Синдром Кесслера: чому деякі вчені вважають, що сценарій космічної катастрофи вже почався

Зараз на орбіті Землі більше космічного сміття, ніж будь-коли. Воно складається з непрацюючих супутників, відпрацьованих ступенів ракети та фрагментів, які є результатом зіткнень і вибухів супутників. І ця зростальна проблема створює все більш небезпечне середовище для діючих космічних апаратів і супутників.

Відео дня

Вчені та експерти з космічного руху говорять, що це питання вкрай необхідно вирішити, оскільки кількість запущених об’єктів буде лише збільшуватись, пише CNN. Це питання також викликало дискусію про феномен, відомий як синдром Кесслера.

Що таке синдром Кесслера?

Синдром Кесслера – це гіпотетичний сценарій, запропонований вченим NASA Дональдом Дж. Кесслером у 1978 році, який передбачає, що може статися, коли щільність об’єктів на низькій навколоземній орбіті (НОО) досягне певного критичного рівня. Цей процес може розгортатися протягом різних часових масштабів, потенційно від десятиліть до століть, залежно від таких факторів, як щільність супутників на орбіті, дотримання заходів із запобігання уламкам і видалення та будь-яких майбутніх зіткнень, які можуть статися. Як пише NewsWeek, такий сценарій потенційно може зробити дослідження космосу та використання супутників небезпечними, або навіть нездійсненними, а також відчутно дорожчими, для багатьох поколінь.

Багато експертів з космічного руху все частіше говорять про те, що попередні зіткнення, вибухи та випробування зброї вже призвели до утворення десятків тисяч уламків, які відомі вченим, і, можливо, мільйони інших, які неможливо побачити за допомогою сучасних технологій.

І хоча ризики для астронавтів можуть бути головним занепокоєнням, "затори" на орбіті також небезпечні для супутників і космічних технологій, які живлять наше повсякденне життя, включаючи інструменти GPS, а також деякі широкосмугові, високошвидкісні Інтернет і телевізійні послуги.

"Кількість об’єктів у космосі, які ми запустили за останні чотири роки, зросла експоненціально. Тож ми рухаємося до ситуації, якої боїмося", – сказав доктор Вішну Редді, професор планетарних наук з Університету Арізони в Тусоні.

Як часто предмети стикаються в космосі?

Супутникові оператори зазвичай отримують десяток або більше сповіщень на день про можливі зіткнення.

За даними Європейського космічного агентства, з початку космічних польотів у 1957 році відбулося понад 650 вибухів, зіткнень або аномальних подій, що призвели до фрагментації. Ці інциденти включали супутники, які випадково зіткнулися один з одним, частини ракет і космічних кораблів, які несподівано вибухнули, а також випробування зброї в таких країнах, як Сполучені Штати, Росія, Індія та Китай, які викинули детрит на різні висоти на орбіті.

Синдром Кесслера вже почався?

З огляду на те, що синдром Кесслера не є миттєвою подією, вчені сперечаються, чи можливо те, що це явище вже почалося. Мистецький експеримент Кесслера просить дослідників розглянути, чи призведуть зіткнення в космосі до зростання кількості об’єктів на орбіті, навіть якщо всі запуски ракет припиняться. І незрозуміло, чи ця точка досягнута. Проте експерти сходяться в думці, що ситуація на орбіті проблематична. Ніхто з них не сказав, що вірить у те, що катастрофу можна буд уникнути. Більш імовірним сценарієм є продовження накопичення космічного сміття на орбіті, доки не обмежить діяльність з дослідження космосу, ускладнивши запуск і безпечну навігацію космічного корабля через поле уламків.

"Я песимістично налаштована. Не впевнена, що ми діятимемо достатньо вчасно, щоб не мати економічних збитків у цьому процесі", – говорить Каролін Фруе, ад’юнкт-професор аеронавтики та астронавтики Університету Пердью в Індіані. А доктор Нілтон Ренно, професор кліматичних і космічних наук та інженерії в Мічиганському університеті, порівняв проблему космічного сміття з екологічною проблемою на Землі: "Раніше ми думали, що океани нескінченні, і ми викидаємо сміття та пластик, а тепер розуміємо – ні, це обмежені ресурси. І ми завдаємо величезної шкоди, якщо не дбаємо про те, що робимо", – сказав він.

Профілактика синдрому Кесслера

Говорячи про запобігання розповсюдженню сміття на орбіті Землі, є дві важливі думки.

Одна з них – це технологія очищення: компанії та урядові ініціативи розробляються технології для активного видалення наявного великого сміття з орбіти за допомогою інноваційних рішень, таких як сітки для захоплення та гарпуни. Інші стратегії включають "тягнучі вітрила", які прискорюють процес сходження космічних кораблів з орбіти з кінцевою метою зменшення космічного сміття. Однак ці методи є експериментальними та надзвичайно дорогими й незрозуміло, хто буде готовий платити за них.

Друга думка – це регулювання. Експерти з космічної політики протягом багатьох років відстежували спроби прийняти нові міжнародні рекомендації або національні закони, спрямовані на те, щоб запобігти безвідповідальним діям космічних компаній або зловмисників.

Наприклад, вже є нещодавнє рішення Федеральної комісії зі зв’язку (FCC) – вимагати, щоб супутники на LEO сходили з орбіти протягом п’яти років після своєї місії, а не протягом попередніх 25 років. Метою цього правила є зменшення кількості сміття над Землею шляхом скорочення часу перебування об’єктів на орбіті. Європейське космічне агентство (ESA) також скоротило максимальний час перебування на LEO для своїх нових місій з 25 до п’яти років.

Нещодавно OBOZ.UA писав про падіння понад 450 кілограмів космічного сміття на півдні Кенії. Дослідники визначили, що це розділове кільце від ракети.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що фізики попередили про пік активності Сонця, що призведе до катастрофи супутників.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!