Українці в Німеччині: Так як нас чують тепер, нас не чули ніколи

Інтерес до України і української культури в Німеччині зростає. Цим вирішили скористатися українські студенти у Кельні. Вони заснували при університеті товариство, що дасть можливості заявити про себе і свою батьківщину.

Вечір після лекцій і семінарів. Для студентів і професорів Кельнського університету навчальний день завершується культурною програмою. В одній з університетських зал четверо молодих музикантів грають на "екзотичному" для німців 62-струнному інструменті. "Шпилясті бандуристи" тішать публіку то жартівливими українськими піснями, то виконанням композицій Бітлз чи інших зірок усіх часів. У залі до сотні людей - переважно українці. Для першої зустрічі така кількість - успіх, і незабаром заходи українців збиратимуть значно більше публіки, зокрема, і німецької, переконана організатор події та засновниця Української групи студентів і докторантів у Кельнському університеті Уляна Деркач.

"Я запросила бургомістра, професорів, віце-консула України, доповідачів, які закінчили навчання не тільки в Кельні, а й в інших університетах, і успішні зараз на теренах Німеччини, мають дуже високі посади - ніхто не відмовив. Це означає, що не сама подія є актуальною, актуальною є Україна", - розповідає організаторка.

На актуальності України наголошує і гість вечора - бургомістр Кельну Андреас Вольтер. Він нагадує: рік тому місто нагородило премією імені Конрада Аденауера саме українця - мера Києва Віталія Кличка. Ця відзнака надається раз на два роки за "особливий вклад та заслуги в організації життя та роботи у великому місті".

Аудиторія завжди знайдеться

Для українців зараз відчинені усі двері, запевняє Уляна Деркач. Каже, організувати студентську групу в університеті вирішила рік тому. Коли гурт Океан Ельзи давав концерт у Дюссельдорфі, вона хотіла запросити до Кельнського університету з лекцією Славка Вакарчука. Проте виявилось, що для проведення заходу немає вільних аудиторій. Із ситуації тоді знайшли вихід, а щоб уникнути проблем надалі і заручитися підтримкою університету - організували об’єднання.

"Тепер, коли ми офіційна група, університет нам дозволяє користуватися приміщеннями, дає фінансову підтримку на організацію і рекламну кампанію заходу. Флаєри, брошурки, плакати, які я обрала, - вони все підтримали. Також є розсилка електронною поштою," - розповідає Уляна.

220 українців

Саме розсилка допомогла потрапити на цю зустріч студентці Аліні Петрук: "Я нікого тут не знаю, мені прийшов імейл, мабуть всім українцям такий прислали. Коли заповнюєш документи, вказуєш національність, так мабуть і розсилка створюється. Я тоді побачила, думаю - класно". Аліна, як і багато інших українців, прийшла на захід, щоб познайомитись. Наразі у Кельнському університеті із 50 тисяч студентів 220 - українці. Утім, як знайтися, раніше не знали. Кажуть, що Через політичну ситуацію спілкуватися з одногрупниками-росіянами стало складніше, а рідною мовою про життя і проблеми країни з кимось поговорити завжди хочеться.

Харків’янка Ольга уже 6 років в Німеччині, на питання відповідає російською, робить паузи, щоб дібрати слова. "Я уже практично забула і російську, і українську. Дуже б хотіла знайти нових друзів через цю групу і підтримувати контакт," - каже дівчина.

Куратор студентських груп іноземців Карл-Хайнц Корн пояснює: університет зацікавлений, щоб іноземні студенти були інтегровані в життя навчального закладу, міста і країни. Вони зазвичай мають значно більше проблем, аніж студенти-німці: це продовження дозволу на перебування в країні, необхідність показати 700 євро на рахунку щомісяця, оформити медичне страхування. Тому спільнота, яка готова зорієнтувати новоприбулих, це - лише плюс, каже він: "Іноземні студенти - це майбутня еліта. Чим успішніші вони, чим кращий старт їм дати, тим краще для університету, бо у майбутньому вони можуть займати якісь хороші посади і налагоджувати зв’язки з навчальним закладом",

Нові перспективи у Німеччині

Того старту, який можна отримати в Німеччині, для деяких професій в Україні просто не існує, розповідає випускниця Національного університету імені Тараса Шевченка Віра Єфремова. Зараз вона - науковий співробітник у Кельнському університеті, пише докторську роботу з нейробіології. "Порівнюючи українську і німецьку науку, можна сказати: найбільша відмінність - матеріальна база. На жаль, гроші які виділяються у нас на науку настільки мізерні, що люди, навіть просто геніальні, не мають змоги нічого зробити, - ділиться досвідом Віра, - В Німеччині у тебе є все для того, щоб робити твій проект. Тобі не потрібно думати скільки що коштує, де купити дешевше, де взагалі купити. Інше й ставлення в суспільстві до науковців та науки як такої. В Україні науковці - це якісь лузери, які отримують мінімальну зарплатню, а в інститутах немає гарячої води. Це було б смішно, якби не було так сумно",

Простіше в Німеччині і з навантаженням, каже студентка юрфаку Юлія Ченуша: "Якщо порівнювати з нашими університетами, коли ми вчимося 5 днів на тиждень, то тут менше предметів, сам обираєш собі план, можеш одночасно працювати і навчатися",

Найчастіше українські студенти обирають в Німеччині факультети кібернетики, комп’ютерних технологій, програмування, каже віце-консул генерального консульства України у Дюссельдорфі Володимир Копчак. Кількість українських студентів останнім часом зростає. "Німецьке законодавство досить лояльне і наші студенти мають можливість тут безперешкодно навчатися, - зазначає віце-консул, - Також збільшилась кількість різного роду стипендій та грантів. Після закінчення вишів наші студенти можуть рік залишатися в країні для пошуку працевлаштування. Зважаючи на те, що більшість з них закінчують з хорошими оцінками, в університеті попит на нашу молодь великий",

Студенти – посли української культури

Зі скасуванням віз у Кельнському університеті очікують ще більше українців. Адже тепер буде простіше, наприклад, приїхати на кількамісячні мовні курси чи дні відкритих дверей. Тим часом організатори спілки українців у виші уже планують події, які допоможуть не лише інтегрувати українців до життя Кельну, а й розповісти про Україну ширшому колу німців.

"В січні приїжджає Юрій Андрухович, і ми хочемо привабити різного роду публіку, щоб прийшли не лише українці чи іноземці-славісти, а більше людей," - розповідає Уляна Деркач. І додає про сьогоднішні досягнення: після десятка листів і запитів їй вдалося організувати виступ молодого українського гурту "Шпилясті бандуристи" під час недільної святкової літургії у Кельнському соборі, який є одним з головних католицьких храмів Німеччини. "Українці вперше співають в цьому Соборі, це непересічна подія, і для нас це дуже важливо," – наголошує Уляна Деркач.