"І розіллється слава України по всій вселенній": вислови Пантелеймона Куліша про минуле, Актуальні нині

Пантелеймон Куліш помер у 1897 році, але цитати з книжок, які він написав за життя, актуальні й зараз. "Обозреватель" зібрав деякі з них.

“Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про ти ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну” (“Чорна рада”, 1857)

"Їсте, п'єте, спите і любите Вкраїну... Як не любить її, безсудницю, коли за те, за те одно, що вміли гнути спину перед ледачими людьми, як і самі, діди, батьки та й ви з синками та дочками постали значними людьми або й панками!" ("Вельможній Покозаччині", 1893)

"І чужі ми чужениці в рідній Україні, як пташина без гніздечка на німій руїні" ("Ключ розуміння", 1882)

"А тим часом дбаймо про свою словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі" ("Листи", 1892)

"Воскреснеш, нене, встанеш з домовини... Тебе я словом правди привітаю, і розіллється слава України по всій вселенній, од краю до краю" ("Слово правди", 1882)

"Тихо Дунай, тихо жовті піски миє. Як згадаю Україну, серденько заниє" ("Дунайська дума", 1862)