Від сценарію до екрана: найцікавіші факти про створення фільму "Материнський інстинкт"

4 квітня потішить нас прем’єрою напруженого психологічного трилеру "Материнський інстинкт", де головні ролі втілили сучасні суперзірки – оскароносні Енн Гетевей та Джессіка Честейн. За сюжетом дві подруги живуть у мальовничому передмісті 60-х. Обоє мають щасливе життя – діти, чоловіки, достаток та їхня дружба. Але в один момент все йде нанівець, коли один із синів трагічно гине. Еліс (Честейн) намагається цьому перешкодити, але не встигає. І Селін (Гетевей) починає звинувачувати подругу у смерті дитини. Життя жінок наповнюється параноєю, підозрами, страхами. Вони вже не довіряють одна одній. Ця психологічна боротьба зводить їх обох з розуму, оголюючи темні сторони материнського інстинкту.

Працюючи над стрічкою, команда зіткнулася з різноманітними творчими викликами та пройшла цікавий шлях, зважаючи, що фільм зняли всього за 24 дні.

Екранізація культового роману

Картина є англомовним рімейком бельгійської картини "Дуелі" (2018), який своєю чергою заснований на романі бельгійської письменниці Барбари Абель "За ненавистю" (2012). Пол Нельсон, продюсер "Материнського інстинкту" звернувся до творців "Дуелей", запитавши, чи готові вони перезняти фільм. Вони погодилися за умови участі правильних на їхню думку акторів. Як тільки-но прозвучало ім’я Честейн, згоди було досягнуто. Кінокомпанія Freckle Films, засновницею якої є Джессіка, також приєдналася до продюсування. Колега актриси, Келлі Кармайкл, теж була у захваті від ідеї картини.

Фінансуванням фільму зайнялася виробнича компанія Anton (Лондон), виконавчий продюсер якої, Джон Зойс, висловив велику зацікавленість у створенні фільму. "Високоякісні сапенс-трилери в стилі Гічока все ще створюють для європейської аудиторії, але їх рідко можна побачити в пропозиціях для американських глядачів", – поділився він.

Розуміючи, що для екранізації проєкту потрібний жіночий голос, Зойс найняв сценаристку Сару Конрадт-Крьолер для адаптації фільму. "Я читав кілька творів Сари раніше, і вона чудова з погляду розуміння персонажа, а також має всі здібності для написання атмосферного трилеру", – розповів продюсер.

Головний каст

Працюючи над фільмом, Честейн запропонувала свою подругу Енн Гетевей на другу головну роль. Актриси вже грали разом у стрічках "Інтерстеллар" і "Час Армагедону", проте у них не було спільних сцен. Вони давно мріяли попрацювати в одному кадрі.

"У Джессіки та Енн така прекрасна дружба, і вони обидві дуже продумано ставляться до всього, від сценарію до дизайну костюмів, зачіски та макіяжу, коли вони розмірковують про кожного персонажа. І, звісно, вони одні з найкращих актрис, тому було просто неймовірно бачити, як вони працюють разом", – ділиться Нельсон, продюсер фільму.

Спершу режисером мав бути Олів’є Массе-Депассе, який зняв оригінал. Проте в останню мить йому довелося піти з проєкту. Тому крісло режисера запропонували оператору стрічки, Бенуа Дельгомму, який раніше вже працював з акторками. "У мене завжди була ідея, що одного дня я буду режисером фільму. Я думав, що одного разу, можливо, я зніму маленький фільм. Я навіть уявити не міг, що у моєму дебюті буде такий акторський склад!" – ділиться враженнями Бенуа.

Драма, яка перетворюється у напружений трилер у стилі Гічкока

"Келлі та Джессіка підкреслили, що вони хотіли додати в сценарій більше гендерної політики 1960-х років і глибше розібратися в ролях чоловіків і жінок", – розповів Нельсон про еволюцію оповіді в англомовній адаптації.

З цією метою творча команда працювала над створенням ідеї позолоченої клітки, в яку потрапили жінки тієї епохи, коли материнство було головною причиною існування жінки. Що станеться, якщо відібрати у неї цей аспект життя? Саме так і стається з героїнею Енн – вона втрачає дитину, не може більше мати дітей, і життя для неї втрачає сенс.

