"Я вдячний дуже багатьом українцям" - Павло Шеремет у цитатах

Ті, хто близько знали загиблого журналіста Павла Шеремета, називають його людиною, яка мала авторитет у середовищі своїх колег та принципову політичну і громадську позицію.

Відео дня

ВВС Україна зібрала найяскравіші цитати з його статей, блогів та інтерв’ю, які, можливо, дозволять комусь по-новому відкрити для себе Павла Шеремета.

Читайте: США допоможуть Україні в розслідуванні вбивства Шеремета

\Про себе

Я не типовий білорус. Може, я чукча в якомусь поколінні? Кажуть, що всі на планеті родичі, може, я - звідти? (Інтерв’ю виданню "Слон", липень 2014 року)

Білорусь - це моя батьківщина, і коли я приїжджаю до Мінська, я відчуваю, що це моє рідне місто... Незважаючи на цей "совок" і "лукашизм", я відчуваю себе в Мінську комфортно. Принаймні кілька днів... Росія - країна, яка мене прихистила після того, як у мене почалися проблеми з Лукашенком... Україна - країна, яка стала мені близька за останні 4-5 років. (Інтерв'ю телеканалу "112", листопад 2014 року)

Я мріяв, що Білорусь буде вільною європейською державою. Я хотів працювати на телебаченні і робити щотижневу програму. Я думав, що з часом у мене буде великий будинок десь в районі Раубичів або на Мінському морі, велика родина, вірні друзі, цікава робота... Я собі і уявити не міг в 20 років, що стану білоруським партизаном і нескінченно буду тримати кругову оборону. ("Белорусский партизан", листопад 2011 року)

Мені соромно зізнатися, але я не подивився жодної серії "Гри престолів". "Ходячих мерців" подивився, "Батьківщину", "Картковий будиночок" - все подивився… Але з "Грою престолів" поки не склалося. Заснув на першій серії першого сезону. (Facebook, червень 2016 року).

Читайте: Генсек Ради Європи: Атмосфера ненависті в Україні забирає життя

Про Білорусь і білорусів

Білоруси - нещасний народ, розкиданий зараз по всьому світу. Багато з нас - в Москві, Києві, Варшаві. Ми оточуємо свою батьківщину, мабуть, щоб вона від нас далеко не пішла. (Інтерв’ю виданню Delfi, листопад 2014 року)

У кого тут (в Білорусі. – Ред.) голова не болить? Тільки, напевно, у дятла, який задовбав нещасну Білорусію. Тут досить поглянути в вікно, щоб зрозуміти: голова у нормальних людей в Білорусії болить завжди. Через Лукашенко. Інтерв’ю газетi "Московский комсомолец", жовтень 2010 року)

Про Олександра Лукашенка

Лукашенко - єдиний, хто отримує задоволення і прибуток від російсько-української війни, тому що він був останній диктатор Європи, а став, як мінімум, передостаннім. (Інтерв’ю виданню Delfi, листопад 2014 року)

Звичайно, він (Лукашенко. – Ред.) страшно боїться Путіна. Він боїться повторення українського варіанту з анексією або зі зміною влади. (Інтерв’ю "Голосу Америки", жовтень 2015 року)

Читайте: СБУ: розглядаються чотири версії вбивства Павла Шеремета

Про позбавлення білоруського громадянства у 2010 році

Мені це нагадує практику позбавлення радянського громадянства дисидентів в 70-х роках. Тоді людей виганяли з країни і позбавляли потім громадянства ... Будемо чекати, коли зміниться влада, і мені повернуть білоруський паспорт, як повернули громадянство радянським дисидентам. (Інтерв’ю виданню UDF, 2010 рік)

Про стосунки між Україною та Росією

Вдячний дуже багатьом українцям за те, що вони все ще проводять поділ між Путіним, Росією і росіянами. Є ненависть до Путіна, є ненависть до Росії як до держави, але немає такої самої ненависті стосовно російських людей. Далі такий поділ українцям буде робити дедалі складніше, якщо не буде миру, ми повинні це розуміти. Росія втрачає щодня свого дружнього сусіда, прірва стає величезною. (Ефір на "Радіо Свобода", березень 2016 року)

