною - з 1969 року. Чи були інші, приховані причини конфлікту?

Ігор Беркут : Якщо вірити пресі, то причиною стало те, що в Лівії - недемократичний режим. Так співпало, що в Лівії перебуває нафту, яка постачає на 80% дві країни: Італію і Францію.

Зрозуміло, якби в Лівії не було нафти, то все одно там стали б встановлювати демократію. Але раз вже так збіглося, то чому б цю нафту не використовувати на благо таких країн, як Франція, Італія, США? Чому в Лівії з'являються сотні тисяч робочих місць для французів, італійців, американців? Німеччина, як ми бачимо, не поспішила в цю компанію, може бути, тому, що Німеччина не забезпечується лівійською нафтою, а забезпечується російської. Тому коли з'ясується, що в Росії також недемократичний режим, буде дещо інша конфігурація коаліції. Але це справа майбутнього.

"Обозреватель": Чи можна сьогодні говорити про те, що країни, які розташовують серйозними природними ресурсами, опинилися в небезпеці?

Ігор Беркут : Будь-яка країна знаходиться в небезпеці. Будь-яка країна, яка хоче підтримувати свій суверенітет, завжди знаходиться в небезпеці по відношенню до тих, кому не подобається її суверенітет, а також її позиція і поведінка. Будь-яка країна, яка має бажання бути не суб'єктом міжнародної політики, а її об'єктом, завжди щосили підтримує свій суверенітет за допомогою економіки і армії. Інших можливостей немає. Тому ті країни, які намагаються проводити, на їх думку, незалежну політику, перебувають під ударом.

У своїй книзі "Брат-2" ми написали, що черга невідворотно наближається до Ірану, бо там, на думку глобальних ЗМІ, сьогодні існує режим фанатиків. Чи буде підданий Іран бомбардуванням? Так. Якщо Іран не встигне створити атомну бомбу, він, зрозуміло, буде в найближчі роки підданий бомбардуванням і окупації. Чи стане іранський народ від цього більш щасливий? Звичайно ж, ні.

І найважливіший підсумок, який ми простежуємо, - рано чи пізно чергу наздожене Росію. Останньою країною, що володіє непідконтрольними світовій спільноті нафтовими і газовими природними багатствами є Росія. Ми вже бачимо проблиски того, як зрештою надійдуть з Росією. Перше - те, що вищі посадові особи США заявляють про те, що багатства Сибіру належать усьому людству. Друге - це те, що, на думку чотирьох жителів США з п'яти, американські стратегічні запаси нафти і газу зберігаються в Сибіру і в Північному Льодовитому океані. Третє - 8 чоловік з 10 в Європі скажуть, що саме запаси нейти і газу не дозволяють Росії побудувати демократичне суспільство, тому що кривавий режим Медведєва-Путіна варто, як колос, на нафті й газі. І останнє - російська демократична опозиція закликає світову спільноту позбавити російську владу надприбутків від нафти і газу.

Зараз багато розмов про те, що російська влада не в змозі контролювати свій ядерний потенціал, про те, що він може бути захоплений терористами. Для того, щоб запустити цей механізм, кращим сценарієм буде, якщо група бойовиків-терористів захопить одночасно 2-3 пускових шахти зі стратегічними атомними ракетами і 1-2 командних пункту. Для цієї операції досить від 70 до 130 осіб.

Всі шахти зі стратегічними об'єктами знаходяться в місцях пустельних і нечисленних. Їх охорона ніяк не розрахована на те, щоб вступати в зіткнення. Зрозуміло, терористи будуть не в змозі запустити ці ракети, навіть якщо захоплять командний пункт. Російське керівництво буде намагатися пояснити, що ракети неможливо запустити, що вони давно перенацілені, але цьому ніхто вірити не буде.

І тоді можлива світова кампанія, яка зажадає від Росії контролю за російським атомною зброєю міжнародними силами. Цього достатньо для того, щоб Росія не змогла скористатися останнім аргументом у міжнародних політичних суперечках.

"Обозреватель": Поряд з тим, що Україна хоче підтримувати свій суверенітет, вона володіє дуже багатими, родючими землями. Чи може це бути додатковим фактором ризику для України?

Ігор Беркут : Україна 20 років руйнує свій суверенітет. Так, наприклад, єдиний крейсер "Україна", який міг нести стратегічна зброя, був пущений на металобрухт. Рівень добудови крейсера, коли ми отримали його, був 95%, потім у зв'язку з розкраданням опустився до 92%. Коли крейсер минулого року був пущений на металобрухт, його ступінь готовності становила 84-86%.

