"Русскім" Крим проголосили варвари - Винничук

На Львівщині поселилося кілька десятків кримськотатарських родин. Дехто з них відкрив кафе й ресторанчики з доволі помірними цінами або торгує різноманітним печивом.

Якось я розбалакався з одним з переселенців про історію Криму і довідався, що кримські татари не відділяють себе від тих народів, які жили там до них, а вважають себе їхніми нащадками, проце у своєму блозі на сайті ТСН пише письменник Юрій Винничук.

Читайте: Можете не дякувати: у Кремлі зняли фейковий ролик про життя в неокупованому Криму

Це мене зацікавило. Бо яке у нас уявлення про кримських татарів? Про їхню культуру, наприклад. Дехто буде здивований: а що, й культура у них була? "Вєлікая русская література", наприклад, ніколи не сумнівалася у відсутності цієї культури і взагалі цивілізації. Віссаріон Бєлінскій писав: "Прибывши в Крымские степи, мы увидели три новые для нас нации: крымских баранов, крымских верблюдов и крымских татар. Я думаю, что это разные колена одного племени: так много общего в их физиономии".

На ту пору, коли потрапив до Криму цей класик, Крим уже добряче був розгромлений і знищений. Бєлінскій уже не міг побачити усіх тих слідів по кіммерійцях, готах, генуезцях чи візантійцях, які ще можна було застати до російського вторгнення.

Мандрівники, які бували у Кримському ханстві раніше, описували багаті міста, в яких збереглися будівлі з часів античності. Крим порівнювали з розкішним садом. І що цікаво: цей сад з успіхом годував себе при тім, що населення було удвічі більше, ніж тепер.

Що ж сталося? Чому два мільйони населення за совєтів ніколи не здатні були себе прогодувати? Посухи і брак води висіли над Кримом дамоклевим мечем та продовжують висіти й зараз. Але чомусь лише за часів російського панування. До того кримські татари й інші народи, які населяли Крим, якось давали собі раду.

Читайте: Курков: конфлікт на Донбасі та окупація Криму спричинили попит на українську літературу

Максиміліан Волошин писав у книзі "Коктебельские берега": "Татары и турки были великими мастерами орошения. Они умели ловить самую мелкую струйку почвенной воды, направить ее по глиняным трубам в обширные водоемы, как кровеносной системой оросить сады и виноградники по склонам гор. Ударьте киркой по любому, совершенно бесплодному скату холма, – вы наткнетесь на обломки гончарных труб; на вершине плоскогорья вы найдете воронки с овальными обточенными камнями, которыми собиралась роса; в любой разросшейся под скалой купе деревьев вы различите одичавшую грушу и выродившуюся виноградную лозу. Это значит, что вся эта пустыня еще сто лет назад была цветущим садом".

Але прийшли з Півночі варвари. Волошин так і пише: "В ХVІІІ ст. Дикое Поле затопляет Крым новой волной варваров. На этот раз это более серьезно и длительно, так как эти варвары – русские, за их спиной не зыбкие и текучие воды кочевого народа, а тяжелые фундаменты Санкт-Петербургской империи… Для царства Гиреев: уже воспринявших и кровью и духом все сложное наследство Крыма с его греческими, готскими и итальянскими рудами, конечно, русские были только новым взрывом Дикого Поля. И держат они себя так, как обычно держали себя пришельцы с Дикого Поля: жестоко и рвзрушительно. Еще с первой половины ХVІІІ века, с походов Миниха и Ласси, начинается истребление огнем и мечем крымских садов и селений. После присоединения при Екатерине, Крым, отрезанный от Средиземного моря, без ключей от Босфора, вдали от своих торговых путей, задыхается на дне глухого мешка".

Читайте: Внутрішні переселенці в Україні - нові можливості, або Лабіринт з кукурудзи

Юрій Липа у книзі "Призначення України" наводить свідчення професора Е.Д. Клерка з Кембриджу, який на власні очі побачив нищення Криму в XVIII ст.: "Руїни Херсонесу ще були тривалі і скрізь були ще навіть двері. Як лише прийшли москалі, все було відразу зруйноване. Ці варвари зайнялися своїм улюбленим заняттям – плюндруванням. Перекидали, розбивали, закопували і нищили все, чого лише досягли і що послужило б до висвітлення старовинної історії цієї країни".

