Коментар: Росія проявляє цинізм не лише в Сирії, а й в Україні
Таких різких слів як для Дональда Трампа міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр не знайшов для тих, хто несе принаймні часткову відповідальність за катастрофічну ситуацію в Алеппо. Але на відміну від Трампа вони - при владі, й перебуватимуть біля керма ще довго. Крім того, згідно з поширеною думкою вони належать до тих, без чиєї співпраці війну в Сирії не завершити. Останнє як ніколи відповідає дійсності.
Кремль користується відсутністю американців, аби стати в Сирії однією зі сторін конфлікту, що справить значний вплив на подальший перебіг подій. Навіть та гуманітарна катастрофа, яку переживає цивільне населення Алеппо, не відлякує Москву від взятого курсу, чия кінцева мета - стабілізація режиму свого союзника Асада. Міністрові закордонних справ Німеччини Франку-Вальтеру Штайнмаєру Кремль так само не пообіцяв тривалішого перемир'я для мешканців міста, що зазнає облоги. Але ж ті три години тиші, які надаються, в кращому разі "цинізм", як висловився речник німецького уряду в Берліні Штефан Зайберт. Його слова виявилися значно різкішим тоном, ніж той, який обрав Штайнмаєр в Єкатеринбурзі.
Адже "цинізм" Москви проявляться не лише в Сирії. Так само й у випадку з конфліктом в Україні заяви Москви просякнуті брехнею, глузуванням та глумом. Це почалося з легенди про "зелених чоловічків" в Криму й не припиняться байками про те, що, мовляв, Росія не підтримує сепаратистів на Донбасі всім необхідним для ведення війни й не має жодного впливу на них. Якби Путін забажав, він поклав би край конфлікту єдиним порухом пальця. Але йому це не потрібно, адже ця позиційна війна на користь його інтересам. Річ у тім, що в інтересах російського президента, на відміну від Заходу, щоб Україна не стала стабільною та процвітаючою демократичною країною. Поки існують ці принципові протиріччя, жодна угода світу не призведе до тривалої тиші, а тим більше миру на Донбасі.
Що тоді лишається робити за таких обставин німецькій зовнішній політиці? Їй слід продемонструвати Кремлю, що в його ж інтересах саме співпраця, а не конфронтація. Водночас на Заході, в тому числі й Німеччині, лунають голоси, які тяжіли й тяжіють до того, щоб схилити Москву до протилежної думки. Розуміння позиції Росії та видавання бажаного за дійсне, яка за цим криється, доходять до того, що можна було б навіть з розумінням поставитися до самого московського цинізму.
Бертольд Колер - оглядач видання Frankfurter Allgemeine Zeitung.