Блог | В Америці вибори, а в Києві дядько

Я нікого з співвітчизників не хочу запитати, чому вони так налякані можливою перемогою Трампа, бо тут дійсно є чого лякатись: Трамп це безумовний шанс, але Трамп це й безумовний ризик. 

Для нас Трамп це важка хірургічна операція з непередбачуваними наслідками, але коли загроза все серйозніше, а стандартні ліки все одно не допомагають, є сенс ризикувати.

Але ж розумію, що хочуть не всі, тому й не запитую. 

А запитати подумки хочу інше: за що Україна любить Байдена? Ну от за що??? За те, що три роки лікує від смертельної загрози гіпнотерапією і, як каже Марк Солонін, мінеральною водою?

Кажучи про Байдена, маю на увазі й Гарріс. Адже якоїсь принципової різниці наразі немає, а є лише надія, підстав щодо якої немає теж. Однак майже вся країна Україна палко вболіває за ніяку Гарріс тільки за те, що вона поруч із ніяким Байденом.

Головний аргумент цієї любові — юний вік Камали: усього 60. Обираючи поруч зі смертю між хірургом і психотерапевткою, що лікує мінеральною водою, ми пояснюємо: а вона молодша за минулого психотерапевта. Та, хто й не допомагає, й навіть не обіцяє цього робити, для нас краще за ризикового хірурга тим, що психотерапевт попередній був старий, а вона ні.

Все!!!

Чи в неї є ще якісь переваги, що мені невідомі?