Відео дня
Астроном-любитель використав стару техніку для дослідження Юпітера і виявив щось дивне
Використовуючи комерційно доступні старенькі телескопи та спектральні фільтри, астроном-любитель, на ім'я Стів Хілл вирішив перевірити давню теорію про те, що культові закручені хмари Юпітера складаються із замерзлого аміаку. Зібравши дані для картографування вмісту цього газу в атмосфері планети, дослідник виявив щось дивне.
Хілл знайшов докази, які суперечили попереднім моделям складу атмосфери газового гіганта. З'ясувалося, що аміачний лід не може бути основним компонентом хмар Юпітера, пише Space.com.
"Я був заінтригований. Спочатку сумнівався, що метод Стіва може створювати такі детальні карти аміаку", – поділився враженнями вчений з Оксфордського університету Патрік Ірвін. Але аналізи розвіяли сумніви, адже стало зрозуміло, що астроном-любитель відкрив дані, що стали несподіванкою для наукового світу.
Попередні припущення щодо хмар Юпітера
Відомо, що атмосфера Юпітера в основному складається з водню та гелію, з невеликою кількістю аміаку, метану, водяної пари та інших газів. Ці останні компоненти конденсуються на різних рівнях, утворюючи хмари, які відбивають сонячне світло, створюючи особливий вигляд планети, пояснюють фахівці.
Оскільки аміак, як відомо, присутній в атмосфері Юпітера і, за прогнозами, утворює хмари при найнижчому тиску з усіх відомих газів, вчені досі припускали, що основні спостережувані верхні хмари планети складаються з аміачного льоду.
"Оскільки ми бачимо газоподібний аміак в атмосфері Юпітера, то припускали, що його основні хмари, швидше за все, складаються з аміачного льоду", – сказав науковець.
Коли Стів Хілл представив громадськості свої перші спостереження за Юпітером, Ірвін Патрік зв'язався з астрономом-любителем, аби зрозуміти на чому ґрунтуються його дослідження.
Нові дослідження
З'ясувалося, що Стів працював із технікою, яку вперше використали в 70-х і 80-х роках, використовуючи видимі смуги поглинання аміаку та метану на червоних довжинах хвиль. Попри те, що ця методика добре відома, з того часу її мало використовували науковці, сказав Ірвін.
За словами експертів, цей метод називається аналізом глибини смуги та використовується для оцінки концентрації певного газу на основі того, скільки світла поглинається на довжинах хвиль, характерних для певного газу.
Хілл використав смуги поглинання метану й аміаку, обидві добре відомі характеристики у видимому спектрі Юпітера, щоб обчислити надлишок цих газів над вершинами хмар планети. В ході дослідження Стів зміг розрахувати та скласти карту розподілу аміаку в хмарах Юпітера з напрочуд високою точністю.
"Ми знаємо, що метан добре змішаний в атмосфері, і добре оцінюємо його надлишок. Тож можемо використовувати різницю у відображенні між зображеннями, які спостерігаються в цих двох смугах поглинання, щоб визначити тиск у верхній частині хмари та відносну кількість аміаку", – пояснив Ірвін.
Дослідники виявили, що відбите світло надходить із хмарних шарів, де атмосферний тиск буде занадто високим, а температура занадто високою для конденсації аміаку. Тож аміачний лід не може бути основним компонентом хмар Юпітера.
Моделювання Стіва передбачає, що хмари, швидше за все, складаються з гідросульфіду амонію та, можливо, смогу, що утворюється в результаті фотохімічних реакцій в атмосфері, оскільки колір хмар не відповідає чистому льоду.
І астроном-любитель і вчені спільно дійшли до висновку, що в атмосфері Юпітера відбувається багато складної фотохімії. Спостереження та теорія Хілла були підтверджені за допомогою Ірвіна шляхом порівняння з більш сучасними методами та телескопами.
Ця робота підкреслює, що внески як професійних вчених, так і астрономів-любителів розширюють межі розуміння Всесвіту, наголошують фахівці.
Раніше OBOZ.UA писав, що Юпітер постійно змінює колір: вчені розкрили таємницю планети-гіганта.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!