День Конституції України: які зміни потрібні українцям

З моменту прийняття Конституції України 1996 року її текст зазнавав змін п'ять разів. Проте, до Основного Закону, як і раніше пред'являється маса претензій - в тому числі і в день її "повноліття", адже 28 червня поточного року документу "стукнув" 21 рік.

Відео дня

З проханням відповісти на єдине запитання - Що не так з цим документом - "Обозреватель" звернувся до професора права, історика, правозахисника, а також лідера Меджлісу кримськотатарського народу.

Все не годиться: переписати Основний Закон заново

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи

Необхідно прийняти нову Конституцію. Цей документ якісним зробити неможливо. Поясню. Проект безнадійно застарів. Він абсолютно не відповідає тій реальності, яка є в Україні сьогодні. Можна навести величезну кількість прикладів цього. У ньому дуже багато дурниць. Після того, як знову повернулися до парламентсько-президентської республіки, відновили Конституцію в редакції 8 грудня 2004 року, ми отримали постійно діючий конфлікт між президентом і прем'єром, з'явилися два центри виконавчої влади, які борються один з одним за повноваження, і це абсолютно ненормально. Це призводить до того, що у нас немає нормального руху вперед. Це призводить до боротьби всіх проти всіх, але, на жаль, не під контролем права, оскільки всі порушують Конституцію і спираються на політичну доцільність. На депутатів, як і раніше, тиснуть, їх перетворюють на кнопкодавів, оскільки у нас низька політична культура, і право меншості практично не поважається. Знову ведуться розмови про імперативний мандат та інше.

У цій частині Конституція не годиться зовсім. Потрібно, щоб виконавчу владу очолив президент, як це існує в Сполучених Штатах, або щоб була нормальна парламентська республіка, але до цього, на мій погляд, Україна зовсім не готова.

Якщо говорити про другий розділ, про права людини, то він теж безнадійно застарів. Там немає принципу пропорційності, там немає права на справедливий суд в повному вигляді. Обмеження прав і свобод можуть діяти, немає презумпції, яка є в Європейській конвенції з прав людини - про те, що втручання у здійснення прав людини має бути пропорційним.

В Конституції України відсутнє дуже багато, що мало б бути, враховуючи євроінтеграційний вектор країни.

Нагадаю, що з'явилася Хартія засадничих прав Європейського союзу, яка юридично є обов'язковою для всіх країн ЄС. Там є такі права, яких немає в нашій Конституції. Наприклад, є така річ, як академічна свобода, яка взагалі не регулюється українським законодавством. Окремо сказано про права літніх людей, про права молоді, про право на розвиток, про право на доступ до інформації - це все окремі права, які там є, а у нас немає.

Потрібно привести другий розділ Конституції України у відповідність з Європейською конвенцією з прав людини, у відповідність з цією Хартією, і прибрати недоречності, що пов'язані з соціально-економічними правами, які держава продовжує гарантувати, хоча виконати всі ці гарантії абсолютно не спроможна.

Все треба переписувати.

В принципі, все вже зроблено, все приготовлено. Треба лише взяти і прийняти. Але справа в тім, що змінювати другий розділ без першого неможливо, а перший розділ передбачає обов'язковий референдум. А раз так, то має сенс просто написати нову Конституцію.

Безкоштовні блага: смертельна небезпека для українського суспільства

Станіслав Кульчицький, завідувач відділом Інституту історії України НАНУ

Декомунізації, мабуть, підлягає багато речей, тому що Конституція приймалася за консенсусом з комуністичною частиною Верховної Ради, яка була на той момент надзвичайно вагомою.

А серед найгіршого, що там є, але неминучого, я можу назвати тільки безкоштовну освіту, медицину та решту безкоштовних гарантій для трудящих, які в новій ситуації, коли зникла тоталітарна держава, фактично становлять смертельну небезпеку для українського суспільства – як і іншого суспільства, яке засноване на ринкових принципах.

Треба розуміти. Наприклад, щодо суспільних фондів споживання, за рахунок яких здійснювалось житлове будівництво, за рахунок яких діяла медицина і освіта. Суспільні фонди споживання – це частина заробітної плати, яка була колективізована. Іншими словами, половиину зарплати трудящий одержував на руки, а половину цієї ж заробленої зарплати сплачував у цей фонд.