Я вважаю анексію Криму і підтримку сепаратистів на сході України кривавою авантюрою, фатальною помилкою російської політики, яка приведе країну до катастрофи, якщо не зупинитися прямо зараз... Нам постійно втовкмачують, що, захопивши Крим і підтримуючи бойовиків на Донбасі, ми тим самим стримуємо НАТО і не даємо їм будувати нові військові бази. За іронією долі, саме через агресивні дії Росії ці нові бази НАТО тепер і побудують. (Facebook, липень 2014 року).

Читайте: Євросоюз зробив заяву щодо вбивства Павла Шеремета

Про майбутнє Росії

Все залежатиме від того, як швидко розвиватиметься ситуація. Поки що Росія сита, ситі люди не дуже схильні до якихось протестів. Але ситість швидко проходить, вже додається інше почуття - занадто вже мракобісно все, занадто вже одіозні люди намагаються в російській політиці правити бал. Попри ситість, приходять гидливість і бажання протистояти цим мракобісам. (Інтерв’ю виданню "Народная воля", березень 2015 року).

Нинішня Росія повторює шлях Німеччини 30-х років, тут алюзії у мене повні, а нюанси вже не мають ніякого значення. Ми втягуємося в часи мракобісся і жаху. Виходу практично немає. Поки країна не перебіситься, не вип'є цю чашу жаху і крові до дна, - нічого зробити буде неможливо... (Інтерв’ю агенції ТВ2, лютий 2015 року).

Про мовне питання

Я абсолютно переконаний, що тут потрібно говорити українською мовою як мінімум з поваги до людей, які тут живуть… У мене всі мінські друзі запитують, коли я вже заговорю рідною мовою (білоруською. – Ред.)? Я відповідаю, що швидше заговорю українською, тому що постійно чую українську мову: на вулиці, в магазині, в кінотеатрі. І я вже на старті... ("Громадське радіо", липень 2016 року)

Нещодавно я був у Мінську, зайшов в книжковий магазин і купив підручник білоруської мови Галини Мицик. Не знаю, чому, але просто дуже сильно захотілося його купити. ("Белорусский партизан", липень 2016 року).

Читайте: Журналіст з трьома батьківщинами: ким був Павло Шеремет

Про Україну після Майдану

Так жити, як жили до Майдану, не можна. Я сприйняв Майдан усією душею, всім серцем і вважаю, що жертви, які там були, не повинні бути даремними. І робити вигляд, що після Майдану нові лідери займуть старі кабінети і правитимуть Україною по-старому, – це просто неможливо, це буде злочином проти України… Суспільство має тиснути на цих продажних, боягузливих політиків, суспільство повинно щодня, щохвилини вимагати руху вперед, вимагати змін. ("Накипело", квітень 2014 року)

Всі біди України приписують групі людей, які вже два роки, як втекли з країни. А величезна армія розбещених, ледачих, жадібних і непрофесійних чиновників та різного роду діячів, які досі сидять на всіх рівнях влади, нібито ні при чому… Загроза майбутньому країни криється в старих елітах, які знову змінили гасла і прапори, але не поміняли звички. Вони поховали колись надії Помаранчевої революції і ховають підсумки Революції гідності зараз. (Facebook, лютий 2016 року).

Читайте: Вбивство Павла Шеремета: що відомо натепер?

Два роки минуло після Майдану, і зараз йде тиха, але підла війна проти незалежних журналістів, тому що нові господарі життя також нетерпимі до правди, як і минулі. Ну а ми просто продовжуємо робити свою роботу. Я щасливий, що доля привела мене до Києва. Україна - це проект свободи. Я вдячний долі, що вона дала мені можливість жити в Україні в цей час, дуже важкий і фантастично цікавий час. (Facebook, червень 2016 року)

Про ставлення до терактів

Багато хто вважає, що на теракти треба відповідати виключно ненавистю. Ненависті і злість в такі дні через край. Не вистачає надії. (Facebook, березень 2016 року)