Блог | Чи мають перспективи книгарні в малих містах?

Незабаром у Києві відкриється нова велика книгарня "КнигоЛенд". Паралельно ми готуємося до відкриття наших книжкових у кількох інших містах. Зокрема в Самборі, де мешкає приблизно 30 тисяч людей, та Ужгороді.

Новина про те, що "КнигоЛенд" запрацює в невеликому містечку на Львівщині, багатьох здивувала, і я розумію чому. Усі цікавляться, наскільки це перспективно і чи взагалі доцільно відкривати книгарні десь поза столицею чи іншими великими містами. Книгарня в Києві — так, тут усе зрозуміло. Це центр культурного життя, а книжковий в такому місті стає справжнім культурним хабом, де збираються поціновувачі мистецтва, музики, літератури. А що маленькі містечка?

Тут, звісно, є свої нюанси. Але сьогодні книгарні — це не просто про бізнес, а про культуру та соціальну відповідальність. Щоб відкривати нові книгарні під час війни, треба бути готовим до безлічі ризиків. Попри це, на ринку з’являється все більше і більше книжкових. 

Цей "бум", якщо його так можна назвати, пов’язаний швидше із бажанням розвивати свою культуру, популяризувати читання. Принаймні для "КнигоЛенду" це одна з найважливіших місій. Саме тому ми й хочемо відкривати більше книжкових навіть у маленьких містечках.

Якщо подивитися на інтерактивну мапу книгарень, яку нещодавно створив УІК, можна побачити багато білих плям. Книжкові є в Києві, Львові, Харкові, Одесі чи інших великих містах. Але маленькі містечка на карті біліють. Коли у якомусь районному центрі і працює одна книгарня на все місто, то швидше за все книжки там продають як супутні товари — на додачу до канцтоварів чи подібного.

Чому це так? Дуже часто чую думки про те, що там люди просто не хочуть читати. Так, у загальному в Україні невелика читацька аудиторія. І в столиці потенційних клієнтів набагато більше, ніж в якомусь маленькому містечку.

Проте тут я дотримуюся іншої думки. У невеликих містечках читають мало, тому що там ... нема чого читати. Давайте дивитися правді у вічі — бібліотеки в таких містах часто стоять напівпорожні з літературою початку нульових (і це у кращому разі), а хороших книжкових там немає. Дехто знаходить вихід із ситуації, замовляючи книжки в інтернет-магазинах. Навіть якщо поглянути на статистику замовлень в онлайн-книгарні "КнигоЛенду", то чимало посилок ідуть до читачів із малих міст. Тож перспектива тут справді є.

Тоді чому книжкові мережі не заходять у містечка? Насправді в корені проблеми лежить економічна складова. У відкриття та роботу книгарні потрібно інвестувати немало грошей. Якоїсь єдиної формули немає, але приблизно 20-25% від загального бюджету іде на оренду приміщення, десь стільки ж потрібно для оформлення інтер’єру, ще відсотків 20% — закупівля книжок та супутньої продукції, а все решта — заробітна плата та інші витрати.

Звісно, сума відрізнятиметься залежно від місця, концепції чи масштабу книгарні. Проте сьогодні її відкриття може обійтися власнику в середньому від $30 000. Наприклад, у маленькому містечку на оренду приміщення потрібно виділити менше коштів, ніж у Києві. Але й середній чек буде відрізнятися в рази. Від цього змінюється і час, коли книгарня стане рентабельною.

Термін окупності книжкового у великому місті буде значно меншим, ніж деінде. Власники книгарень, що з’являються в Києві, розраховують повернути гроші вже за рік-два роботи. Відкриваючи книгарню в малому містечку, потрібно готуватися до більших строків. Це і є основною причиною, чому багато мереж уникають районні центри.

Думаю, ситуація зміниться, коли запрацює програма субсидіювання книгарень. Тоді держава буде відшкодовувати вартість оренди деяких книжкових (там є певні умови, але зараз не про це). Тобто від загальних витрат можна буде відняти 15-20%, що йшли на оренду приміщення. А це додаткові кошти, що підуть або на розвиток книгарні, або збережуться в її бюджеті. Це стане стимулом не лише до відкриття мережевих книгарень, а й до появи незалежних локальних магазинів.

Та є одна проблема — за законом державні субсидії запрацюють тільки після закінчення воєнного стану. Можна лише сподіватися, що це станеться найближчим часом. А поки що перехоплювати ініціативу у свої руки можуть великі мережі, що вже мають власні точки в багатьох обласних центрах. Попри війну, зараз чи не найоптимальніший час для популяризації національного продукту та читання. І цією нагодою варто користуватися сповна.

Такої думки ми дотримуємося усією командою. Для нас "КнигоЛенд" — це не лише про велику книгарню-кав’ярню у Києві, а про любов до книжок і культури загалом. Тож і відкриття нової книгарні в Самборі чи інших містечках — насамперед соціально відповідальний, а не виключно бізнесовий крок.

Однак не позбавлений перспектив. У майбутньому наш ринок може стати більшим, білі плями на мапі заповняться, а читацька аудиторія буде активнішою. Але зміни не стаються за помахом чарівної палички. Зміни починаються з нас самих. І перший крок для цього ми вже зробили.