Борис Філатов: З лохами мені легше дихається, ніж з політичною падаллю

Особистість Бориса Філатова викликає полярні емоції - від ненависті до захоплення. Хто такий Філатов? Колишній політичний емігрант і друг Ігоря Коломойського, дніпропетровський мільйонер і лютий ворог сепаратистів, "агент світового сіонізму" і чисто російська людина. Адвокат, байкер, скандальний блогер. Український патріот.

У продовженні свого інтерв'ю "Обозревателю" замглави Дніпропетровській області розповідає про те, як Майдан став моментом істини для українських олігархів, про проблеми Вілкула, Ахметова та Пінчука, про роль вітчизняних політиків в історії і про те, що буде, якщо в ролі адвокатів виступатимуть танкові колони.

- Ви в Фейсбуці написали: "Я лох, і пишаюся цим". Поясніть думку?

- Коли зі сцени Майдану Володя Парасюк (він, до речі, у нас батальйоні "Дніпро" нині воююет) виступив і сказав: "Ми не зупинимося" ( сотник Майдану переломив хід подій в лютому, сказавши на Майдані, що "зек має піті", незважаючи на підписаний лідерами опозиції меморандум - Ред .), мені подзвонив Вадим Новінський і питає: "Як ти, мовляв, прокоментуєш?". Я говорю: "Вадик, нічого не вийде, вас знесуть. Ви відірвалися від землі, ви не чуєте людей, ви послухайте хоч голос лоха". А він каже: "Ну, добре, хто мені зможе пояснити?". У мене є в Києві товариш - Рома Плавіцкій. Ми познайомилися з ним через "Фейсбук". Він звернувся з проханням купити медобладнання для госпіталю на Майдан. Так от, взагалі по життю Рома - дрібний бізнесмен, а на Майдані став натуральним бойовиком. Ну я і попросив Рому поговорити з олігархом. Пішов, значить Рома з дружками в офіс "Смарт груп" в повному обмундируванні: з кийком, в протигазі і бронежилеті. Вони з Вадиком сперечалися, сперечалися тоді майже чотири години! Саме тоді, думаю, вперше Вадик почув голос людей: ми поки не винесемо Януковича, живими не підемо.

- І що ж зрозумів Новинський в результаті розмови з "простим бойовиком"?

- Наприклад, наш дніпровський депутатішка Ігор Циркін ховався за кордоном, коли ми з Корбаном дзвонили йому, говорили: "Людей вбивають, треба поїхати, проголосувати". Відповідав: "Ні команди". Новинський поїхав у Верховну раду, а Циркін - ні. Ми сиділи з Корбаном на телефоні, обдзвонювали всіх депутатів ВР від Дніпропетровська, кого знаємо. Більшість - як таргани, поховалися. А Новинський поїхав - йому допомогли кілька годин з дрібним підприємцем Ромою, у якого був меблевий цех, і який після революції вирішив йти в політику, бо задихається від всього, що відбувається.

- А Коломойський? Він відповідальність перед народом усвідомлює?

- Ігор сказав колись правильно: "Чому наше призначення люди сприйняли? Чому не ненавидять як донецьких? Наприклад, ми з Вітею ( Пінчуком - Ред.) весь час воювали, ділили щось. Але не було такого, щоб ми залазили в кишеню до середнім і дрібним підприємцям, як донецькі. В Донецьку, щоб відкрити бензоколонку, треба меру - третина, третина Папі, і третина собі. Ми з Піней, воюючи між собою, не торкалися до інтересам звичайних людей. Тоді як в Донецьку і миша НЕ проповзе без того, щоб не бути пограбованої.

Коломойський ніколи не цікавився землями міськради. Він, умовно кажучи, рухався по захмарним сферам, але не намагався бути скрізь - і в бюджеті, і в призначеннях. Ну, олігарх, ну, неоднозначний, але не рекетир же. Він існував з простими людьми в паралельному світі, коли в Донецьку всі були загнані в стрункі колони і ходили в одному напрямку, вказаному партією.

- Він пам'ятає, що народ може його винести, як Януковича?

- До нас якось прийшли пророссісти з черговими вимогами. Ми їх зібрали в конференц-залі і раптом один з них раптом запитує: "А можна відвернений питання - що буде з доларом?". Коломойський відповідає: "Підніметься до 12" (і, до речі, в точку). Потім каже мені: "Нещасні, погано одягнені люди. Від бідності основні наші проблеми". Мені це було новоё: почути, як він починає замислюватися над тим, що люди страждають. У нас була ініціатива підняти зарплати на 20%, і ми підняли.