Ми знаємо, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Якщо медики працюють, то їм треба видавати зарплату. Їм видавали зарплату за рахунок цих суспільних фондів споживання.

Коли існує тоталітарна держава, де абсолютно все сконцентроване і централізоване, то можна це зробити для того, щоб довести населенню, що поки що є безкоштовними це, це і це. А скоро – дуже скоро, Хрущов вважав, що за 20 років, - буде розподіл не за працею, а за потребами.

Таким чином, ця конституційна гарантія і все, що стосується "безкоштовних" статей Конституції, власне кажучи, діє проти законів ринку. А якщо це діє проти законів ринку, то у нас не капіталізм, а той же самий соціалізм, але вже у надзвичайно хижому вигляді, який повернутий до кожного працюючого.

В результаті виходить, що половина заробітної плати у нас в тіні. Відповідно, немає відрахувань до Пенсійного фонду, і в результаті наші пенсії такі, якими вони є. І не тільки це. Багато різного такого напливає, внаслідок чого економіка країни та її політичний смисл піддаються великій небезпеці.

Радянська Україна не припинила бути радянською у 1991 році, але вона поступово перетворювалася на олігархічну Україну. Ми вже нібито однією ногою стоїмо в Європі, але тільки однією. А другою ногою ми стоїмо в тому самому "совку". Коли людина спирається на дві різні основи, ноги в неї роз’їжджаються і все це призводить до того, що вона падає.

Без права на самовизначення: катастрофічна помилка Конституції

Рефат Чубаров, лідер Меджлісу кримськотатарського народу

Катастрофічною помилкою в чинній Конституції України було визначення статусу автономної республіки Крим без урахування права кримськотатарського народу на самовизначення. По суті, ця автономія була автономією російської більшості, що і призвело до трагічних наслідків 2014 року.

Таким чином, найгірша норма в Конституції - розділ 10 про автономну республіку Крим, в якому абсолютно проігнороване право корінного народу на самовизначення. Не доводиться сумніватися в тому, що Конституція України в цій частині повинна зазнати змін, які говорять про переформатування кримської автономії.

В даний час функціонує робоча група, створена конституційною комісією, і до вересня місяця ми повинні представити президенту тексти змін і доповнень до цього розділу.

З моєї точки зору, грунтуючись на досвіді трирічної давнини, великої помилкою було також визначення особливого статусу міста Севастополя. Особливий статус відбувався з міфів, які були закладені ще за часів Російської імперії, а потім - Радянського союзу, а саме: через дислокацію в Севастополі російського Чорноморського флоту. Якби не було особливого статусу міста Севастополя, нам, можливо, було б легше заперечувати Росії в можливості знаходження там Чорноморського флоту РФ.

У подіях лютого 2014 року протягом перших тижнів основним тараном, який розбивав суверенітет України на території Кримського півострова, були гарнізони Чорноморського флоту Росії, розташовані на території півострова відповідно до договору.

Погана не Конституція - погані ті, хто її ігнорують

Віктор Мусіяка, науковий консультант Центру Разумкова, професор права

Головна вада Конституції лежить за межами цього документу – це недотримання, перш за все, владою, Конституції, і намагання весь час якимось чином підрихтувати її під себе.

Якби її дотримувалися, то ми б спокійно жили, і за супер-президентської влади, і за парламентсько-президентської, якби вона була реальною. А вона була б реальною, якби її дотримувалися всі – і президент, і Верховна Рада, яка сьогодні не хоче виконувати власні повноваження, яка мириться з тим, що її обкарнали з усіх боків і вона перетворилася на кнопкодавця.

Необхідно виконувати Конституцію. Навіть в такому вигляді вона може бути ефективною.

Звичайно, її можна вдосконалювати. Але, по великому рахунку, я думаю, що 21 рік, як вона існує, мають нас сподвигнути до того, щоб подальші намагання її вдосконалення супроводжувалися попередньою розробкою відповідних методологічних, наукових підвалин вивчення в тому, в чому її недоліків, що б ми бачили, наскільки вона відповідає тому, що зараз називають суспільним договором. Варто чітко визначитися з метою, для якої існує наша держава, і яку роль має виконувати Конституція.

Отже, треба створити попередній каркас, зібрати конституційні збори і на завершення провести референдум, на якому народ має затвердити або ціль держави, або в цілому цей документ як суспільний договір.