Долі кримських активістів - через два роки після анексії
За новою традицією окупаційна влада Криму 16 березня відзначає річницю незаконного референдуму, результати якого Кремль використав для анексії українського півострова. Також у березні, але за давньою традицією, українці Криму вшановують пам'ять Тараса Шевченка. Торік у результаті акції, яка відбулась 9 березня, трьох кримчан - Олександра Кравченка, Леоніда Кузьміна та Вельдара Шукурджиєва - притягнули до адміністративної відповідальності. Їх засудили до 40 годин суспільних робіт, згодом покарання змінили на штраф у десять тисяч рублів. Участь в цій акції кардинально змінила подальше життя активістів.
"Залишусь на контрактну службу"
Олександр Кравченко - 26-літній кримчанин, який народився та прожив усе життя в Сімферопольському районі. У той день він прочитав оголошення в інтернеті, що відбудеться акція до дня народження українського класика та вирішив взяти у ній участь. У вишиванці, з оселедцем на голові та двома стрічками - жовтою та блакитною - його й затримали під час мітингу. Наступного дня суд виніс постанову про адміністративний проступок за те, що він, начебто, порушив порядок проведення акції. За кілька днів відбулося вже друге затримання, коли Олександр у такому ж вигляді давав інтерв'ю польському телебаченню. Цього разу його вже доставили до "Центру Е" - так називається управління з протидії екстремізму. Там Кравченка попередили, що його підозрюють у веденні екстремістської діяльності. Через це він за кілька днів залишив півострів та відправився до Запоріжжя.
"Якраз 15 березня буде рік, як я поїхав з Криму. Коли виїжджав, то особливо нікого не знав, вже дорогою познайомився з чоловіком, який запропонував пожити у нього деякий час", - розповідає Кравченко. Після приїзду до Запоріжжя він познайомився з волонтерами, яким допомагав певний час. А потім пішов до військкомату та записався добровольцем до Збройних сил України. "Пройшов медкомісію, склав присягу та й поїхав воювати. 1 квітня у мене буде 11 місяців служби, а потім я хочу залишитись на контракт", - ділиться планами кримчанин.
Батьки Олександра й досі живуть у Криму, з ними він спілкується телефоном. Каже, що не шкодує, що обрав саме такий життєвий шлях: "Особливих очікувань від армії я не мав, тверезо усвідомлював, що на мене чекає. У Криму я не бачив жодних перспектив для себе". Водночас він розумів, що на материковій частині Україні теж буде складно, адже не мав ні помешкання, ні роботи. "Тому я вирішив іти захищати свою Батьківщину, а потім будувати власне майбутнє", - підсумовує Олександр.
Найбільше він сумує за рідними. "Дуже хочу додому, обійняти маму. Мрію піти вчитися і працювати вчителем історії в сільській школі, аби майбутні покоління не допускали війну на свою землю", - нещодавно написав Кравченко на свої сторінці у Facebook.
"Думки залишити Крим приходять все частіше"
Життя 25-річного сімферопольця Леоніда Кузьміна, який виступав організатором акції на вшанування Шевченка, теж сильно змінилося за цей рік. Наступного дня після затримання його звільнили з роботи з формулюванням "не відповідає посаді". На той момент він вже кілька років працював вчителем історії у сімферопольській школі. Одразу після винесення постанови суду у нього з'явилась ідея організувати у Криму Український культурний центр, який займається просвітницькою діяльністю та поширенням української культури серед кримчан. Саме така діяльність і стала приводом для численних затримань та викликів Кузьміна до ФСБ та Центру Е, за минулий рік таких випадків було близько десяти.
"У травні минулого року ми вирішили зробити флешмоб у соцмережах - кримчанам потрібно було викласти селфі у вишиванці. Ми з друзями поїхали на північ півострова, щоб зробити фото на фоні надпису "Крим", але нас там уже чекали патрульні. Нас затримали, а фото у вишиванках ми робили на фоні ростоміру у поліцейському відділку", - розповідає Леонід.
Подібні випадки траплялися постійно: коли він з активістами покладав квіти до пам'ятника Шевченку на День незалежності України або до погруддя Богдана Хмельницього на День українського козацтва.
Кузьмін досі залишається у Криму та намагається продовжувати діяльність з популяризації української культури. Після звільнення зі школи Леонід так і не зміг знайти у Криму роботу за професією. "Зараз я повністю змінив профіль - працюю помічником зубного техніка. Я постійно намагаюся знайти щось близьке мені за гуманітарним профілем, але через закриття багатьох технікумів та училищ це стало майже неможливо", - пояснює активіст.
За словами Кузьміна, він поки планує залишатись на півострові, проте зізнається, що "думки залишити Крим приходять все частіше". Головною причиною є тиск: "Особливих перспектив я тут не маю, а ще я просто втомився від постійного спілкування з ФСБ, Центром Е, поліцією".
Заборона на в'їзд
Ім'я третього засудженого активіста - 41-річного Вельдара Шукурджиєва - також відоме, як у Криму, так і по всій Україні. Він продовжував з'являтися навіть на судових засіданнях у своїй справі з прапором України. Кількість його затримань протягом року за використання української символіки на публічних акціях теж була рекордною. Так само він весь час мав проблеми з перетином адміністративного кордону з Кримом, де його неодноразово затримували та проводили бесіди співробітники ФСБ.
Шукурджиєв долучився до діяльності Українського культурного центру у Сімферополі. Проте через постійні проблеми з силовими структурами був змушений перевезти свою родину до Києва. Самого Вельдара спершу звинувачували в екстремістській діяльності, тепер вже у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.
Через те, що на півострові досі залишаються батьки Шукурджиєва, а також ведення ним діяльності в культурному центрі, він змушений весь час перетинати кримський кордон. Під час останньої такої поїздки робітники російської прикордонної служби недвозначно натякнули йому про заборону в'їзду на півострів до 2020 року, а також наголошували на необхідності отримання паспорту громадянина Російської Федерації. Проте Вельдар Шукурждиєв має намір продовжити свою діяльність, а також вимагатиме постанови суду та офіційного роз'яснення у випадку заборони на в'їзд до Криму.