Чого очікувати Україні від перемоги Трампа або Клінтон?

В кінці липня скандал викликали слова Трампа щодо України, які були, зокрема, сприйняті як незнання базових фактів. "Просто щоб ви зрозуміли: він (Путін, - Ред.) не піде в Україну, гаразд?", - зазначив Трамп. У відповідь на слова журналіста: "Ви казали, що можете визнати це (анексію, - Ред.)" Трамп зазначив: "Я збираюся розглянути це. Проте, ви знаєте, люди в Криму, з того, що я чув, хотіли би більше бути з Росією, а не там, де вони були".

Його опонентка з табору демократів Гілларі Клінтон під час зустрічі з президентом України Петром Порошенком зазначила, що вона "дуже прагне дізнатися, як ми можемо підтримати". Водночас жоден з двох основних кандидатів на посаду президента США до самих виборів так і не представив свого бачення вирішення української кризи.

Ставлення до Путіна

Загальне уявлення про майбутню політику кандидатів вдалося скласти, не в останню чергу, з висловлювань щодо Путіна. "Я думаю, що він - сильний лідер". Ця фраза Дональда Трампа, сказана в грудні минулого року, багатьма була сприйнята як похвала, що прозвучала у відповідь на висловлювання Путіна про американського мільярдера: "Він яскрава дуже людина, талановита, поза усілякими сумнівами".

І хоча в березні цього року Трамп зазначив, що його слова були не більше, ніж констатацією факту, ці заяви у багатьох викликали побоювання. "Трамп неодноразово висловлювався щодо Путіна із захватом. Вони обидва - свого роду задираки, - говорить професор Єнського університету та експерт з американістики Міхаель Драєр. - І тому я бачу справжню небезпеку, що між ними постане чоловіча дружба на основі схожості їхніх політичних стилів. Наскільки довго вона зможе протриматися, ніхто не знає". Експерт додає, що Трамп "бачить у Путіні себе".

Протягом кампанії Трамп неодноразово відкидав закиди у симпатіях до президента РФ, повторюючи "Я не знаю Путіна", проте серед своїх пріоритетів не раз називав: "Якщо США і Росія знайдуть спільну мову, це не буде погано". Зокрема, він говорив про це, розраховуючи на спільну боротьбу проти "Ісламської держави".

Водночас колишній посол США в Україні та експерт аналітичного центру "Атлантична рада" Джон Гербст вважає, що Кремль сподівається на перемогу Трампа. "Проте це ще не означає, що Трамп був би слабким супротивником для Путіна", - зауважує він. На думку Гербста, поки невідомо, чи буде Трамп проводити політику, яка ослаблюватиме НАТО або ігноруватиме російську агресію в Україні. "Якщо ж Трамп почне імплементувати таку політику і дійде висновку, що Путін тримає його за дурня, то це може призвести до різкої зміни курсу на правильний напрям", - уточнює посол.

Інша ситуація з Клінтон - на сайті її штабу вказано, що вона "сміливо протистоятиме" Путіну. "Раніше Гілларі кидала виклик Путіну, і вона робитиме це знову (…) З нашими партнерами Гілларі обмежить, зупинить та стримає російську агресію в Європі та за її межами, а також збільшить для Путіна ціну його вчинків", - йдеться у переліку пріоритетів безпекової політики Клінтон. Крім того, представники Демократичної партії звинувачували саме Москву у хакерському зламі комп'ютерів політсили.

Досвід

Однією з найбільших відмінностей між двома кандидатами є досвід у політиці. Драєр нагадує, що Клінтон була і першою леді, і сенаторкою, і держсекретаркою. "Тож вона є відомою величиною", - наголошує експерт. У самих США, щоправда, тісний зв'язок Клінтонів з істеблішментом налаштовує багатьох виборців проти екс-держсекретарки, що підтверджує, зокрема, те, скільки голосів делегатів зміг зібрати основний її конкурент в таборі демократів - Берні Сандерс.

