Як у старому фільмі: у мережі показали унікальні фото Бережан на Тернопільщині

Бережани – місто в Тернопільській області, що розташоване серед мальовничих пагорбів на берегах річки Золота Липа. Через місто проходить залізнична гілка, що сполучає Тернопіль з Ходоровом, а відстань до обласного центру становить близько 50 км.

Відео дня

На території Бережан функціонує державний історико-архітектурний заповідник, який охороняє цінну культурну спадщину регіону. Найдавніша документальна згадка про Бережани датується 1375 роком. У мережі з’явилися унікальні архівні фото міста.

Місто відоме унікальною архітектурою, збереженою ще з XVII століття. Серед перлин архітектури – Бережанський замок, церква Пресвятої Трійці, Вірменська церква, старовинна забудова центральної частини.

Історія міста сягає часів Ягайла, який передав ці землі бояринові Васькові Тептуховичу. Польський історик Рафал Несторув вважав, що перша достовірна згадка про Бережани датується 1445 роком, коли місцевий землевласник Петро Цебровський виступав у суді у Львові. В подальші роки Бережани неодноразово згадувалися в офіційних документах – зокрема, в 1464 році та пізніше.

У 1530 році місто отримало магдебурзьке право, коли король Сигізмунд I Старий передав його у володіння руському воєводі Миколаю Сенявському. Місто складалося з кількох передмість – Підзамче, Містечка і Адамівки.

Від XVI до XVIII століття Бережанами володів впливовий рід Сенявських. За їхнього правління місто розвивалося як оборонний і культурний центр. Згодом володіння перейшли до князів Чарторийських, а потім – до родів Любомирських і Потоцьких.

У 1648 році містяни-українці приєдналися до повстання Богдана Хмельницького, а у 1649 та 1655 роках замок штурмували козацькі загони. У 1695 році в місті нараховувалося 404 будинки та понад 3,4 тисячі мешканців.

Бережани неодноразово зазнавали лиха через епідемії – чуми (1652, 1709, 1760, 1772) та холери (1830). Міські акти зберегли згадки про жертв тих трагедій.

Після поділів Польщі в 1772 році Бережани опинилися в межах Австрійської імперії та стали повітовим центром. У 1789 році тут відкрили гімназію. У 1895 році була заснована філія товариства "Просвіта".

24 вересня 1909 року між Бережанами та Львовом було відкрито залізничне сполучення.

У 1916 році поблизу гори Лисоня точилися запеклі бої між Легіоном УСС та російською армією. Під час Першої світової війни місто сильно постраждало від воєнних дій.

3 березня 1918 року у Бережанах відбулось велелюдне віче на підтримку Української Народної Республіки.

У листопаді 1918 року у місті встановили владу ЗУНР. У Бережанському замку містилася Генеральна команда УГА, а також відбувалася державна нарада за участі Євгена Петрушевича, Дмитра Вітовського та інших військових лідерів.

У міжвоєнний період (1919–1939) місто належало до Польської держави, було повітовим центром.

Після 1939 року місто відійшло до УРСР. Тут запрацювали нові навчальні заклади та культурні установи. Але водночас почалися масові репресії з боку НКВС. Майно багатьох жителів було конфісковане.

З липня 1941 до липня 1944 року Бережани перебували під німецькою окупацією. У 1943 році в місті діяло гетто. Деякі мешканці врятували євреїв, за що згодом були визнані Праведниками народів світу.