"Чим більше проливаєш поту, тим менше потім проливаєш своєї крові": новобранці елітних підрозділів ЗСУ поділились секретами підготовки

Кого і як запрошують до підрозділів ССО? Багатьом здається, що служба в Силах спеціальних операцій – для окремої касти людей, які мають надзвичайні фізичні здібності та міцне здоров’я.

Відео дня

Утім, в реальному житті ситуація простіша. Якщо ви завітаєте до офісу спецпризначенців у столиці, побачите на банерах головний меседж: "Я обираю ССО!" Головним для потенційного новачка є мотивація бути корисним своїй країні, вміння розвиватися та опановувати нові знання і навички.

Звісно, що претенденти, які бажають приєднатися до лав ССО, мають розуміти, що легко не буде. Буде важко, але цікаво. Тільки так – щоб стати кращими та сильнішими щодня – виховують справжніх спецпризначенців.

Сім тижнів курсу базової загальної військової підготовки (БЗВП) – незмінний атрибут для новобранців. Про секрети цього етапу знайомства з військовою справою в навчальному центрі розповіли в інтерв'ю OBOZ.UA п’ять новоспечених солдатів, які ще вчора працювали в різних цивільних галузях, а сьогодні – об’єднані спільною метою.

– Чому обрали саме Сили спеціальних операцій?

Студент: Зацікавили три складники — круті задачі, велика відповідальність і своєрідний гриф секретності.

Джус: Завжди був у захваті від дій хлопців 73-го морського центру, це стало каталізатором.

Маорі: Я прийшов через Єдиний центр рекрутингу ССО. Зустріли чемні хлопці, кавою пригостили, детально відповіли на всі мої запитання, а їх було чимало. Так сюди і потрапив.

Джек: Ще до повномасштабного вторгнення ми з дружиною багато волонтерили, перетиналися з підрозділами ССО, вже тоді звернули увагу на братерство бійців цього роду військ. Чому б не піти туди, де є знайомі і позитивний приклад?

Флешка: Спокусив насамперед той факт, що в ССО багато уваги приділяється підготовці особового складу. А ще – присутність поруч досвідчених командирів із бойовим досвідом.

– Чим займалися до приходу в ССО?

Маорі: Музикою, і навіть уявити не міг, що потраплю, по суті, до еліти ЗСУ.

Студент: Працював інженером, у вільний час захоплювався спортом.

Джус: Ремонтував автомобілі: лагодив двигуни, рихтував двері, міняв мастила. Звичайний майстер на СТО.

Джек: Був професійним фотографом.

– Чи правда, що будь-хто охочий може потрапити в ССО?

Студент: Незважаючи на те, що організація певним чином є закритою, пристати до її лав до снаги представникам різних галузей. Наприклад, у нас на БЗВП в одній групі курси проходили і будівельники, і програмісти, які, між іншим, мали гідну зарплату, але зробили вибір на користь ССО, щоб захищати країну.

Флешка: До кандидатів є чимало вимог. Але тут, на мою думку, не стільки важливо, наскільки людина розвинена фізично, а якою є її цілеспрямованість, мета, сила духу. Тіло можна виховати за короткий проміжок часу, а з морально-психологічною підготовкою трохи інша історія.

– Як відреагували на ваш прихід до війська рідні й друзі? За що хвилювалися найбільше?

Маорі: Спочатку був страх. Батьки кілька разів перепитували, чи впевнений я у своєму рішенні, можливо, треба зачекати. Але згодом страх змінився на гордість. Звісно, вони й наразі хвилюються, але й підтримують.

Студент: Вони були вкрай здивовані, оскільки вся ця історія промайнула дуже швидко: не встигли оговтатися, як я вже опинився на БЗВП. Найбільше родичі хвилювалися на етапі від отримання направлення на ВЛК до потрапляння в частину.

Джус: З початком повномасштабної війни я підготував батьків до того, що врешті-решт доведеться брати до рук зброю. Їхні переживання зводилися до потенційної невідомості. Мовляв, заберуть мене невідомо куди, стану невідомо ким, та ще й без зв’язку. Як міг – заспокоював, розтлумачував…

Флешка: Рідні гадали, що коли я піду до лав ЗСУ, одразу отримаю автомат у руки і піду штурмувати окопи. Можливо, й не дивно – окрім батька, ніхто в сім’ї не був знайомий із військовою службою. Гасив градус стурбованості, наскільки це було можливо.

– Чи переживали, що потрапите не в той підрозділ, куди планували?

Джус: Був упевнений, що працюватиму за тією спеціальністю, за якою планував. Довірився рекрутерам.

Маорі: Зізнаюсь, це був один із моїх найбільших страхів. Будучи далеким від військової справи, боявся, що нічого не встигну зробити в ЗСУ. З часом таке відчуття розвіялось.

Флешка: Я мобілізувався через рекрутинговий центр, і його співробітники дотрималися всіх обіцянок. ССО – це місце, де людей намагаються використовувати за призначенням. Мусиш приносити користь у тому напрямі, де маєш здібності.

– Чи мали проблеми з проходженням ВЛК?