Попередня політична діяльність Клінтон дає підстави Гербсту стверджувати, що вона "буде переслідувати тверду політику допомоги Україні та протистояння агресії Кремля у ній".

У свою чергу, Трамп може похвалитися досягненнями не у політиці, а у бізнесі та на реаліті-телебаченні. Драєр вказує на те, що майже всі попередні президенти США до свого обрання працювали на виборних посадах. "Єдиний, хто, як цивільна особа, не обіймав виборної посади, - це Герберт Гувер. Але він до цього був міністром. Була ще низка генералів, з яких останній - Дуайт Ейзенхауер. Але вони також, як мінімум, командували військами та вигравали війни. Трамп був би першим бізнесменом у Білому домі", - наголошує німецький експерт.

Брак досвіду є однією з причин, чому Трамп неодноразово наражався на критику за свої зовнішньополітичні висловлювання, наприклад, щодо того, чи не краще було би Японії та Південній Кореї завести собі ядерну зброю. Іншим разом, під час других дебатів, він заявив стосовно Алеппо: "Я думаю, по суті, воно пало".

Чого чекати від Трампа?

Але основною проблемою мільярдера експерти називають його непередбачуваність. "Стосовно Трампа жодна людина не знає, чого від нього можна очікувати. Адже його думка регулярно змінюється. В одній і тій самій промові можна почути, що він хоче тісніше співпрацювати з партнерами по НАТО і лише двома хвилинами пізніше він говорить, що усі партнери по НАТО є фінансовими дармоїдами", - говорить Драєр.

Гербст теж згадує про заяви Трампа щодо НАТО. "Деякі його слова вказували, що він зможе "знайти спільну мову" з Путіним і не бачить необхідності у сильній ролі Америки в НАТО. З іншого боку, він критикував агресію Москви в Україні і говорив, що реагуватиме, якщо російські військові літаки небезпечно близько підлітатимуть до військових кораблів США. Якою буде його політика, важко передбачити", - розмірковує посол.

Трамп, натомість, вважає цю рису своєю перевагою. "Як нація, ми повинні бути непередбачуваними. Ми надсилаємо війська - ми говоримо про це, ми робимо щось інше - ми проводимо прес-конференцію", - наголосив він у своїй зовнішньополітичній промові.

У Драєра ці слова викликають різку реакцію: "Непередбачувана - це саме те, якою наддержава не має права бути! Вона повинна бути цілковито передбачуваною, інакше в усьому світі пануватиме страх".

Обама №2?

Попередня діяльність Клінтон дає уявлення про те, чого від неї чекати. З цього приводу в США протягом кампанії навіть не раз обговорювали питання, буде Гілларі Клінтон радше другим Бараком Обамою чи другим Біллом Клінтоном. На думку Драєра, Клінтон продовжуватиме зовнішню політику Обами, але з тією різницею, що вона матиме більшу готовність застосовувати військову силу США за кордоном.

Натомість Гербст переконаний, що прихильність Клінтон до більш інтервенціоністської політики не дає можливості говорити, що її зовнішня політика буде продовженням нинішньої. "Будучи державною секретаркою, вона рішуче виступала за втручання США в Сирію. Обама сказав: Ні. Крім того, її висловлювання щодо Росії й України вказують на те, що, на відміну від Обами, вона правильно визнає, що це є чимось суттєво більшим за регіональну кризу", - наголошує посол.

Взагалі, на відміну від Обами, який більшу увагу приділяв Азійсько-Тихоокеанському регіону, експерти радять чекати від Клінтон більшого інтересу до подій у Європі. "Проти Путіна Обама також не так багато зробив: провідну роль у створенні коаліції та запровадженні санкцій після вторгнення в Україну він переважно залишив Анґелі Меркель. Я думаю, що Клінтон би цього не робила", - підсумовує Міхаель Драєр.