Клімкін: Зустріч "нормандської четвірки" почну з Криму
У розмові з DW глава українського МЗС розповів про порядок денний зустрічі міністрів "нормандської четвірки" та оцінив роль теми України на Мюнхенській конференції з безпеки.
На полях Мюнхенської конференції з безпеки 13 лютого має відбутися зустріч міністрів закордонних справ країн "нормандської четвірки". DW розпитала главу українського МЗС Павла Клімкіна, чого очікувати від зустрічі та чи не забули про Україну на конференції у Мюнхені на тлі сирійських подій та кризи біженців.
DW: Чого Ви очікуєте від переговорів міністрів "нормандської четвірки" як представник України?
Павло Клімкін: Це буде зустріч, яка, як ми вважаємо, триватиме близько години. Ми ще не маємо підтвердження участі в ній нового міністра закордонних справ Франції. Не виключено, що ми матимемо ще одну зустріч найближчим часом. Для мене головна ідея нинішньої зустрічі - надати наше бачення того, що відбувається навколо безпекової ситуації. Не тільки щодо обстрілів, але й щодо відсутності доступу для ОБСЄ - і до більшості регіонів Донбасу, і до російсько-українського кордону, який зараз не контролюється українською владою. І, звичайно, про необхідність чітких безпекових передумов для проведення чесних вільних виборів. Саме такою логікою я буду керуватися.
Хоча формально мінський процес сконцентрований на Донбасі, обов’язково почну з того, що зараз відбувається в Криму, - з численними обшуками і арештами серед кримськотатарської громади, оскільки це реально починає нагадувати свідоме витискання кримськотатарського народу з Криму. І це, власне, сьогодні (12 лютого - Ред.) було головною темою всіх моїх зустрічей.
Рівно рік тому було підписано мінські угоди. Який підсумок підбиває Україна - вони мертві чи ще живі?
Я вважаю, що вони живі. І нам потрібно й надалі тиснути на Росію з тим, щоб вона їх виконала. Солідарність, яку ми маємо серед усього цивілізованого світу - не тільки в плані санкцій, але й у принципі солідарність - працює. Оскільки зараз Росія практично відтиснута від політичного мейнстриму й намагається до нього повернутися через те, що відбувається в Сирії. До речі, на мою думку, те, що відбувається навколо Алеппо, - це та ж сама модель, яку Росія намагалася здійснити навколо Дебальцевого, - і в політичному сенсі, і в сенсі військовому.
Але для нас дуже важливо, щоб ця річниця - і я вважаю, що це поки що сумна річниця в плані невиконання Росією своїх домовленостей, - не була використана, щоб сказати: мінські домовленості не працюють, давайте відсунемо їх убік. Ми маємо примусити Росію виконувати ключові речі. І для мене ключові речі - це безпека, доступ для ОБСЄ і для міжнародного компоненту, звичайно, обмін заручниками і просування до вільних і чесних виборів. Це логіка, яка підтримується усім цивілізованим світом. Нам потрібно тиснути надалі.
З ким Ви вже встигли провести зустрічі протягом першого дня конференції?
Мюнхен - це унікальний майданчик для зустрічей. Як правило, це мої колеги, міністри закордонних справ, але не тільки - тут дуже багато депутатів. Я дуже давно займався Євросоюзом, тому, без перебільшення, знаю тут майже кожного другого. То ж зустрічей дуже багато.
Одна із дуже цікавих - із міністром закордонних справ Ірану щодо того, яким чином далі буде розвиватися трек двосторонніх відносин, а також - що відбувається в регіоні Близького Сходу. Це дуже важливою для нас як для непостійного члена Ради Безпеки ООН.
На цій конференції головні питання - Сирія та криза біженців. Україна, як мінімум, на третьому місці. Немає відчуття, що Україну відсунули й забули?
Я вважаю, що це - не проблема пріориретизації. Це проблема того, що зараз відбувається в Сирії, де гинуть дуже багато людей і де потоки біженців зараз генеруються в основному через дії Росії та режиму Асада, який підтримується Росією. Якщо ви подивитися сесії тут, то це практично тема будь-якої сесії. Але тема України, з мого особистого сприйняття, однозначно в списку двох-трьох ключових пріоритетів. І всім прекрасно зрозуміло, що тематика України та Сирії - це дві різні логіки. Але це й дуже схожі логіки в сенсі послідовної політики Росії щодо дестабілізації.
Ви думаєте, що після подій в Сирії Захід краще розумітиме Україну?
Я вважаю, що події в Сирії додатково сприяли розумінню реальних намірів Росії й того, яким чином вона хоче їх досягати. І якщо ви будете розмовляти з багатьма, то навіть ті, хто ще мали залишки ілюзій, після Алеппо їх втратили.