Блог | Поводження з відходами. Нарешті нас зобов'язують до чогось хорошого
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Давно хотілося написати бодай на одну позитивну тему, і нарешті, такий привід у мене є. Сьогодні - про сміття.
З 1 травня в Україні набули чинності нові Правила надання послуг з поводження з побутовими відходами. Водночас набув чинності новий Закон про житлово-комунальні послуги, де сміттєве питання теж регулюється за новими правилами.
Українське суспільство поволі, але долучається до всесвітньої дискусії про відходи. До модних відео про тихоокеанський пластик долучилися наші рідні й сумнозвісні “сміттєвози з львівськими номерами”. Кожна мисляча людина вже поставила собі запитання: скільки ще потрібно зволікати, щоб уся Україна перетворилася на одну велику Львівщину?
Читайте: Вкрали телефон? Пиши заяву!
Фейсбук-ролики поволі роблять свою справу. Прихільників “Reduce. Reuse. Recycle” (англ.- “Скорочуй відходи. Вживай повторно. Переробляй”) стає дедалі більше. І справа не лише в моді на еко-пакети, багаторазові кавові чашки та одяг секонд-хенд. Ми бачимо здорову суспільну потребу розділяти сміття, проводити суботники у парках, здавати вторсировину, утилізувати небезпечні батарейки, термометри, побутову техніку.
І все ж, коли еко-тренд - персональна справа кожної родини, це, звісно, добре. Але не зовсім. Який сенс ставити у дворі відокремлені контейнери, якщо все одно їх скидають до одного сміттєвоза? І який сенс організовувати сортувальні станції, якщо везти на них своє сміття треба самотужки, та ще й самому заплатити за переробку? Чи багатьох ми на це намотивуємо відеороликами?
Читайте: Валютна іпотека: кого обберуть до нитки?
Згідно з новим законом, переробка нашого сміття на щось гідне - тепер не лише справа власної совісті, а й справа держави. Для цього в законі є дві надважливі речі.
Замість “вивезення побутових відходів” - “поводження з побутовими відходами”
Це не просто зміна термінології. До “поводження з побутовими відходами” входять “дії, спрямовані на попередження утворення відходів, їх збір, перевезення, сортування, зберігання, обробка, переробка, утилізація, знешкодження та захоронення”.
Отже, компанії, що надають подібні послуги, віднині зобов’яжуть не просто звільняти нам сміттєві баки і звалювати все це на полігон, де купа ростиме, доки не завалиться нам на голову. Новий закон зобов'язує ще й переробляти усе, що підлягає переробці, а все небезпечне - утилізувати чи захоронювати.
Платити за це доведеться не нам
Споживачі платитимуть тільки за вивіз сміття з загальних контейнерів, а за роздільні контейнери - не платитимуть. Оператор повинен їх вивозити власним коштом. Таким чином, нас мотивують працювати над сортуванням сміття, і для цього обрали найефективніший мотиватор - гривню. Менше викинемо - менше сплатимо. Операторові, натомість, пропонують продати наше розділене сміття переробним заводам, і таким чином не просто окупити вивіз, а й заробити на ньому.
Як юрист і скептик, я б, звісно, не радів завчасно. Бо ще ніколи так не було, щоб усі проблеми вирішувалися відразу й одним законом.
Спершу нам треба знайти такого чудового оператора, який вивезе й відсортує нам сміття належним чином, і заключити з ним договір. Це наше завдання на найближчий рік (до 1 травня 2020 р.). Як і в усіх видах комунальних послуг, на сміттєпереробному ринку також впроваджують конкуренцію й пропонують обрати виконавця послуг. І питання тут лише в одному - чи буде з кого обирати.
Читайте: Комуналка по-новому: українців чекають “подаруночки”
Далі - потрібно чимало часу і чимало зусиль свідомої громадськості, перш ніж наші оператори зрозуміють: сміття таки доведеться вивозити й переробляти. Та й українці - це вам не японці. Їм ще довго доведеться пояснювати, що від молочних пакунків потрібно самому відколупати кришечку, бо це пластик, а сам пакунок - це папір. А паперовий стаканчик з-під кави - це насправді не папір, а теж пластик. А скляну банку, будьте люб'язні, помийте, а тоді вже викидайте, і така інша заморська дивина.
До справжньої еко-свідомості нам - як до Японії рачки. Але в українській історії вже багато прикладів, коли законодавці хотіли нас відучити від коханого традиційного свинства, і нам це не сподобалося. Попереду в нас ще багато холіварів, зрадоньки і переповнених сміттєвих контейнерів, але воно того варте.