Блог | Передвиборча політика Лукашенка, яка загрожує демократії Білорусі

У лютому 2024 року в Білорусі пройде Єдиний день голосування, під час якого буде обрано депутатів Палати представників Національних зборів. На відміну від попередніх виборів у 2020 році, влада зробила кроки з тотального контролю за виборчим процесом, обмеживши можливості опозиції та порушивши конституційні права громадян.

Однією з важливих особливостей майбутніх виборів є контроль за політичними партіями з боку проросійських еліт. Представники деяких партій, зокрема тих, які виступають проти поточного режиму, зазнали переслідувань, а їхня діяльність була поставлена в жорсткі рамки за допомогою адміністративного та юридичного тиску.

Також варто зазначити, що нещодавно уряд Білорусі вніс зміни до процедури голосування, дозволяючи владі отримати ще більший контроль над виборами. Заборона створення виборчих дільниць на території інших держав призводить до того, що білорусам, які втекли від режиму, відмовляють у праві на волевиявлення. Це обмеження усуває більшість "неблагонадійних" осіб від участі у виборчому процесі. Продовження репресій проти критиків режиму є ще однією загрозою демократії в Білорусі. Затримання, конфіскація майна, методи залякування використовуються задля придушення будь-якої форми опозиції. Моніторинг ЗМІ спецслужбами підриває належне висвітлення подій та позбавляє громадян можливості об'єктивного аналізу інформації. На виборах 2024 року дозволено висування депутатів лише від певних партій, які підтримують російський вектор політики, тобто лукашенківських, що ставить під сумнів легітимність виборів як таких.

Вибори депутатів Палати представників є ґрунтом для аналізу громадської думки з приводу старої кандидатури на майбутніх виборах 2025 року. Якщо Лукашенко знову обійме посаду президента і не допустить представників опозиції до влади, проросійські настрої все більше проникатимуть у повсякденне життя білорусів. Режим Лукашенка використовує стратегію тотального контролю та обмежень, а усунення опозиції виглядає як явний індикатор того, що влада націлена на збереження свого монопольного становища у складі Союзної держави, а не на підтримку демократії та прав людини.