Польський депутат про постанову Сейму: Україні слід розрізняти, кого прославляти
Депутат Сейму Польщі від "Громадянської платформи" Марчін Свенцицький утримався під час голосування щодо ухвали, яка визначила 11 липня "Народним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої". Загалом постанову підтримали 432 депутати з 460.
Deutsche Welle: Як Ви можете прокоментувати ухвалення Сеймом постанови, а також те, що цей документ містить слово "геноцид"?
Марчін Свенцицький: У нас є і інші дні пам'яті жертв інших подій, а це була одна з найбільших, яка мала риси етнічних чисток з боку бійців українського підпілля. Геноцид - це термін, який використовується польською прокуратурою, що проводить розслідування цих злочинів. Він відповідає критеріям Конвенції ООН щодо геноциду. Це була етнічна чистка, оскільки причиною убивств людей - жінок, дітей, осіб похилого віку та усіх інших - було звільнити певні території для української нації від польського населення. Саме тому цей термін був використаний.
Давайте повернімося до ухвали Сейму...
У парламенті дебатували з цього приводу, адже одна справа - визначення прокуратури, інша - як назвати день пам'яті жертв цих етнічних чисток. У будь-якому разі, вина покладається на тих націоналістів, які робили ці речі,водночас резолюція містить підтримку Україні, її незалежності, її боротьбі проти зовнішньої агресії. Також у ній відзначається пам'ять усіх тих українців, які постраждали від польських акцій помсти, які здійснювалися під час війни, хоч і не у таких масштабах. Крім того, у ній вшановуються ті українці, які не брали участі у цих трагічних подіях, а, навпаки, підтримували і переховували поляків. Тож резолюція (коли говорить про геноцид - Ред.) намагається зосередитися лише на тих, хто вчиняв ці жахливі злочини, а з іншого боку, наголошує, що були інші українці, які боролися за український суверенітет. Тому я вбачаю тут дух примирення.
Але якщо подивитися на українські ЗМІ та на реакції українських політиків, то на першому плані стоїть лише слово "геноцид", а всі інші моменти загубилися за ним. Чи справді Ви вважаєте, що ця ухвала посприяє примиренню, а не викличе загострення протистояння?
Особисто я був проти використання цього слова в резолюції, тому я не проголосував за неї. Я підтримував поправку, яка мала замінити "геноцид" на "різанину", що є загальноприйнятим терміном для позначення цих подій. "Геноцид" використовують якихось років десять, з того часу, як було засновано Інститут національної пам'яті (у 1998 році, почав роботу в середині 2000 року - Ред.). Отже, я, як і деякі інші, були проти цього терміну, але ми були у меншості.
Як Ви вважаєте, які наслідки матиме ця постанова для українсько-польських відносин?
Я боюся, що один крайній термін може розпалити радикальні сили на іншому боці. Але я очікую, що є люди, які є раціональними і розуміють, що ми повинні вшанувати пам'ять жертв і продовжувати історичну роботу, але у той же час маємо виробити дружні відносини, співпрацювати та досягнути примирення між поляками і українцями. Я сподіваюся, що не буде ескалації оцінок стосовно історії. Це буде контрпродуктивно. Я вірю в раціональних людей, які здатні зупинити радикалізм з обох боків, взяти до уваги історію, але іти вперед та підтримувати один одного заради майбутнього. Як я уже сказав, у постанові містяться багато теплих слів про українців.
Як Ви вважаєте, що слід зробити, аби уникнути цієї конфронтації та досягти примирення?
У нашому парламенті є проект постанови щодо польсько-українського примирення. Її будуть розглядати після літніх канікул. Також була пропозиція постанови щодо примирення, зроблена українською стороною - Борисом Тарасюком, Оксаною Сироїд. Я сподіваюся, що спільними силами ми приймемо резолюцію, яка підтверджує співпрацю, примирення. Адже так багато жестів примирення вже були зроблені - президентами, релігійними лідерами. Я вже не кажу про мільйони поляків і українців, які співпрацюють в усіх сферах. Найкращий варіант - ухвалити спільну постанову двох парламентів щодо національного примирення та співпраці заради кращого майбутнього. Це те, над чим я працюю.
Чи це був вдалий момент для ухвалення подібного документу із важким терміном "геноцид"?
Справді, час був невдалим. Проте, з іншого боку, є проблема прославляння Української повстанської армії. Це цілком зрозуміло, що українці вшановують УПА за їхню боротьбу проти нацистів і проти радянської Росії. Проте, у той же час, частина сил цієї ж армії має і погане на своїх руках. І це не має забуватися, а також повинно мати вплив на те, яких лідерів звеличують, а яким не треба ставити пам'ятники. Я сподіваюся, що українська сторона почне розрізняти між різними аспектами української армії.