- Яку позицію зараз зайняла так звана "стара дніпропетровська еліта", люди Вілкула? На чиєму вони боці? Раніше вважалося, що Вілкул повністю підім'яв під себе Дніпропетровськ. А ви, виходить, довели, що це не так?

- За те, що сталося в Дніпропетровську, потрібно сказати спасибі Олександру Юрійовичу Вілкулу. Він хлопець талановитий, працездатний, професіонал ... Але, на жаль, не витримав мідних труб. На грунті піару і самолюбування у нього з'їхав дах.

Він так і не зрозумів, що Дніпропетровськ - це місто гордий. Скільки його не влаштовувати під асфальт, рано чи пізно він все одно встане з колін.

Якби ми з самого початку зайнялися переслідуванням Партії регіонів, або згадали старі образи, коли вони намагалися загнати нас з Корбаном в еміграцію, "пришити" нам захоплення облдержадміністрації та спробу держперевороту, в Дніпропетровській області могла б бути Криворізька народна республіка, з урахуванням того, що в облраді ПР тотально контролювала 4/5 депутатів. Але ми прибрали амбіції, старі образи і зайнялися роботою.

- Так ви ж начебто з Вілкулом раніше в друзях ходили?

А я і не відмовляюся. Ми знайомі з ним з 1994 року. Ось тільки Саша ніколи не любить згадувати, що путівку нам життя дала ... Юлія Володимирівна. Ми з ним починали під її керівництвом, в ЄЕСУ, тільки він - менеджером, а я - юристом. Всі ці роки Вілкул робив вигляд, що він від Ахметова народився. А минуле - не викинеш.

Ми остаточно посварилися після двох подій. Перше, це коли я прийшов до нього і сказав: "Саша, тебе вже настольно багато в телевізорі, що пора вести прогноз погоди". Він образився. Якщо ви пам'ятаєте, він тоді з Арбузовим змагався, хто більше себе улюбленого розпіарити.

Ну а потім він перейшов межу. Він вирішив відібрати бізнес у мого близького друга. Був страшний скандал. Нас тоді сильно виручила Юля Мостова і Юра Бутусов. Саме розгромна статися в "Дзеркалі тижня" поставила Вілкула на місце. Але він "закусив".

А проблема Вілкула в тому, що він реально неосудний.

- Чому неосудний?

- У Саші манія величі. А це не лікується. Наведу простий приклад. Я - широко відомий у вузьких колах байкер. Я проїхав 57 країн світу на своєму мотоциклі. І мій загальний кілометраж складає всього 150 000 кілометрів.

Пан Вілкул теж претендував на лідерство в цьому середовищі. Навіть з відомим ублюдком і ненависником України Хірургом, дружком Путіна, обіймався і хороводи водив (зараз, щоправда робить вигляд, що не було цього).

Так ось, за допомогою своїх піарників, Саша собі домалював пробігу майже 300 000 кілометрів !!! Смішно правда? Буря в склянці води. Просто громадянам все одно скільки ти накатав, а люди знаючі, справжні бродяги, з Вілкула вмирали зі сміху.

Якщо взяти "Гугл", то Санін "подвиги" збільшувалися прямо на очах: ??100, 200, 300, 400 тисяч ...

Я пам'ятаю наш епічний нічну розмову з ним, коли він нас загнав в Тель-Авів. Корбан дзвонить йому і каже: "Саша, ти повинен просто запам'ятати, що життя - це рух в гору. І коли ти досягнеш піку гори, ти підеш вниз. І внизу в кущах ми будемо чекати тебе!"

- Так цей момент вже настав?

- Насправді ми не хочемо його чекати, ми не настільки дріб'язкові. Ми просто сидимо і з кущів хихикаємо: "Саша, як твої справи?" І все. Нехай Вілкулом та його регіональної бандою прокуратура краще займається. Нам достатньо морального задоволення спостерігати їх життєве фіаско.

Недавно мені прислали розсилку, яку отримують партійні офіси ПР - політичні тези, темники ... У них конкретно антидержавно-диверсійна риторика: "Порошенко веде війну з власним народом", "Потрібно організовувати комітети солдатських матерів", "Ми повинні домовлятися з Росією" ... Вони там дописалися мало не до того, що ІЛ-76 ми самі збили!

Тому вже кілька глав РДА, яких ми залишили на прохання Партії регіонів, вже отримали стусан під зад. Вони ж несамовиті!

