Якою була стара Надвірна: колоритні фото

Надвірна – місто, що розкинулось на правому березі Бистриці Надвірнянської, у передгір’ї Карпат. Річка Стримба, притока Ворони, ділить місто на дві частини. На протилежному, лівому березі Бистриці здіймаються гори Городище та Скала (Потоки), що додають місцевості особливого карпатського колориту.

Відео дня

Надвірну заснували магнати Куропатви – впливовий шляхетський рід, що володів великими маєтками. У мережі з’явилися унікальні старі фото міста.

Перша письмова згадка про місто датується 1589 роком – у судовому документі, поданому Миколою Куропатвою. У ті часи поселення неодноразово зазнавало спустошливих нападів татар.

Уже 1591 року Надвірна отримала магдебурзьке право, що значно підвищило її статус, а в 1601 – локаційний привілей, який офіційно засвідчив міські права. У 1599 році Куропатви звели тут костел Успіння Пресвятої Діви Марії – важливу культову споруду того періоду.

На початку XVII століття в місті збудували ратушу, що стала осередком міського самоврядування. Надвірнянці брали активну участь в опришківському русі, а також у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

У XVII–XVIII століттях місто розвивалося як центр ремесел і торгівлі. Особливо поширеними були будівничі професії, кушнірство, чинбарство, бондарство, чумацтво та кравецтво.

У 1745–1787 роках Надвірна перебувала у володінні графа Ігнація Цетнера. У другій половині XVIII століття місто налічувало понад 2200 мешканців. Саме в цей час почала формуватися єврейська громада, яка згодом стала важливою частиною соціального та культурного життя міста.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Надвірна опинилася в складі Австрійської імперії, а з 1867 року – у складі Австро-Угорщини. Після закриття у 1785 році Манявського скиту дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста було перевезено до Надвірної.

З 1867 року місто стало повітовим центром Королівства Галичини і Лодомерії. У другій половині XIX століття в Надвірній з’явилися підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки, сірників, деревообробки та нафтоперероблення.

У 1880 році в місті проживало 6552 особи, з яких понад 64% становили євреї. У 1890 році населення зросло до 7227 осіб, а частка єврейського населення склала близько 50%. У 1887 році місто перейшло у власність міського кредитного товариства у Відні, а з 1891 по 1918 роки належало безпосередньо австрійському цісарю.

У 1894 році до Надвірної було прокладено залізницю. Саме в цей період почалася історія нафтопереробного підприємства, яке згодом стало основою сучасного "Нафтохіміка Прикарпаття".

У роки Першої світової війни Надвірна двічі потрапляла під контроль російських військ: з вересня 1914 по весну 1915 року, а також у червні–грудні 1916 року. Від листопада 1918 року місто стало частиною Західноукраїнської Народної Республіки. У травні 1919 року його захопили польські війська, після чого Надвірна до 1939 року була повітовим центром Станіславівського воєводства Польщі.

У міжвоєнний період у місті активно діяли українські освітні й громадські організації – "Просвіта", "Рідна школа", "Сільський господар", "Пласт" та інші.

У 1939 році місто увійшло до складу Української РСР, а з 1940 року стало районним центром Станіславської області. Під час Другої світової війни, 1 липня 1941 року, Надвірну окупували румунські війська, а в серпні їх змінили німці, які контролювали місто до 26 липня 1944 року. У період окупації нацисти знищили близько 6300 жителів міста, переважно євреїв. Після визволення місто зазнало сталінських репресій. До середини 1950-х років тут діяло підпілля ОУН–УПА, яке продовжувало збройну боротьбу проти радянського режиму.

На архівних фото бачимо, що головна вулиця невеликого містечка перетворювалася на справжній базар. На задньому плані – типова міська архітектура Галичини початку ХХ століття.