Саме це призводить до сумнівних рішень, тривожності, параної в обох жінок, і фільм з приміської драми швидко перетворюється у напружений трилер.

"Я фанат Альфреда Гічкока та всіх його фільмів, і це дуже нагадало мені цей тон і атмосферні хвилювання. Селін – персонаж, який щойно втратив себе в трагедії, і це такий персонаж, про якого ви ніколи не здогадаєтеся, що це станеться далі. Частина хвилювання фільму полягає в тому, що ви не знаєте, що відбувається в головах Еліс чи Селін", – розповідає Пол Нельсон.

Яскраві 60-ті

Дизайнер костюмів Мітчелл Треверс провів глибоке дослідження, прискіпливо вивчаючи житлові простори персонажів і занурюючись у вінтажні каталоги. Акторки, які в житті приділяють багато уваги своєму стилю та є сучасними іконами моди, взяли активну участь у створенні своїх образів. Співпраця між дизайнером і актрисами була динамічною та плідною, яка ґрунтувалася на стосунках, що склалися з попередніх проєктів. Разом вони заглибилися у нюанси особистості кожного персонажа, перш ніж створювати будь-які ескізи. Такий підхід забезпечив те, що костюми не тільки прикрашали акторок, а й стали невіддільною частиною їхнього образу, візуально виражаючи суть кожної героїні.

Створюючи гардероб Еліс, Треверс намагався відобразити її багатогранну природу – кар’єрну жінку з прогресивним поглядом на життя. Костюми відображали її динамічну енергію завдяки використанню легких тканин і грайливих принтів, втілюючи її яскраву особистість, а також підкреслюючи її роль матері.

З іншого боку, характер Селін визначався її непохитною відданістю материнству, рисою, яка пронизувала всі аспекти її життя, де є місце ретельності, поміркованості, приземленості. Ця героїня втілювала в собі уособлення політичної дружини, яка стежить за дітьми та будинком.

Однак найважливішим аспектом роботи Треверса над фільмом було переконатися, що Еліс та Селін не перетворилися на карикатури. "Цей період показували стільки разів у спосіб, який починає здаватися відшліфованим і ідеальним, тому було справді цікаво погратися з їхніми образами, як вони одягаються, коли виходять з дому, і що вони носять, коли залишаються вдома. Я хотів знайти недоліки в різні моменти для кожного персонажа та окреслити дуже різні переживання, які вони відчувають після смерті цієї дитини", – поділився думками дизайнер.

Німі свідки драми

Для фільму режисер вирішив відмовитися від штучних декорацій, натомість шукаючи автентичні місця, щоб передати суть гламуру 1960-х років. Також на це рішення вплинув обмежений час на виробництво картини. Пошуки привели команду до Кренфорда, штат Нью-Джерсі, де вони виявили два сусідніх будинки, які ідеально підходили, щоб стати фоном для історії. Віддзеркалюючи чарівність один одного, ці будинки стали невіддільною частиною оповіді.

"Для мене це більше нагадувало театральну постановку, оскільки ми здебільшого живемо в цих двох будинках, з двома персонажами, які керують своєю власною сценою. Перше завдання було матеріально-технічним і практичним, оскільки нам потрібні були два суміжних будинки з певним набором факторів і оглядових ліній, щоб зняти фільм. Потім ми створили різні дизайнерські елементи на додаток до інтер’єру та екстер’єру будинків для естетики та покращення історії",– розповідає Рассел Барнс, художник постановник проєкту.

Створення саду було великим викликом, адже частково він був важливою частиною сюжету – оповідь вимагала, щоб на території був живопліт і просвіт до іншого будинку, через який Еліс бачить сина Селін перед тим, як він падає з балкона. Сад також став уособленням приміської чарівності, такого собі раю, атмосфера та краса якого пізніше йдуть в розріз з історією, створюючи цікавий контраст.

Фільм вже отримав позитивні відгуки від критиків та глядачів. Повернутися в американські 60-ті та зануритися у цю напружену оповідь можна з 4 квітня.