Я вже зателефонував пану Новинському: "Вадик, як-то з вами все-таки не можна нормально домовитися. Коли ми прийшли у владу, ми вашим підприємствам реально допомагали - гірничо-металургійним, компанії" ДТЕК ". І допомагали не тому, що нам що -то треба. А тому, що не хочемо, щоб ситуація на Донбасі, повторилася тут ". Адже всяке буває. Те прокуратура наїде без причин, то перекіс в мобілізації. Наприклад, телефонують мені з компанії "ДТЕК": допоможіть, щоб не знімали людей зі зміни та не відправляли на фронт, тому що шахта зупиниться. Добре, ми адже нормальні люди, технократи - нам головне, щоб все працювало. І мобілізацію виконуємо і виробництво не паралізуємо.

Але ригам все одно не йметься. Ось же підле плем'я!

- Напевно, місце цих людей у ??в'язниці?

- По-моєму, вже й дурневі зрозуміло, хто це все закрутив. Я не говорю про Донецьку область - там є різні питання. Але всім відома роль Єфремова, Голенко та Клінчаєва. А куди дивиться Наливайченко, куди дивиться Ярема?

Ми не янголи, я не хочу займатися самовиправданням або спрощенням. Але виходить так: Пінчук не дає ні копійки на армію. Якось він дзвонив Корбану, а я був поруч. Питає: "Гена, навіщо ви все це робите ?! Ви не розумієте, що таким чином Коломойському окуляри заробляєте!"

А Корбан йому відповідає: "Причому тут це? Ми робимо, щоб ваша донька Маша, яка живе в Дніпропетровську, не боялася мінометного обстрілу".

Тут якось відразу попустило його: "Ні, ну є інша думка, що ваша мілітаристська риторика розпалює ..." Був дуже незрозумілий текст.

Я був в шоці. Допомоги ніякої.

Ринат Леонідович платить тільки податки. Я розумію: якщо він відкрито скаже, що допомагає армії, його Ботанічний сад розберуть на цеглу. Природно, він вважає за краще відкуповуватися і займає таку позицію пацифіста.

В країні війна, вона сповнена сепаратистів і "п'ятої колони" ... Фірташ з Льовочкіним - один - міжнародний злочинець, другий - права рука Януковича - дуже спокійно себе почувають, в тому числі і в інформаційному просторі. А всіх цікавить тільки Коломойський! Вони як оскаженіли з приводу нього!

- Тому що він сьогодні є переможцем? Це ненависть переможених?

- Може бути. Але я не розумію, чому до них приєднуються люди типу Сергія Лещенко? Я вважаю, що це непрофесійно. І, повертаючись до свого неопублікованого інтерв'ю в "Українській правді", можу сказати: вкрай непрофесійно сидіти в теплому кріслі і писати якісь теорії, ні разу не наблизившись до Дніпропетровська ні на крок і не поговоривши з людьми з Дніпропетровська!

Люди приїжджають до Дніпропетровська і занурюються в інше життя. Ніби ж тут все те ж, що і в Києві: задоволені обличчя, ресторани, кафе, велосипедисти ... Але в Дніпропетровську є те, чого я не чую в Києві: в нашому місті весь час виють "швидкі"! Тому що поруч війна. От нехай Лещенко приїде і послухає!

- Ви згодні з твердженням "два українця - три гетьмана"? Що в будь-якій ситуації починаються інтриги і боротьба за владу? Ви це відчуваєте в ставленні до вас інших політиків і бізнесменів?

- Не люблю задаватися метафізичними питаннями. Не хочу про це навіть замислюватися. Ми прихильники стратегії малих справ. Ми кожен день щось робимо, по чуть-чуть, але робимо. І це дає результат.

І що значить, "українці"? Для мене Мартиненко, пінчуки та інша шобла - це не українці! Вони, звичайно, українці, але так близькі до народу, як, не знаю ... марсіани!

- А ви вирішили поцікавитися, чим живуть люди?

- Так, я хоч і мільйонер, але у мене багато друзів з народу. Більше по байкерські-мотоциклетним колам. Коли почалися події на Банковій, мої друзі були там. І тоді я зрозумів, як прості люди ненавидять владу!

У мене з цього приводу було багато розмов з Вадимом Новинським, з Рінатом Леонідовичем ... Я їм пояснював: "Ви послухайте чи не менеджерів, які не аналітиків! Послухайте простих лохів. Вони вас ненавидять!"

- А для них народ - лохи, правильно?

- Маються на увазі звичайні люди, які кожен день ходять на роботу, а не ті, які живуть у світі політичних домовленостей і тендерів ... Я люблю таких людей. Мені з ними легше дишіться, ніж з падлом, як Рудик.

