Культурний націонал-комсомол, або Чому Кириленка замінили на Нищука

"Це абсолютно непрофесійний міністр, міністр культурної стагнації. Жодних спроб переосмислити роль культури у сучасному суспільстві не зроблено. Усі його уявлення про місію мінкульта зводились до того, що культуру підмінили патріотичним вихованням", - коментує DW результати роботи В'ячеслава Кириленка на чолі міністерства культури український художник Олександр Ройтбурд. І він не один - градус незадоволення міністром Кириленком зростав дуже швидко. І досягнув того рівня, що його місце в уряді, віддали його ж попереднику - актору Євгенію Нищуку.

"Як би хто не намагався закидати мої справи брудом - навіть зараз, коли я вже не міністр культури, - зроблену роботу ніхто не перекреслить", - прокоментував у своєму блозі закиди сам Кириленко. До своїх здобутків він зараховує долучення України до програми "Креативна Європа" (проект взаємодії культурних індустрій з річним бюджетом 1,5 мільярда євро), введення контрактів для керівників закладів культури, декомунізаційні закони, а також схвалення стратегії розвитку культури.

Бюрократичні стратегії

"Визнання центрального місця культури в загальнонаціональному розвитку та винятковості національної ідентичності, що спирається на українську культуру", названо першим пріоритетним напрямком реформ в ухваленій урядом за Кириленка 1 лютого 2016 року довгостроковій стратегії розвитку культури. Документ відразу викликав обурення у профільному середовищі, а громадське об'єднання "Альянс культури" напередодні призначення нового уряду вимагало відсторонити Кириленка від галузі.

Його управління у заяві "Альянсу" названо деструктивним. Міністра Кириленка також розкритикували за відтворення радянських методів управління та фокусуванні винятково на національному культурному продуктові. "Кириленко - це така постать, проти якої налаштувалась уся культурна спільнота. Він у собі уособлював все те, проти чого ми, люди, які прагнуть якогось європейського, ліберального, демократичного життя, боремося", - пояснює DW директор видавництва "Основи" Дана Павличко.

У своїх численних інтерв'ю та дописах Кириленко пояснював, що більшість його критиків не є "знаковими людьми" для культури. Зокрема, протест співробітників Музею історичних коштовностей України проти знищення його статусу міністр пояснив тим, що люди просто "не задоволені своїм місцем".

Міністр деградації

Представниця "Реанімаційного пакету реформ" Вікторія Колеснікова, яка є й головою правління "Благодійного фонду сприяння розвитку бібліотечної та архівної справи", переконана, що "на сьогодні немає ані інструментів, ані механізмів" управління культурою, якими б міг би пишатись Кириленко. За час свого керування чиновник неодноразово викликав шквали критики: за об'ємні переліки заборонених російських фільмів, "чорні списки" акторів, ідеї щодо заборони ввезення книжок з Росії та квотування на радіо і ТБ на користь української продукції.

Міністру-патріоту дорікали також грою на протиріччях сходу і заходу країни. "Він не намагався зробити культуру фактором об'єднання України, намагався нав'язати модель, яка може бути прийнятна для певних західних регіонів, патріархальної селянської культури, а не для динамічної, сучасної, актуальної культури постіндустріального суспільства", - додає Ройтбурд. Більшість його знайомих, визнає він, вимовляють слово "Кириленко" з жахом, а його період у мінкульті називає "періодом деградації".

Опитані DW представники митецького і культурного середовища також дорікають Кириленкові фактичною імітацією діяльності за "комсомольськими" лекалами, забарвленими патріотичними кольорами. "Діалогу з професійною спільнотою взагалі не було. Кириленко був обмежений лише тими людьми, які беззастережно його підтримували. Його правління посилило гуманітарну катастрофу в Україні", - доточує генеральний директор кінопрокатника Аrthouse Traffic Денис Іванов.

Культура без майбутнього?

Водночас повернення на посаду міністра культури Євгена Нищука у культурному середовищі сприймають без особливого ентузіазму, але визнають, що це все ж "краще, ніж Кириленко". Експерти говорять про важливість ухвалення реальної культурної стратегії на найближчі 10-20 років та зміну механізмів фінансування галузі, яка зараз часто ускладнена непрозорими схемами. Чи вдасться впоратись з цим Нищуку? Тим більше, що перелік вимог до нього цим не обмежується.

"Держзамовлення (на книжки. - Ред.) у тій формі, в якій це робиться зараз, розвиває корупцію. Держава повинна створювати умови ринковими методами, аби галузь книговидання розвивалася. Давати подачки теж неправильно", - переконана Павличко. На її думку, у сфері культури нічого не зміниться, поки "країною керує корумпований клас". Міністерство ж, каже вона, потребує міністра-реформатора з карт-бланшем на структурні зміни.

"Був оголошений конкурс на створення бюро "Креативна Європа", структури мінкульта, але поки що все було досить непрозоро: неясно, скільки людей подалися, коли і хто розгляне їх кандидатури", - додає до переліку проблем Іванов. Він нагадав і про державні кіностудії, які "ніхто і не планував реформувати, через що вони залишаються у напівживому стані, нездатні продукувати кіно".

Нищуку, зокрема, пропонують розібратися з хаосом у впливі держави на книговидавництво. Зараз цю сферу курують кілька установ: Держкомтелерадіо, міністерство культури, міністерство освіти, а також Інститут книги.

Ройтбурд взагалі переконаний, що мінкульт варто розділити на два департаменти - збереження національної спадщини та культурної модернізації.

У будь-якому разі, опитані DW фахівці сподіваються, що Нищуку при здійсненні реформ у галузі культури не доведеться спілкуватись з віце-прем'єр-міністром з гуманітарних питань. Адже Кириленка хоч і "пішли" з посади міністра, але призначили в уряд курувати гуманітарні питання.