Маорі: Процес зайняв менше одного дня. Хоча всі розповідали, що мають бути труднощі. Але коли виникали якісь нюанси, магічним чином переді мною з’являвся рекрутер, брав за ручку і проводив по всіх кабінетах.

– Як фізично готувалися до БЗВП?

Джус: Займався спортом, зокрема робив багато відтискань, присідань, качав прес, захоплювався бьорпі.

Студент: Однією з умов потрапляння в ССО є безпека, перевірка кандидатів внутрішньою службою триває місяць-півтора. Саме цей час я максимально використав для підготовки.

Джек: У рекрутинговому центрі мене звели з людиною, яка дуже допомогла в цьому плані. Підключив біг, фізо, розтяжки…

– Що для вас на курсах було найбільш корисним та цікавим?

Студент: Стрільби, бо їх було дуже багато. Причому стріляли з усіх видів зброї – і вдень, і вночі. А ще справили враження заняття з тактичної медицини. У нас був дуже крутий інструктор.

Джек: Орієнтування, тактика, такмед, уроки психологічної підготовки. Все було дуже цікавим – і лекції, і практика.

– Що справило найбільше враження?

Джек: Дух колективізму. Армія об’єднує людей різних професій, поглядів, які починають думати й діяти як єдиний організм.

Студент: День, коли ми стріляли з максимальної кількості зброї, серед якої були кулемети Minimi, Browning, а також РПГ. Емоції після роботи з протитанковим гранатометом були ще ті, адже віддача там своєрідна: спочатку тягне назад, а коли снаряд вилітає – вперед.

Джус: Перший мій кидок гранати, яка вибухає від удару. Це було вражаюче.

Флешка: Відзначив для себе суттєвий факт: якими б у тебе не були стосунки з товаришами в побуті, а в житті будь-що трапляється, під час служби тобі обов’язково допоможуть.

— Чи трапилася з вами на БЗВП якась кумедна історія?

Джус: Стоячи заснув і врізався в побратимів. Усі хлопці це побачили, посміялися…

Студент: Радше не кумедний епізод, а цікавий. Вирішили з хлопцями закріпити набуті знання з облаштування засідки, для реалізації плану обрали інший взвод. Сховалися, причаїлись. За таких обставин головне – не рухатися. Так от, колеги не помітили нас, перебуваючи за метр! Ми ж різко вистрибнули, створили ефект несподіванки, як наслідок – заслужили компліменти від інструкторів.

– Що порадите взяти на БЗВП із речей?

Джус: Другі берці, багато серветок, дві пари шкарпеток на день. Узимку утеплюйтесь термобілизною, беріть рукавички, в яких зручно працювати зі зброєю, влітку потрібен гідратор, аби побільше пити. Благо, мені в рекрутинговому центрі надали список, і я певним чином підготувався.

Студент: Додаткові штани з наколінниками, зручне взуття і гарний настрій.

Флешка: Обов’язково – гарний багатофункціональний ніж, бо іноді не знаєш, в який момент він може знадобитися.

– Виникали труднощі під час процесу підготовки?

Джек: Я думав, що я дуже розумний і з усім швидко впораюсь, але помилявся частенько. І це мені було складно прийняти. А ще в цивільному житті я доволі довго спав, а в навчальному центрі сну було мало.

Флешка: Іноді бувало. Коли в тебе вечірні заняття, потім – нічні стрільби, дістаєшся ліжка о третій, шалено хочеться спати, а тобі ще щось вчити на завтра… Непросто.

– Наскільки ваш організм став сильнішим та витривалішим?

Маорі: Я скинув 10 кг, і це вже досягнення.

Джек: Тепер можу бігати довші дистанції, причому впораюсь із рюкзаком великої ваги.

Флешка: Після БЗВП став швидшим, спритнішим – це факт. Курс для тіла став своєрідним струсом.

– Що корисного винесли з навчань?

Студент: Аксіому про те, що треба готуватися завжди. Фізична підготовка може врятувати тобі життя. Також запам’яталася фраза: "З БЗВП ти вийдеш або сильним, або розумним".

Маорі: Спокійно можу вирушати вночі в ліс без ліхтарика і не загублюсь.

Джек: Навчився стріляти, хоча не вмів взагалі. Багато говорив на "цивілці", тепер – значно менше. І я реально знайшов класних друзів.

Джус: Три аспекти – біг, навчання, стрільба. А ще тепер я вмію копати окопи.

Флешка: Засвоїв золоте правило: чим більше проливаєш поту, тим менше потім проливаєш своєї крові.

– Ваші напутні слова майбутнім новобранцям?

Флешка: Якщо вважаєте, що берете на БЗВП щось зайве, то помиляєтеся. Все стане в пригоді. Особливу увагу приділіть аптечці. Візьміть вітаміни, під час навантажень для організму вони будуть дуже корисними.

Маорі: Курси – це, звісно, втома і витривалість. Але і величезний кайф. Насамперед, від того, що в тебе щось вийшло, а ти навіть не здогадувався, на що здатен.

Джус: Довіряйте рекрутинговому центру ССО. Там вам нададуть всебічну підтримку на всіх етапах.