Вечір. Кабінет міністрів. На вулиці похмура погода, накрапує дощ. Віце-прем'єр-міністр і міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко поспішає з якоїсь зустрічі, трохи запізнюючись на інтерв'ю. Він заходить до зали засідань, де я його чекаю, вибачається та відзначає, що у кімнаті дещо зимно.
Зубко був одним з небагатьох, хто зберіг посаду після урядових трансформацій весною цього року та перейшов до Кабінету міністрів Володимира Гройсмана. А ще раніше він працював першим заступником голови Адміністрації президента.
Коли в Україні зникнуть ЖЕКи, хто має ремонтувати "хрущовки", що розвалюються, чи готові міста до опалювального сезону, чому прем'єр нецензурно висловився на його адресу – про це і не тільки Геннадій Зубко розповів в інтерв'ю "Обозревателю".
- Чому енергозбереження не просувається в Україні як національна ідея? Умовно кажучи, "хочеш бути патріотом – споживай менше газу, допоможи Україні стати енергонезалежною від Росії".
- У першу чергу потрібно подивитися на історію України. 25 років нам розповідали, що буде дешевий газ, і в людей не було стимулу економити. Потім питання газу стало дійсно політичним інструментом.
Останні два роки ми проводимо наступну політику: якщо хочемо бути незалежними, то, крім збільшення власного видобутку газу, потрібно все-таки й зменшувати обсяги споживання. Але не за рахунок простої економії, тобто холодних батарей, а за рахунок енергоефективних заходів. Тому перший крок – державна програма "теплих кредитів", другий – прийняття пакету законопроектів, які ми вже підготували. Це закон "Про енергоефективність будинків", "Про комерційний облік", "Про житлово-комунальні послуги" та "Про фонд енергоефективності". Наразі це першочергове завдання. Адже українська родина сьогодні споживає в 3-5 разів більше газу, ніж польська або німецька. Держава готова компенсувати 30-40% витрат на енергоефективні заходи. Спільними зусиллями, думаю, ми врешті станемо європейською енергонезалежною країною.
- Щодо тих законопроектів, про які ви говорили, на ваш погляд, до кінця року вони будуть прийняті?
- Серед депутатського корпусу є розуміння того, що енергоефективність – це пріоритет номер один. У законопроекті про Держбюджет на наступний рік на цей напрям заплановано 800 млн гривень. Крім цього, є домовленість про надання нашими європейськими партнерами ще практично 3 млрд грн для проведення заходів з енергоефективності. Зрозуміло, що для цього потрібне також законодавче підґрунтя. Дуже важлива подальша агітація за підтримку цих законів. Але наразі парламентарі розуміють, що енергонезалежна держава може бути лише за умови енергоефективності.
- Щодо встановлення лічильників на теплову енергію, ви можете назвати часовий орієнтир, коли він буде в кожній оселі? І що це дасть українцям?
- Це, в першу чергу, технічний процес, і ми вже досягли дуже гарного результату в минулому році. З 32% на початок 2015 року показник встановлення виріс майже вдвічі. Варто зазначити, що 32% - це те, чого домоглися фактично за всі 25 років незалежності. У 2016 році плануємо встановити до 75% лічильників, а в наступному - завершити цей процес.
Наразі реалізується низка інвестпрограм, які затверджував незалежний регулятор. Більше того, на підтримку поданого президентом законопроекту про прозоре тарифоутворення ми вже прийняли декілька постанов, які допоможуть громадам відслідковувати впровадження таких інвестпрограм у своєму місті. Це означає, що ліцензіат після затвердження програми має показати, де і яким чином лічильники будуть встановлені, тобто публічно звітувати.
Але не лише облік важливий. Треба, щоб за рахунок програми "теплих кредитів" і Фонду енергоефективності у будинках встановлювались індивідуальні теплові пункти, які регулюватимуть подачу теплової енергії в залежності від погоди. Це не просто облік енергії, а управління процесом споживання. Уже на старті це дає від 25% до 30% економії. Потім можна говорити про утеплення стін, даху, підвалу тощо. Це більш складний і дорогий процес, але поступово досягнемо й цього.
- Коли можна досягти економії 20-30%?
- Тут вже справа за нашими громадянами. Маємо гарну підставу – закон "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який дозволяє об’єднуватись у спільноту, брати на себе додаткові повноваження та запроваджувати такі заходи. Держава ж має створити належні умови та надати допомогу. Це означає, що ми готові компенсувати людям 40% вартості, якщо вони встановлюють такі індивідуальні пункти. Коли з'явиться Фонд енергоефективності, зможемо говорити про 50%. У цьому контексті вкрай важлива комунікативна кампанія, яка покаже, що людям потрібно це робити. Є успішні приклади й у Дніпрі, і в Луцьку, і в Києві – до 70% економії енергії після впровадження енергоефективних заходів. Це саме той результат, якого ми хочемо досягнути по всій країні.
