Нерішучий військкомат, хаос на полігоні та загублена батарея: розповідь бійця АТО про мобілізацію

На третьому році війни військове командування та державні високопосадовці продовжують бравурно розповідати про неймовірні успіхи у підвищенні боєздатності та реформуванні Збройних сил України. Але щоб зрозуміти, як насправді йдуть справи в армії, потрібно спілкуватися не лише з старшими офіцерами, а й з простими солдатами, які бачать ситуацію зсередини, та відчувають на собі, чого реально варті всі ці зміни й реформи. Публікуємо до вашої уваги першу частину нотаток бійця за позивним "Грім", який був мобілізований за власним бажанням та пройшов АТО у складі ЗСУ.

Матеріал було розміщено на сторінці громадської організації "Український легіон", у якій "Грім" проходив військову підготовку до мобілізації. Позначки та стиль автора збережено.

Вітаю всіх

Я демобілізувався і вже вдома. Хочу подякувати своїм рідним, а також усім, хто хвилювався за мене та допомагав. Перераховувати кожного не буду, бо вдячний багатьом: це куми, друзі, сусіди, волонтери "Українського Легіону", бійці "Українського Легіону", колишні співробітники, волонтери.

Дякуючи вашій підтримці та особистій віддачі кожного бійця мого розрахунку зміг зробити усе від мене залежне.

За рік обіймав посади:

- зам.ком. учбового взводу,

- командир гармати,

- т.во. командира вогневого взводу,

- інструктор з тактики та тактичної медицини.

Відзначений заохоченнями:

- підвищенням в званні від рядового до сержанта,

- фотографією з прапором бригади,

- двома грамотами,

- грошовою премією,

- два рази на дошці пошани.

За рік ставлення до ЗСУ докорінно змінилося. Тепер упевнений, що це структура для відмивання бабла, і слід звільнити всіх офіцерів від підполковника і вище.

Щоб зрозуміти, чому ж саме я так вирішив, читайте далі.

Частина №1 РВК

Після нападу РФ на наш Крим у 2014 році я прийшов до Оболонського РВК (районний військовий комісаріат. – Ред.), щоб нагадати про те що існую і щоб мене не забули мобілізувати. Залишив данні, мені подякували і відпустили. Вірніше дані записали на вході і навіть не пустили -)

Десь через місяць мені подзвонили і я прийшов вдруге. Мені сказали, що я зв'язківець і це чудово. Я на це відповів, що це не так і відповідно до військового квитка я мех-вод БРМ1К (Бойова розвідувальна машина. – Ред.) і служив в розвідці. Вони вибачились і виправили.

Втретє мене викликали і запропонували заповнити анкету де були питання:

- бажаєте на контракт?,

- бажаєте в ЗТРО (загін териториальної оборони. – Ред.)?,

- бажаєте в резерв?.

Заповнив. Відпустили.

Вчетверте я прийшов записуватися в ЗТРО до Дарницького РВК разом з "Українським Легіоном" (громадська організація, що займається військовою підготовкою громадян. – Ред.). Там нагадав, що закінчив військову кафедру, бла-бла, офіцера не отримав (довга історія). Мене направили з'ясовувати в Оболонський.

І ось вп'яте я в Оболонському. Пішли дивитися справу. Справи нема, загубили. Нагадую, що могли відправити на міський ВК з питання надання офіцера. Дзвонять туди. Там кажуть - був переїзд, справу не знайдемо. Нехай йде до свого командира, там розберуться.

Нарешті! Шостий і результативний!

Кажуть йдіть служити. Добре кажу, але хочеться в нормальну бригаду.

Вони - яку наприклад. Я - ну, знайомий з 95ки повернувся (95-та окрема Житомирська десантно-штурмова бригада. – Ред.), наче нормальна.

Вони - Супер!!!! Якщо на ВДВ (Високомобільні десантні війська. – Ред.) то завтра останній автобус.

Кажу давайте через тиждень, ну там попрощатися, друзів побачити.

Вони - якщо у ВДВ то тільки завтра.

Прохожу медкомісію. Хірург побачила варикоз, каже - обмежено придатний.

Я пишу заяву що доброволець.

На наступний день (16.06.2015 не пройшло і три роки -))) я і ще двоє "ВДВшників" їдуть на учєбку, а в результаті до 56-ї окремої мотопіхотної в протитанковий дивізіон. -))

Читайте: Лисенко запевнив, що демобілізація "шостої хвилі" не знизить бойову готовність військ

Їдемо на учєбку

Зупинилися в Рівненській частині отримати мат забезпечення. Бушлатів на всіх не вистачило, форми немає малих розмірів, кашкети лише 57-го., ременів немає (тільки брюшніки). За форму говорено-переговорено - влітку жарко по ногах тече піт якщо стоїш у тіні, взимку навпаки. Пришили на неї все що було під рукою: ґудзики, блискавки, резинки, пластикові гачки, мотузочки. Шкарпетки синтетичні.

Добре у мене все своє, поміряв і запхав у виданий армійський речмішок.

Стосовно останнього. Був у відпустці, проходив польовий відбір до бригади швидкого реагування НГУ. Я пройшов, а мішок ні. Тримався на одному карабіні під час марш-кидку. Думав якщо відірветься то викину його разом з речами.

Бійці 56-ї бригади. Фото з особистого архіву "Грома"

Повезли далі на Рівненський полігон, кажуть: ми піхота

Умови там нормальні а харчування - гівно. Три дні чекали поки доїдуть рештки 5ї хвилі. Наче з'їхалися. Немає підготовки. Почали діставати цим питанням офіцерів. Нам кажуть почнуться коли 6-ту хвилю привезуть.

