Блог | Мій 10-річний син уже другий рік вчиться вдома, до школи не ходить

Поки Ума адаптовується, температурить та сопливить наввипередки з Іванком, Матвій здає підсумкові контрольні за 5 клас.

Відео дня

Хто не знає, мій старший 10-річний син уже другий рік вчиться вдома. Офіційно - екстернат у львівській державній школі Лідер.

До того змінив три школи. І щодня казав, що йому не цікаво, важко. Поки ми не змирились: "ок, не хочеш- не ходи!"

Отож, природознавство, англійська, основи здоров'я, історія, польська, інформатика, образотворче навчання, зарубіжна літ, укрліт, музика, трудове, фізкультура - уже позаду. Контрольні, тести, реферати написані, хоч досі не здані. Чекають, поки тато візьме вихідний і відвезе їх у школу. Але для нас це вже галочка , бо оцінки мають не так вже й багато значення. Тобто наскільки оцінять учителі зроблене, настільки й добре.

Контрольні дали додому, бо я попросила. Пояснила, що маємо маленьких дітей, чоловік на роботі, нема кому і коли возити сина. Нам пішли на зустріч. Від консультацій ми відмовились.

Матвій чесно робив все сам. Вчився від січня, щодня по кілька годин. Мав скачені підручники і гугл під рукою.

Поки Уми ще не було, я йому помагала кілька разів. Наприклад, бачила, що укрліт затягується чи історія. Тоді сідала поруч і пробігалась по параграфах. На власний розсуд вирішувала, що треба читати, а що можна пропустити. Контрольну видавала, коли він проходив весь підручник. Дозволяла підглядати в той же гугл чи книжку.

Читайте: Історія одного усиновлення: найгірше - це істерики

Залишились у Матвія математика та укрмова. Здаватиме ці предмети вже в школі, індивідуально з учителем наприкінці квітня або пізніше з усім класом. Як домовимось. Хочу попроситись на квітень, щоб у травні вже були канікули і ми змогли провести місяць в Карпатах.

Математикою з Матвійком зараз займається репетитор, по скайпу. Двічі на тиждень по півтори години. Усю річну програму вони пройдуть за півтори місяця.

Так само має репетитора з англійської. Контрольну вже зробили, але заняття продовжують.

Українську - пише щодня диктант (я надиктовую щось з будь-якої книжки) або переписує кілька абзаців. Хоча я ще не знаю, як виглядатиме контрольна річна. Напевно,буде не лише диктант.

Треба якусь суботу-неділю сісти разом з Матвієм та й розібратись, що там ще треба знати по програмі.

Вивчить. Як зможе. Якщо після здачі зразу забуде - не страшно. Мені важливо, аби він був грамотним, вмів зліпити докупи кілька слів і просто знав, що скажімо, займенник - це з української мови, тоді як знаменник - це вже математика))

Крім того всього, Матвій ще займається ментальною арифметикою по суботах Indigo Mental Club LVIV. Дуже чекає олімпіади наприкінці квітня. Скоро познімаю, як він додає та віднімає тризначні числа за лічені секунди і покажу вам чудо менталки.

Читайте: Це дико, не по-людськи і боляче. Не можна так з дітьми

І тричі на тиждень - ходить на плавання. Тут у нас у Винниках, що дуже зручно, бо до Львова не було б кому возити.

Басейн - це Матвійкова любов. Мені так гріє серце, коли бачу, як він старається, як встає в неділю зранку і при морозах та дощах йде на заняття - не пропускає, як сильно хоче на змагання, і як блищать його очка, коли розказує про брас, кроль, дельфін і т.д.

Так не завжди було. Був час, коли поблизу не було басейну, Матвій боявся води, глибини, навіть не думав про плавання і загалом мало чим цікавився. Любив лише дивитися мультики та готувати.

Ми особливо не силували, не примушували, не маніпулювали. Не хочеш ходити на жодні гуртки, то й не треба.

Тепер бачу, що то була дуже добра тактика. Він дозрів, наповнився, обставини склались і знайшов своє. Як буде далі - не знаю. Точно - не ідеально, бо в нас так ніколи не буває, хоч може збоку виглядає по-іншому)

Головне, як зараз. Наскільки кожному з нас комфортно у нашому маленькому світку та за його межами? Що ми ще можемо зробити для дітей, для себе дорослих і таких серйозних, щоб життя було цікавішим? Чи живемо взагалі так, як хочеться, а як ні, то як це виправити?

Якщо часто ставити собі ці питання і бути готовим діяти та брати відповідальність, то можна направду зрушити землю.

Думаю, що це і є точкою опори.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...