Відео дня
"Бачу рідний дім лише у снах": Оксана з Донеччини розповіла свою історію музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова
Оксана з Покровська, що на Донеччині, двічі намагалася виїхати з прифронтового міста. Перший раз – у березні 2022 року. Тоді жахливі обстріли дуже сильно позначилися на психоемоційному стані жінки та її родини. Від стресу у Оксани постійно тремтіли руки, а страх за близьких заважав нормально жити. Свою історію жінка довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Через три місяці, коли фронт стабілізувався, Оксана з родиною повернулася у рідний Покровськ. Сім’я звикла жити під ракетними обстрілами, а жінка вірила, що війна не зачепить їхнє місто, попри тривожні новини. Утім, влітку 2024 року, родина виїхала остаточно. Останньою краплею для них став вибух, від якого знесло дах в сусідній багатоповерхівці, а ворожа ракета впала в ставок неподалік їхнього дому.
"Тоді вже стало зрозуміло, що залишатися там смертельно небезпечно насамперед для моїх малолітніх дітей, у мене дві донечки 10 та 13 років. Вони дуже боялися "прильотів" та дронів. Не вагаючись, ми переїхали до Дніпра, перевезли батьків, бізнес. Життя – важливіше", – розказує жінка.
Найважче Оксані тепер усвідомити, що вона тепер змушена жити лише спогадами про колишнє мирне життя. Будинок, у якому вона росла та зробила перші кроки, вщент зруйновано внаслідок ворожих обстрілів.
"Це село Лисівка. Там взагалі села вже немає. Знищено все – до фундаменту. Багато людей загинуло, багато з них навіть не поховали, бо кладовища зруйновані. Батьківська хата, якої вже немає, мені тепер тільки сниться", – зі сльозами на очах каже жінка.
Дивіться історію Оксани за посиланням.
Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України.