Тиждень проходить, немає занять. Я призначений замкомвзводу починаю проводити сам для охочих, руханка, тактика, медицина. Врешті добилися одного заняття. Збирали і кидали учбові гранати. Під кінець другого тижня нам повідомили, що начальство приказало мінять точку, перебазіруватся. -) Вирушаємо на Яворівський (військовий полігон. – Ред.).

На вокзалі у Львові все почалося зі скандалу.

Збиралися набити пику офіцеру, який приїхав забирати 40 чоловік одним "ЛАЗом". Обійшлося, так-сяк доїхали. Отримали спальники і каремати. Спальник нічого, весь рік мене грів. Об'ємний, легше викинути ніж випрати, зате прикольний чохол, можна як рюкзак використовувати. Каремат рветься і розвалюється. На Львівщині прохолодно вечорами, а бушлати третина так і не отримала. Годують трохи краще.

У всіх кашель, гавкають як собаки. Кажуть там раніше якісь сіркові копанки були, повітря насичене. Перестали гавкати за два тижні, як в частину приїхали. Цікаво, що як в першій учебці, так і в другій, і потім в бригаді данні збирають через два дні на третій. Спершу особисті данні і майно, яке отримав, потім ще додатково номер автомата, радіостанції, ПММ. Чому? Кажуть все губиться. Чи просто рукожопі чи може продають цю інфу кожному зустрічному сєпару, хз.

Через якийсь час поїхали на Старичі робити картки зарплатні. На 70 чоловік нам дали "Урал" і-і-і-і "Газ 66". Після поїздки в останньому привокзальний "ЛАЗ" здавався лімузином.

Читайте: Хроніки кривавого літа: полковник Потєхін розповів про початок війни та бої за Савур-Могилу

Тепер ми протитанкісти на МТ-12 "Рапіра"

Перше заняття.

Розбилися на розрахунки. Інструктор з позивним "Аватар", якому він повністю відповідає, розказав своїми словами як все працює - береш цю ..йню в цю ...йню, смикаєш за цю і так далі. Перевели із похідного в бойове і навпаки, в норматив вклалися.

Через пару днів міжнародні навчання. Буде Муженко! Отримуємо зброю з 5 ранку і до 9ої. -) Йдемо грузитися на техніку. Мій мехвод Сєрьонька дує в парк по МТЛб (багатоцільовий транспортер (тягач) легкий броньований. – Ред.). Їх три-чотири штуки, аккум. лише на одній. Людей багато, на техніку всі не влазять. Вкинули Сєрьонкі речі і поторохкотіли пішкарусом.

Йти десь 8 км. 40 чоловік. Спека.

Сказали дійдете до точки, там по вас "КамАЗ" приїде.

Дійшли. Ніякої машини нема. Кіпішуємо на офіцера примушуємо дзвонити. Результату 0. Поїхали по вас кажуть.

Загоряємо, жерти хочеться. Добре Пашка має звичку тягти запас зі столовки, звик за місяць до на..бахтунга армійського. Обідаємо, годуємо офіцера. Ржем з того що на навчаннях профукали батарею і нікого це не хвилює.

О 16:00 пролітав на "Ланосі" замполіт, спиняємо. Куримо його цигарки, примушуємо спинити чужі автобуси і їдемо на своє КП.

Вечір немає мєхвода Сірьонькі. Де? Кажуть наїхав на пеньок, пом'яв ведучу зірочку, злетів трак. Ремонтує. Кіпішуємо, щоб відвезли йому їсти і пити. З ним ще 7 чоловік.

На наступний день машини нема. Ночами холодно, бушлат він не отримував. А до того ж і наші речі в тій машині. Вночі вкриваємося матрацами, спимо в бєрцах. Минає ще доба. На третій вечір ми обступили замполіта і кажемо давайте транспорт, ми їдемо його забирати, плювати на вашу техніку. З кола не випускаємо. Той божиться що МТЛб вже в дорозі. Дзвонить шукає "Урал" і водія щоб їхати. Ми бігаємо, тягнемо за бари того водія, підтягуються офіцери. Домовилися, що якщо за годину нашого воділи нема, то їм триндець. За 40 хвилин почули лязг траків нашої машини. -)

Наступного дня відправляють нас готувати позиції під стрільби. 12 чоловік з лопатами викинули в полі. Обіцяли о 13:00 обід. Риємо. О 13ій починається злива. В 100 метрах в землю б'є блискавка. Ховаємося під споруду. Обіду, ясєн пєрєц, нема. Поряд на "Газ 66" мінометники копалися. Бачимо знімаються і збираються вертатися. Виходимо на трасу, спиняємо, їдемо з ними на КП. Зустрічає офіцер словами - ви лопати не прої..ли? Трохи не відгріб після профуканої батареї -)

Бійці 56-ї бригади піб час транспортування батареї протитанкових гармат "Рапіра". Фото з особистого архіву "Грома"

За місяць підготовки були два теоретичних заняття, два заняття з командирами і навідниками. Розрахунки вистріляли по 6 снарядів. Мені пропонували лишитися інструктором, та я коли побачив як інструктора ходять замітають... Думаю, коли син спитає, що я робив під час війни, я йому що відповім, замітав?

Якось вночі хтось з наших припер самогонки. Сидять хлопці, розслабляються. Я в наметі намагаюся спати. Чую кіпіш. Виходжу стоять два синіх офіцера "налєйтє нам водкі"! Хлопці висипали з намета - ті ледь ноги унесли.

Далі нас розібрали по бойових частинах.

Ми поїхали в нову 56-ту. Я мріяв про нову техніку, бойових командирів, потужну матеріально-технічну базу. Наївний!!!

Далі буде...