УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Не хочу жити у візку: учасник АТО, який бореться за можливість ходити, потребує допомоги

5,9 т.
Не хочу жити у візку: учасник АТО, який бореться за можливість ходити, потребує допомоги

Десантник Руслан Яриш, який отримав поранення хребта на Донбасі, потребує допомоги небайдужих, щоб повернутися до повноцінного життя.

Відео дня

Про це на своїй сторінці у Facebook пише волонтер Центрального військового госпіталю Анна Гвоздяр.

За її словами, Руслан Яриш – боєць-контрактник із 79-ї бригади. 19 червня 2014 року під час виконання бойового завдання під Красним Лиманом куля снайпера зі зміщеним центром ваги пройшла крізь легені, роздробила лопатку та хребет. У результаті цього поранення здоровий чоловік став лежачим.

Читайте: "Очі" бійців: волонтери передали на передову тепловізор та біноклі

Як розповідає Анна, нейрохірурги не лише українських, а й закордонних лікарень не давали й шансів на те, що Руслан заново зможе стати на ноги. Проте це лише загартувало характер бійця.

"У красивому кабінеті нейрохірурга, де стіна завішана грамотами, сертифікатами про належність до асоціації найкрутіших і толкових лікарів, я отримала відповідь на своє питання, чи є шанси, що Руслан піде. "Проти фізіології не попреш, у нього без шансів. Нуль. Це неможливо, нереально". Далі обіцянки від ізраїльської лікарні, що там хлопці гарантовано підуть. Збір коштів, транспортування, огляд у клініці і вердикт від лікаря "Ми навчимо тебе жити у візку". Коли Руслан сказав, що він хоче ходити, лікар відповів "А я хочу літати, але це неможливо". "Приїжджайте до нас у Миколаїв на базу, там хлопці літають у небі". За кілька днів ми знову зустрілися в Київському госпіталі. Він сказав мені. "Я – десантник. Я хочу ходити і я буду", – пише у Facebook волонтер.

Читайте: Допоможіть поставити на ноги: волонтери оголосили збір коштів для лікування бійця АТО

Після двох років тяжкої праці та реабілітації Руслан все ж став на ноги.

"Майже два роки активної реабілітації в Харківському центрі Бубновського, і Руслан став таки на ноги, поки в ортезах. Досвічені лікарі казали, що це неможливо. Закордонні спеціалісти навіть за великі гроші не взялися лікувати. А український десантник просто захотів і піднявся", – пише Анна.

У боротьбі за можливість ходити Руслану потрібно зробити ще один, обов’язковий крок – пройти курс спеціальної програми у центрі нейрореабілітації "Нодус", вартість якого становить 18 тисяч євро. Без цього всі дворічні зусилля бійця будуть марними.

Тож давайте допоможемо захиснику нашої країни втілити мрію у життя!

Гроші можна скидати на картку "ПриватБанку" 5168 7423 4728 9302 (Анна Гвоздяр) або приносити у волонтерський пункт "Народного тилу", що розташований за адресою вул. Лумумби 4-6.

Не хочу жити у візку: учасник АТО, який бореться за можливість ходити, потребує допомоги
Не хочу жити у візку: учасник АТО, який бореться за можливість ходити, потребує допомоги