Як перший український серіал "Час збирати каміння" кинув виклик СРСР і що сталося з його головними героями. Відео
Напередодні історичного референдуму про незалежність України у 1991 році в ефірі телеканалу УТ-1 показали дві перші серії вітчизняного кінопродукту "Час збирати каміння", робоча назва якого – "І вдарить грім". Режисер серіалу Володимир Андрощук дуже хотів, аби українці побачили відзняту ним історію саме перед референдумом. Він був певен, що його робота допоможе прийняти співвітчизникам правильне рішення. Тож коли незалежність України підтримали 90,32 % громадян, режисер сприймав це як власну перемогу.
"Час збирати каміння" – це перший український десятисерійний драматичний серіал про події у маленькому гуцульському селі наприкінці 19 століття. OBOZ.UA вирішив розповісти про нього та його творця, а також іхній вплив на українську культуру, кіномистецтво та історію в цілому.
"Я намагався створити гостросюжетну ретроспективу з життя України на тлі людських пристрастей", – розповідав сам Андрощук про своє творіння.
Сюжет серіалу "Час збирати каміння" знайомить глядача із селом, розташованим у Прикарпатті в долині Черемошу та його мешканцями. Через нечувану зливу річка змінила своє русло. Зрештою земельні ділянки людей опинилися у польського пана Шиманського.
Це історія про боротьбу місцевого населення зі стихійним лихом і його наслідками, а разом з тим – про боротьбу українців за своє національне та соціальне визволення.
В основу сценарію лягла добре відома в Карпатах легенда про те, як громада одного верховинського села в боротьбі за свої угіддя перехитрила польського пана, змінивши русло Черемоша. Своїм фільмом Андрощук хотів родемонструвати, що український народ за свою землю та свободу здатен звернути гори і навіть повернути назад ріки.
Зйомки серіалу почалися навесні 1990 року. Колектив на чолі з режисером, який через недостатнє фінансування був ще й постановником, директором і сценаристом, з ентузіазмом приступили до роботи. Допомагали і місцеві: хто з костюмами, хто участю в масовках.
У серпні того ж року рішенням Верховної Ради УРСР було проголошено незалежність України. її мав остаточно затвердити референдум. Це стало мотивацією для режисера та акторів працювати ще швидше та більш плідно, аби показати результат своєї роботи українському глядачеві напередодні важливого вибору. Тоді ж було ухвалено рішення перейменувати серіал на "Час збирати каміння". Така символічна назва-заклик була обрана не випадково. Це біблійний вислів, який має буквальний зміст: перед тим, як зорати і засіяти ниву – треба зібрати з неї каміння.
Андрощук ще перед проголошенням незалежності України мав чітке усвідомлення того, як працює радянська пропаганда. Вплив на людей через кінопродукт, на думку режисера, був незбагненно великий. Саме тому він хотів створити фільм, що згодом перетворився на десятисерійний серіал, який можна було б покласти на противагу радянському кіно.
"Видно, не читали вони Леніна. Бо якби читали, то знали б, що ніщо так не сприяло утвердженню більшовицької ідеології на теренах молодої Країни Рад, як молодий радянський кінематограф. Так і сьогодні. Розбудову нової незалежної української держави треба починати з розбудови нового, національного кіно і телебачення. Тільки кіно може виховати молодь в дусі українського патріотизму. Невже не розуміють... або не хочуть розуміти", – говорив режисер.
"Час збирати каміння" показує справжню українськість. Не шароварщину, яку транслювали за часів СРСР, а багатство та ідентичність національної культури. Саме з цієї причини Андрощука не любила рядянська влада. А після виходу перших двох серій у 1991 році пострадянська критика також не зуміла осягнути всієї глибини української стрічки.
Решта епізодів була завершена до 1996 року й всі 10 серій серіалу вийшли в ефір наприкінці того ж 1996-го на телеканалі УТ-1. Рецензії від критиків, а також відгуки пересічних глядачів були переважно позитивними. Публіка гідно оцінила весь ідейний спектр порушених в історичному серіалі проблем, які Андрощук екстраполював на політичну ситуацію в Україні.
Крім того, варто додати, що режисер зруйнував ще одну "традицію" тогочасного кінематографу, яка полягала в тому, аби запрошувати на зйомки акторів із Москви та Ленінграда, у той час як українські таланти залишалися просто непоміченими. У "Час збирати каміння" грають виключно українці. Як пояснював режисер, колоритних і гордих гуцулів-верховинців просто не змогли б втілити росіяни.
Володимир Андрощук помер 17 лютого 2004 року. Йому було 65. Минають роки, а десятисерійний фільм "Час збирати каміння" зостається найкращим художнім кінопродуктом епохи Незалежності.
Як писав OBOZ.UA раніше, у 2023 році на екрани вийшло багато фільмів, які знімалися задовго до повномасштабного вторгнення Росії. На хвилі інтересу до вітчизняного продукту та, керуючись бажанням принести гроші в бюджет, багато українців віддавали перевагу стрічкам, які фінансувало Держкіно, що зрештою допомогло державі заробити 31,4 млн. гривень. Які картини принесли найбільші прибутки – читайте в матеріалі.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!