- Крім цього, які ще принципові напрямки реформи ЖКГ?
- Впроваджуємо муніципальні програми за рахунок Європейського інвестиційного банку та Світового банку – це термомодернізація й утеплення соціальних закладів (шкіл, дитячих садочків, лікарень). Розуміємо, що зараз і самі теплопостачальні підприємства також потрібно модернізувати, тому що зі зменшенням споживання теплоенергії їх рентабельність зменшується. Крім залучення коштів міжнародних партнерів на модернізацію таких підприємств, ми мусимо "очистити" їх від боргів. Зараз підготували законопроект "Про реструктуризацію боргів теплопостачальних підприємств" для того, щоб вони могли залучати інвестиції.
Також ще одне з основних питань – водопостачання. Ми маємо дуже потужні підприємства, які займаються водопостачанням, але потрібні інвестиції. Наприклад, зараз є практично 11 проектів від Світового банку у різних містах: і великих, як Харків або Вінниця, і маленьких, як Коломия або Чугуїв. Реформи теплопостачання, водопостачання, водовідведення мають іти поряд з реформою енергоефективності.
- Житловий фонд України, м'яко кажучи, не в найкращому стані. Ви неодноразово казали, що для вирішення проблем потрібен новий Житловий кодекс. Яким ви його бачите? Яких змін чекати людям? І припустимо, у найближчий рік його реально розробити та прийняти?
- Це досить складний закон. Декілька каденцій Верховної Ради вже бралися за його підготовку, але поки нічого не змінилося. Думаю, потрібно декомунізувати цей кодекс. Внесення змін у кодекс або прийняття нового мають ґрунтувались на новій житловій політиці. Треба, щоб будувалося житло, особливо соціальне. У цьому контексті важлива бюджетна децентралізація. Податок на нерухомість, який вводиться, має збиратися й спрямовуватися на будівництво соціального житла, на підтримку інфраструктури для залучення інвестицій в будівництво.
Новий Житловий кодекс буде ґрунтуватися на законопроектах, які будуть остаточно прийняті в парламенті. Важливо зараз закрити питання житлово-комунальних комплексів та далі рухатись у напрямку нового кодексу або внесення змін до наявного.
- Цікаве ваше бачення, припустимо, "хрущовка" розвалюється, хто має її ремонтувати: мешканці чи держава?
- У першу чергу ми мусимо розуміти, що в кожного будинку є свій власник. Зараз не так багато будинків, які є повністю в комунальній власті, тобто де немає приватизованих квартир. Якщо вони є, то власники можуть об’єднатися й управляти будинком. Людина, яка проживає у багатоповерхівці чи "хрущовці", нічим від власника індивідуального будинку не відрізняється. Вона також мусить обслуговувати територію як індивідуальний власник. Яким чином допомогти новому власнику, це питання муніципалітету, якому варто приймати програми з підтримки житлового фонду. І це вже справа депутатів місцевої ради та витрат місцевого бюджету. Якщо вони розуміють, що в їхньому місті є багато "хрущовок", мешканцям яким потрібно допомогти, нехай приймуть програму про відшкодування 20%, 30%, або навіть 80% витрат на поточний або капітальний ремонт.
Головне – зміна підходів. Раніше кошти з місцевих бюджетів виділялися ЖЕКу, і він щось ремонтував, причому ніхто не був задоволений результатами. Зараз у нас з’являється відповідальний власник, який починає контролювати, як утеплений будинок, як відремонтована мережа, скільки це коштувало тощо.
Знаєте, мені часом кажуть, що давайте зносити квартали, а потім впроваджувати нове будівництво. Це можливо, мабуть, десь в Києві – у Печерському районі. В інших обласних центрах або в містах обласного значення це ще досить довго буде неможливим. Тому сьогодні маємо говорити про модернізацію будинків. Східна Німеччина, приєднавшись до Західної, якраз і пройшла цей шлях. Польща, яка була радянською, також. Україна мусила пройти його ще 20 років тому.
- Але ми ж розуміємо, що рано чи пізно доведеться забудовувати й окраїни того ж Житомира. Як залучити туди будівельників?
- Залучати, в першу чергу, потрібно бізнес, якій створить робочі місця для людей. Тоді цьому бізнесу буде необхідно, щоб люди десь проживали в комфортних умовах. Де є робочі місця, там є зарплата, тобто можливість брати іпотеку, кредити. Будівельник завжди прийде туди, де є гроші.
Просто так ніхто не буде будувати житло. Уже мали приклади, коли будувалося житло для переселенців з чорнобильської зони. Потім люди виїжджали, а будинки розбиралися, тому що там не було роботи.
- Коли в Україні зникнуть ЖЕКи?
