Три роки з дня трагедії в Одесі: досі в очікуванні результатів розслідування
2 травня 2014 року в Одесі загинули 48 людей. Результатів розслідування тих трагічних подій досі немає. Крістіан Тріппе зібрав у місті думки представників різних таборів.Того дня насильство розбурхувалося поступово. Упродовж усього 2 травня в Одесі проросійські демонстранти та прихильники Євромайдану протистояли одні одним. Якоїсь миті почалися сутички, супротивники почали жбурляти каміння. Пролунали постріли, і з'явилися перші загиблі - з табору прибічників націоналістичних організацій. Увечері ситуація загострилася: проросійські активісти та прихильники відділення Одеси від України укрилися в Будинку профспілок. Представники націоналістичних організацій зібралися під будівлею. Невдовзі полетіли "коктейлі Молотова", вогонь охопив споруду. Лише в Будинку профспілок тоді загинули 42 людини. Представники Ради Європи та ООН скаржилися, що українська влада не надала звіту про розслідування та затягнула юридичні процедури. Думки про трагедію, зібрані в Одесі.
Матір жертви
Фатіма Папура у пожежі в Будинку профспілок втратила сина Вадима. 42-річна менеджерка хоче, нарешті, ясності щодо подій 2 травня 2014 року.
"Якою б не була правда: я хочу знати, хто винен у смерті Вадима. Першим завданням має бути встановлення істини, якою б вона не була, та покарання тих людей, які справді винні, а не пошук офірних цапів. Я сподіваюся, що Європа посприяє, аби цю справу було якнайшвидше розслідувано, - фахово, відповідально, навіть якщо результат для декого матиме негативні наслідки. Це - найважливіше".
Профспілки
В'ячеслав Буратинський, 64 роки, голова Федерації профспілок Одеської області, згадує, як три роки тому охоронці повідомили йому про тривожні події.
"Я, звісно ж, одразу прибув сюди. Пожежа якраз почалася. У будівлі перебувало багато людей, інші - оточили її. Вони жбурляли одні в одних каміння та "коктейлі Молотова". Наша міліція, на жаль, була бездіяльною. Я від самого початку був свідком цієї трагедії, внаслідок якої, за офіційними даними, загинули 48 людей. Я вважаю, що цю трагедію спровокували - і підбурювачі, на жаль, до сьогодні не встановлені".
Слідство
Руслан Форостяк, 46 років, працює радником начальника управління Нацполіції в Одеській області. Критику Ради Європи щодо затягування розслідування він вважає несправедливою.
"Як повинно функціонувати правосуддя в країні, в якій триває війна і немає верховенства права? За відсутності верховенства права жодне розслідування та судовий процес не можуть претендувати на істину: необхідно спершу відновити конституційний лад, органи влади, а після цього потрібно повернути довіру людей до цих органів влади. Україна вперше зіткнулася з таким складним розслідуванням, в якому все змішалося: конфронтація в суспільстві, політичні процеси, певна частка провини високопоставлених чиновників і співробітників міліції".
Представниця націоналістичних організацій
Тетяна Сойкіна керує відділенням "Правого сектора" в Одесі. 26-річна юристка того дня брала участь у сутичках на вулицях міста.
"Мені не було шкода людей у Будинку профспілок. Після того, як я побачила накрите тіло та дізналася, що загинув наш активіст Ігор Іванов. Просто накопичилося дуже багато агресії. Я розумію, що в Будинку профспілок були люди. Можливо, особисто вони й не були винні. Але це були люди, які хотіли дестабілізувати ситуацію в Одесі, які хотіли, щоб тут була Росія. Це, по суті, були наші вороги. Я майже цілком впевнена: якби не події 2 травня, то тут точилася б війна і Одеси вже б не було".
Громадська активістка
Тетяна Герасимова, 59 років, координаторка громадянської ініціативи "Група 2 травня", яка намагається з'ясувати обставини трагічних подій та примирити сторони.
"Ніхто не блокує нашу роботу, але ніхто і не допомагає. Ми заснували нашу групу, аби збирати факти. Це вже справа прокуратури та поліції, використають вони наші висновки чи ні. Керівники слідства розмовляли з нашими експертами. Їхні висновки спростовують пропагандистську картину, яку зображали російські та деякі українські ЗМІ. Взагалі-то я не хочу захищати слідство, але ця справа й справді дуже заплутана. До цього додаються і наші українські особливості, пов'язані з непрофесіоналізмом та з тим, що наші правоохоронні органи все ще перебувають в стадії реформування".