І я зрозумів, що Янукович по-любому впаде, коли вбили Сергійка Нігояна, простого вірменина з Дніпропетровська. В Україні завжди було багато проблем, але ніколи не вбивали демонстрантів.

Ось мене часто запитують, навіщо я, "людина з неоднозначною репутацією", поліз у цю справу? А я скажу: довіра людей - це вище, ніж гроші! Я не відмовляюся від грошей, ми їх і далі будемо намагатися заробити. Але є довіра людей, і основна проблема наших політиків, в тому числі і Юлії Володимирівни, в тому, що вони не бачили свій шанс потрапити в Історію. Ось Янукович - мурло, замість того, щоб колекціонувати золоті батони, міг вписати своє ім'я в історію. А тепер? Його будуть проклинати до останнього коліна!

- Коли війна на сході закінчується, що потрібно зробити, щоб побудувати там нормальну мирне життя? Як перебудувати систему влади?

- Я вважаю - і центральні органи влади не мають з цього приводу права "відморожуватися" - повинен бути прийнятий закон про десепаратізаціі. Є досвід, починаючи з денацифікації в Німеччині і закінчуючи досвідом Прибалтики, де люди, які не бажають знати державну мову та історію, не мають права бути громадянами.

У мене немає зараз якихось готових рішень, але всі причетні до цих неподобств повинні бути уражені в правах, в тому числі і в майнових.

Інакше вся ця нечисть в один момент реінкарнується в новому вигляді! Сьогодні вони вивішують білий прапор, а завтра червоний - їх усіх треба усунути з політичного процесу. А майно особливо злісних злочинців направити на допомогу сім'ям загиблих і поранених.

Влада повинна розуміти, що якщо вона не вживе таких кроків, вона не тільки отримає відродження всієї цієї реваншистської фронди - їй почнуть задавати питання ті, хто сьогодні гине під кулями.

Я недавно зустрічав Олега Медведєва, радника Президента, кажу йому: передай розумним людям, якщо в країні ситуація не зміниться, якщо будуть пиляти бюджет і сідати на теми, то батальйони підуть на Київ.

І не тому, що я цього хочу - навпаки, розумію, що Майдан 3.0 країна не витримає. Але людям потрібно дати справедливість! Коли людина приходить з фронту в яке-небудь управління соцзахисту, а йому канцелярська щур каже, мовляв, ми вас туди не посилали і довідку не дамо ... Тому є питання.

Мій товариш Юра Бірюков, якого нещодавно призначили радником Президента по волонтерським справах, обговорював питання по податках. Проблема в тому, що волонтери, пропускаючи громадські гроші через свої рахунки, в кінці мали платити прибутковий податок. А Юра, який оперує десятками мільйонів гривень, каже: "Я в суд подам на податкову".

Я відповідаю: "Ти ж програєш". А він парирує: "Ні, зі мною приїдуть адвокати в складі двох танкових колон і трьох аеромобільних бригад!"

Так ось, щоб у нас не було таких адвокатів, хтось повинен цими питаннями займатися, а не намагатися визначитися, чи піде на вибори блоком, або ділити партійні квоти ...

- На ваш погляд, Україна змінилася? Або ми ще довго не зможемо виборсатися з корупційного болота?

Знаєте, коли кожен, буквально кожен день ти стикаєшся зі смертю, то твій світогляд докорінно змінюється. Відходить все вторинне, наносне. Кожен день я повинен займатися похоронами, місцями на кладовищі, свідоцтвами про смерть. Найболючіше спілкуватися з родичами убитих.

Коли проходиш таке очищення кров'ю, то розумієш, що країна вже ніколи не зможе стати колишньою. Чому Рудика і Ляшко це невідомо - я щиро не розумію.

У Дніпропетровську нам вдалося дати людям відчуття безпеки. Думаю, що вони нам за це вдячні. Але тепер ми повинні дати їм почуття справедливості.

Будь-хто, хто йде сьогодні в політику, повинен розуміти, що українці вистраждали нове життя. Буквально вигризають її зубами. І було б вкрай підлим обманювати їх очікування. І тому я завжди залишаюся радикалом, називаю речі своїми іменами і готовий битися буквально кулаками.

Якщо політичні еліти не схаменуться, скрізь, по всій країні, то їх знесуть знову. І мене, і Коломойського, і Корбана. Країні потрібні реформи, або нас втоплять в тому лайні, серед якого припадає плавати сьогодні.