Росіяни закладали міни під античні храми, гаками розтягували мармурові блоки. У Бахчисараї вони застали ще й готські, давньогрецькі і давньоруські будівлі. Кримські татари їх зберігали і селилися збоку, нічого не руйнуючи. Саме тому, що вважали себе спадкоємцями усіх тих культур, які застали на півострові. Однак завойовники вирішили все змести з лиця землі, не залишивши каменя на камені.

В Керчі, як свідчить Клерк, місті Мітрідата Великого, повного пам'яток з тритисячолітньої історії, росіяни повелися найжорстокіше: "зрівнявши з землею п'ятсот будівель, вони дозволили збудувати серед руїн близько тридцяти вбогих бараків".

Клерк справедливо пише, що "коли б грецький архіпелаг потрапив під панування Росії, не зосталося б там теперішніх прегарних пам'яток старовинної Еллади. Зникли б Атени, і московитські наїзники не зіставили б і корінця, який би показав, де було це місто. В порівнянні з росіянами, навіть турки видаються освіченими і культурними".

Читайте: Порошенко обіцяє повернути Україні Донбас і Крим

Може, це підлий наклеп англійського професора? То ось ще цитата з М. Волошина: "Взамен пышных городов из Тысяча и Одной Ночи русские построили несколько убогих уездных городов по российским трафаретам и частью из потемкинского романтизма, частью для екатерининской рекламы назвали их псевдоклассическими именами – Севастополей, Симферополей, Евпаторий. Древняя Готия застроилась непристойными императорскими виллами в стиле железнодорожных буфетов и публичных домов и отелями в стиле императорских дворцов. Этот музей дурного вкуса, претендующий на соперничество с международными европейскими вертепами на Ривьере, очевидно так и останется в Крыму единственным монументальным памятником "Русской эпохи".

Упродовж усього російського панування в Криму кримських татар постійно принижували і змушували до еміграції, аж поки насильно не виселили. І справа тут не в "пасобничестве фашистам", а тому, що такою була мрія імперського росіянина: Крим треба звільнити від татар.

У 1876 році "Московские ведомости" писали, що татар нема чого шкодувати, нехай вони виселяються, а на їхнє місце краще колонізувати росіян. І при цьому наводиться просто вбивчий аргумент: "крымские татары доказали свою неспособность правильно возделывать почву Крыма и русские, и именно великорусы на это гораздо будут способнее". Ще один великий русскій пісатєль Достоєвський, чия вулиця й досі є у Києві, цілком схвально про це відгукнувся: "если бы переселение русских в Крым потребовало бы и чрезвычайных каких-нибудь затрат государства, то на такие затраты очень можно и чрезвычайно было решиться, во всяком случае, если не займут место русские, то на Крым непременно набросятся жиды и умертвят почву края".

Це ті "жиди", які в Ізраїлі збирають урожаї значно більші, ніж росіяни на своїх чорноземах.

Читайте: Країни НАТО не визнають анексію Криму - Джон Керрі

Щодо нездатності кримських татар правильно обробляти землю, то після того, як російські війська знищили усю водогінну систему і вирубали сади, важко щось дорікати. Бо до захоплення Криму, народи, які його заселяли, цілком добре давали собі раду.

Про господарювання великоросів і геть смішно читати, бо ті ж таки російські класики, які були притомніші за Достоєвського, описували щось зовсім інше. Зокрема, Салтиков-Щедрін насміхався з російського господарювання і наводив приклади того, як господарюють пруси й фінни.

Та цим катастрофа Криму не завершилася, бо вже після депортації росіяни кинулися нищити усі пам'ятники власне кримськотатарської старовини, палили рукописи й стародруки тисячолітньої давності, трощили археологічні пам'ятки. Доходило до курйозів, бо палили навіть твори російських класиків, перекладені кримськотатарською мовою, і навіть твори Леніна та Сталіна.

І після всього цього тотального винищення варвари проголосили Крим "русскім".