Відео дня
Блог | Чому колапс режиму Асада вигідний Україні і є катастрофою для Росії
Ми ще не знаємо, чи впаде режим Асада і чи не чекає нас якась чергова тимчасова деескалація, але варто все ж розібрати, що може нести потенційне падіння або суттєва криза для режиму друга Кремля.
Для початку давайте розберемо один міф. От якщо Асад швидко впаде, то Росія все перекине сюди і нам буде важко. Мене вже втомило вміння окремих сильно травмованих громадян слідом за нашими ворогами перетворювати будь-яку успішну для України історію у зраду, але давайте все ж поясню.
Росії немає чим підсилювати український фронт за рахунок сирійського. Так, у них там є певна кількість літаків. Але у війні з Україною у них ніколи не було дефіциту носіїв зброї, у них всю війну дефіцит самої зброї. Тому по ракетам вони давно вистрілюють те, що виробляють. І по бомбам - те саме. Єдиний суттєвий людський ресурс - "Вагнер" - Росія витягла з Сирії ще 2022 року, а останні півтора роки вона звідти найманців тягала. А не навпаки.
А тепер по іншим позиціям.
Потенційни колапс режиму Асада - це ослаблення Росії як глобального гравця. З моменту початку військового втручання в Сирії 2015 році Росія витратила значні ресурси — як фінансові, так і військові — для підтримки сирійського режиму.
Втрата режиму Асада покаже, що навіть масштабна військова та фінансова підтримка Росії не гарантує виживання її союзників. Це створить сумніви у надійності Росії серед її існуючих і потенційних партнерів, таких як Венесуела чи Білорусь.
Підрив впливу РФ на Близькому Сході і в Середземному морі.
• Росія має дві ключові військові бази в Сирії: морську базу в Тартусі та авіабазу Хмеймім. Вони забезпечують Росії контроль за маршрутом поставок енергоресурсів з Близького Сходу до Європи. Втрата цих баз стане серйозним ударом по глобальних військових можливостях Росії. • Втрата впливу в Сирії зменшить здатність Москви впливати на країни регіону, такі як Туреччина, Іран, Ізраїль і Саудівська Аравія. • Втрата впливу також позбавить Росію можливості використовувати Сирію як важіль тиску на ЄС через міграційні кризи або енергетичні маршрути. • Присутність у Сирії була потужним аргументом у перемовинах з Іраком і Південним Курдистаном (який має широку автономію у складі Іраку) щодо відновлення роботи підконтрольного нафтогону з Іраку до Туреччини і Середземного моря.
Для Росії присутність на Близькому Сході є критичною і через нафтове питання, і через загрозу, яку несе Росії ісламізм. Тому зараз Путіну доведеться шукати обхідні маневри, в тому числі дуже ризикувати і розширювати підтримку хуситів. А це може призвести до кризи відносин з Саудівською Аравією, Ізраїлем і навіть Єгиптом.
Крім того, чим гірше Асаду - тим гірше Ірану. І - навпаки - позиції Саудівської Аравії, Туреччини і США посиляться. Що ще більше буде відволікати сили режиму аятолл на близькі регіональні проблеми.
Послаблення позицій Росії і Ірану автоматично посилює позиції західних країн і України у будь-яких дипломатичних контактах з Росією. Раніше Росія використовувала ескалацію у Сирії і свою роль у боротьбі з ІДІЛ як привід мати з нею справи в регіоні. Зараз цей привід стрімко відвалюється.
Тому, незалежно від того чекає нас довга агонія режиму Асада чи його швидкий крах, вплив Росії значно впаде. Зараз Сирія припиняє бути активом у російській політиці трикстера - ескалатора, а стає пасивом, за який треба або триматися (і інвестувати гроші і інші ресурси у стабілізацію ситуації), або фіксувати збитки і відгрібати усі негативні політичні, військові і економічні наслідки.
З цікавістю будемо спостерігати за стражданнями всіх цих мудаків. Гарний лебідь. Чорний. Жирний.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...