Відео дня
Лякаючі фото мумій "Соляних людей Ірану" показали точний момент їхньої смерті понад 2 500 років тому
Науковці роками намагаються розгадати загадки великої стародавньої соляної шахти на північному заході Ірану, в провінції Зенджан, яка поховала у своїх нетрях чимало копачів. Нове дослідження знайдених мумій "Соляних людей Ірану" показують точний момент їхньої смерті понад 2500 років тому.
Археологи вважають, що вони ближче, ніж будь-коли, до розуміння особливостей знайдених останків шахтарів соляної копальні. Адже деякі мертвяки схожі на зомбі, що закам'яніли з виразом передсмертного крику, пише DailyMail.
Дослідження старовинної копальні
Виходячи з поселень, розкопаних поблизу, нове дослідження показує, що перші люди, які добували сіль з копалень, загинули тут понад 2500 років тому.
З восьми муміфікованих іранських останків, знайдених нещодавно, більшість датуються епохою імперії Ахеменідів, яка панувала аж до Єгипту на заході та в долині річки Інд на південному сході. Ці райони зараз є частиною Пакистану та Індії.
Згідно з новим дослідженням науковці стверджують, що у розпал правління цієї династії, "шахта Ахеменідів була покинута після гірничої катастрофи, яка коштувала життя трьом копачам". Видобуток солі не відновлювався на цьому місці майже два століття.
Проте саме завдяки солі мумії шахтарів, які загинули між 405 і 380 роками до нашої ери, так добре збереглись до наших днів. За словами науковиці Лєни Ерстрьом та її колег із Групи вивчення мумій Цюрихського університету, "гігроскопічний" або поглинальний вологу ефект великих покладів солі в шахті призводив до зневоднення копачів, поки вони не були "природно" муміфіковані.
"Результатне зневоднення пригнічує ріст бактерій і припиняє розкладання", – пояснила дослідниця.
Але повернути годинник ще далі назад у старовинні часи існування копальні, яка зараз офіційно називається соляною шахтою Чехрабад у Дузлаку, виявилося складніше. Адже місцеві мешканці протягом століть займались тут самовільним видобутком солі.
Щоб все ж зрозуміти коли у цьому місці почалися видобуток солі, нове дослідження зібрало дані з 18 прилеглих археологічних розкопок.
Експерти переконані, що соляна гора, особливо така легкодоступна та придатна для видобутку на поверхні, як соляний купол Дузлак, відіграла центральну роль в економічному житті тутешнього сільського населення.
Найдавніші поселення, знайдені на цьому місці, датуються епохою енеоліту або мідного віку приблизно 5000–4000 років до н. е.
Міжнародна група дослідників, зокрема експертка Лєна Ерстрьом та її колеги із групи вивчення мумій, а також іранський археолог Хамед Зіфара з Археологічного музею Золфагарі, висунули припущення, що громади кам’яного віку могли добувати сіль методами, втраченими часом.
Дід з бородою та шахтар-підліток
На щастя, дослідникам пощастило розкопати докази з пізнішої історії шахти, за часів великих імперій Персії. Перший іранський Солтмен (соляний чоловік англійською) був виявлений взимку 1993 року. Це була надзвичайно добре збережена відрізана голова з довгим білим волоссям і бородою, а також золотою сережкою в лівому вусі.
Датування голови вуглецем-14 показало, що Солтмен 1 жив у перші роки династії Сасанідів у 220–390 роках нашої ери. Цей так званий Сасанідський період був останньою з Перських імперій, що правили до мусульманських завоювань у VII столітті.
Також добре збереглась ліва гомілка Солтмена 1, яка була виявлена неподалік під час попередніх розкопок.
Дослідники змогли визначити, що в цей період діяла складна система видобутку солі, можливо орієнтована на експорт і керована імперією. Протягом останніх кількох десятиліть розкопок експерти задокументували вруби на скелі соляних копалень, які відповідають клинам і теслам знарядь сасанідського періоду.
"Більше того є чимало доказів, що в гірничодобувних районах сасанідського періоду містилися віслюки. Адже знайдені стійла для ослів вказують на те, що сіль у дрібних шматках транспортували з ями в мішках і кошиках на спинах тварин", – зазначили дослідники.
Науковці також наголошують, що "жодної подальшої діяльності в регіоні не було задокументовано після закінчення пізнішого сасанідського видобутку солі, десь у VI столітті нашої ери".
Ще одна знайдена мумія Солтмен 4, свідчить про те, що це був підліток-шахтар, який зберігся майже повністю. Його останки сягають ранньої версії соляної копальні імперії Ахеменідів. Юнак був похований живцем під час катастрофи приблизно 400 року до н.е., яка закрила шахту на століття.
Мумію Солтмен 4 називають "іконою розкопок у Чехрабаді". "Це пояснюється перш за все його відмінним збереженням. Мумія повністю одягнена у вовняні штани, туніку, шкіряне взуття та хутряну накидку. На правому та лівому вухах знайдено срібні сережки. На тілі хлопця виявлено два глиняних горщика з тістоподібним вмістом та ніж", – розповіли дослідники шахти.
За словами науковців, існує небагато письмових джерел про видобуток солі в північно-західному Ірані протягом раннього періоду, і жодного про періоди Ахеменідів і Сасанідів. Тому дослідження знайдених мумій роблять великий внесок в історію цього краю.
Раніше OBOZ.UA писав, що вчені реконструювали обличчя давньоєгипетської мумії жінки, що померла в агонії 3500 років тому.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!