Чому ж ми не добудували єдиний свій крейсер? Відповіді було два. Перше - він нам не потрібен, тому що у нас немає стратегічних завдань. Другий аргумент - для добудови потрібен мільярд гривень плюс гроші на утримання. Ці розмови велися в ті дні, коли уряд Тимошенко роздав банкам 38 мільярдів гривень, які були конвертовані протягом одного-двох днів і вивезені за кордон. Ось і всі аргументи.

Завжди знайдуться гроші, щоб красти. Завжди, поки Україна правлять українці. Але ніколи не знайдеться грошей для того, щоб добудувати крейсер. Крейсер "Україна" за всіма своїми характеристиками не поступався, а за деякими показниками перевершував крейсер "Москва", що стоїть в Севастополі. Тому будь-яка спроба говорити, що ми боремося за свій суверенітет, на жаль, не витримує критики.

"Обозреватель": Якою буде наша країна на карті нового світу?

Ігор Беркут : Україна рано чи пізно повернеться до свого історичного масштабу - Київ і п'ять областей навколо.

"Обозреватель": А решта кому відійдуть?

Ігор Беркут : Як ми знаємо, сьогодні в парламенті Румунії немає жодної партії, в програмі якої не було б пункту про повернення Бессарабії. Польща ніколи не забуде, що Львів і Галичина - польські, і рано чи пізно вони будуть польські. Чому? Тому що українська еліта вторинна по відношенню до польської еліти. Так само, як і по відношенню до російської. У Стамбулі будь-який турист може купити карту, де Крим заштрихован в кольори Турецької республіки.

У разі будь громадянської заварушки, при будь-якому зіткненні або протистоянні західних областей з центром, а не зі сходом, на захід України будуть введені польські, угорські, румунські війська-миротворці для захисту населення. Поки все паспорта не будуть румунські, польські чи угорські, вони звідти не вийдуть.

"Обозреватель": Чи можна очікувати провокацій у західній Україні і в Криму, щоб прискорити процес?

Ігор Беркут : Крим належав Росії всього 150 років. Україна належить 40 років. А Туреччини належав 800 років. Хіба Туреччина не могла б зробити таку гру, щоб протягом 10-12 років повернутися до Криму? Хіба не Туреччина справедливо вимагає Крим в України, який належав їй 800 років!

"Обозреватель": З точки зору міжнародного права це не аргумент.

Ігор Беркут : З точки зору міжнародного права кримсько-татарський народ має право, як і всі нації, на самовизначення, має право на свою автономію у складі Криму. У цю автономію, зрозуміло, не буде входити тільки одне місто - Севастополь, так як це буде зіткнення з Росією. Туреччині не вигідно і не з руки воювати за площу в 40 квадратних кілометрів.

Читач "Обозревателя": Ігор, що чекає Україну, якщо США зацікавляться нашою країною?

Ігор Беркут : На жаль чи на щастя, ми настільки виконуємо всі вимоги Сполучених Штатів, МВФ, Світового банку, вже багато років, ще з часів Кучми, що нам ставлять оцінки "п'ять з мінусом", "чотири з плюсом", "п'ять" . Тому якось особливо цікавитися нами немає сенсу.

Згадайте найяскравіший приклад того, коли президент Кучма втрачав владу під час Помаранчевої революції і як швидко він погодився з усіма вимогами. Варто було тільки йому натякнути, що в разі його опору всі закордонні рахунки Пінчука будуть заморожені, як протягом двох днів у тодішнього президента України змінився не тільки тон виступів, а й зовнішній вигляд. Тому вся наша еліта, яка зберігає всі свої гроші і будує свої фешенебельні запасні аеродроми на Заході, знаходиться в ручному управлінні.

Питання із залу: Чи можливий в Україні лівійський сценарій?

Ігор Беркут : Лівійський сценарій можливий, тому що сценарій не від нас залежить. Як вирішать, так і буде. Вирішать нас бомбити - будуть бомбити, не вирішать бомбити - не будуть. Але я говорю про інше - що всі за те, щоб бомбили. Влада, опозиція, народ.

Повну версію стенограми прес-конференції читайте тут

Архів прес-конференцій Ігоря Беркута на "Обозревателе"

Читайте новини за підсумками прес-конференції:

Беркут: Україна "за" бомбардування Лівії через мільярдів МВФ

Беркут: 4 крилаті ракети на Раду, 180 - на Конча-Заспу

Беркут: Наступна після Лівії - Росія

Дивіться відеосюжети:

Нова Україна: Київ + 5 областей

4 крилаті ракети на ВР, 180 - на Конча Заспу

Після Лівії - Росія

Беркут про витеклих очах і розкладаються трупах