- Я б взагалі не казав, що ЖЕКи мають зникнути. Просто потрібно, щоб у нас з’явилася альтернатива ЖЕКам у вигляді керуючих компаній, які будуть надавати якісні комунальні послуги. Хоча знаю багато прикладів в Україні, коли ЖЕКи працюють непогано. Ми боремося не за знищення ЖЕКів, а за те, щоб людина, яка управляє своїм будинком, мала альтернативу, могла б оголосити конкурс. Тобто сказати: "Я хочу за свої гроші отримати найнижчу ціну та найкращу якість, і мені байдуже, хто надаватиме цю послугу!"
- До речі, у різних містах України дуже різняться тарифи. Це ж корупційна складова…
- Це ринок, тобто є різні підприємства, які постачають послуги. Є монополісти – це водопостачання та теплопостачання. Де є такі монополії, тариф регулюється незалежним регулятором. Але в підприємств є різна кількість абонентів, різні втрати та різна рентабельність, тому й тарифи різняться.
Щодо житлово-комунальних послуг і вартості цих тарифів - це питання місцевого самоврядування. Тут важливе питання конкуренції, яка може й буде працювати згідно із законом про особливості здійснення права власності. Маю на увазі оголошення конкурсів, на яких будуть обиратися найнижчі тарифи.
- Ви як міністр можете пообіцяти, що цією зимою не буде віялових відключень?
- Наша зона відповідальності - щоб стан житлово-комунального господарства був готовий для забезпечення цієї послуги. Тому можу тільки обіцяти, що 1 жовтня комунальні підприємства будуть на 100% готові до опалювального сезону.
- Навіть у містах на Донбасі, які досі потерпають від обстрілів? У тій же Авдіївці?
- Позаминулу нараду проводив саме у місті Краматорську, де були присутні міські голови майже всіх міст Донецької області, зокрема й Авдіївки. Люди готуються, розуміють, як підготувати житловий комплекс, як підготувати соціальні об’єкти. Там проблем не виникає.
- Як взагалі рухається процес відбудови інфраструктури на Донбасі?
- Через Держфонд регіонального розвитку в цьому році на сході України тільки у мостовій інфраструктурі було профінансовано відновлення 10 об’єктів (14 загалом по Україні). 10% з 4 млрд гривень, які були виділені місцевим бюджетам для підготовки до опалювального сезону, отримала Донецька область. Реалізується програма щодо відновлення житла для переселенців. Загалом зараз іде потужне фінансування. По цих областях у нас є проекти на 5 млрд гривень, які готувалися місцевим самоврядуванням, військово-цивільними адміністраціями.
- Тобто я правильно розумію, на відбудову потрібно 5 млрд, а скільки вже виділено?
- Не зовсім так, є проекти на 5 млрд. Це не означає, що потрібно стільки коштів для відбудови. Це і відбудова, і розвиток Донецької і Луганської областей. Загалом 3,1 млрд уже виділені саме на інфраструктуру. Коштів достатньо, щоб сьогодні відбудовувати ці регіони.
- Якщо перейти до теми тарифів, віце-прем'єр Павло Розенко говорить про неможливість повної монетизації субсидій, яка ваша думка?
- Павло Розенко не стверджує категорично: "Не можна монетизувати субсидії". Монетизація має бути однозначно, але потрібна підготовка. Ми говоримо про те, що перший крок, який необхідно зробити, – це часткова монетизація, тобто монетизація залишку, зекономленого на субсидії.
- Скажіть, уряд прогнозує збільшення кількості українців, які не платять або частково не платять за комунальні послуги, враховуючи ріст тарифів?
- Протягом усіх років – простих і не дуже – населення сплачувало за комунальні послуги. Завжди був відсоток тих, які не можуть або не хочуть платити. Приблизно 3-4%. І цей показник практично не змінювався. Зараз ми проводимо активну державну політику у сфері субсидій. У таких умовах неплатежі – це питання переважно недисциплінованості. Також це стосується людей, які мають житло, але не утримують його.
- Весною ходили чутки, що вам пропонували посаду міністра палива та енергетики, а ви відмовилися. Це правда?
- Так, була така пропозиція.
- А чому відмовились?
- Скажу відверто, я півтора роки працював над двома реформами – децентралізації та енергоефективності. Вони напряму пов’язані з регіональним розвитком. Для мене пріоритет – продовжувати їх впровадження, адже ці реформи – принципові для країни та кожної української родини.
- Думаю, справа в напруженій роботі, емоційності. Наразі це питання вже вичерпане.
- Тобто зараз ви нормально комунікуєте?
- Так. Пролунав вислів, який не мав лунати в парламенті будь-якої держави. Але після вибачення між нами абсолютно нормальний комунікативний процес. У нас спільні завдання, які маємо виконувати.