Вчені виявили мозкові механізми, що лежать в основі знепритомнення

Команда науковців із Пенсільванського університету (США) завдяки дослідженням на щурах встановила точний момент втрати свідомості. Через наркоз вони відобразили, що відбувається в різних областях мозку в цей момент.

Відео дня

Дослідники виявили, що в мозку є три ділянки, які демонструють тимчасові зміни активності в момент втрати свідомості, що можуть взаємодіяти одна з одною. Також вчені з’ясували, яку роль ці ділянки відіграють в момент втрати свідомості, пише Medical Xpress.

За словами автора дослідження Наньїня Чжана, неврологи загалом розуміють, що відбувається з пацієнтом, який перебуває під анестезією, на молекулярному рівні. Але на системному рівні – тобто, як різні ділянки мозку або нейронні ланцюги змінюють свою функцію у відповідь на дію анестетиків і втрату свідомості – це не було досліджено повністю.

"Наше дослідження мало на меті розв'язати невідому проблему", – пояснив вчений.

Для цього науковці поєднали два різні методи: електрофізіологічні дослідження та функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ). Швидко вимірюючи електрофізіологічні сигнали (або електричну активність) у мозку протягом певного часу, вони визначили точний момент, коли щур перейшов зі стану неспання до стану без свідомості.

Потім вони наклали ці дані з часовими мітками на карту фМРТ активності всього мозку, щоб дослідити різні ділянки мозку під час цього переходу.

"Ми виявили, що в мозку є три ділянки, які демонструють тимчасові зміни активності в момент втрати свідомості: медіальна префронтальна кора, гіпокамп і таламус. Хоча в існуючій науковій літературі ці області були пов'язані з несвідомими станами, наше дослідження вперше показало, як вони можуть взаємодіяти одна з одною, і яку роль відіграють в момент втрати свідомості", – пояснюють вчені у статті опублікованій у журналі Advanced Science.

За словами дослідників, попередні роботи також не вказували на те, чи була активність у цих трьох ділянках мозку причиною або наслідком втрати свідомості. Результати дослідження Чжана та його команди свідчать про те, що втрата свідомості може бути спровокована послідовними подіями в цих трьох частинах, тоді як підвищення активності в інших ділянках кори головного мозку може бути наслідком, а не причиною втрати свідомості.