Відео дня
Чому в СРСР був інший графік вихідних: коли запровадили зміни
В СРСР у 1930-х роках був запроваджений новий робочий графік, який змінив звичний розпорядок трудового тижня. Традиційні вихідні, які ми звикли асоціювати з неділею, стали недосяжними для багатьох працівників. Замість звичного семиденного тижня з двома вихідними днями, СРСР запровадив безперервний робочий цикл, що зрештою став значною частиною життя мільйонів громадян.
У чому полягала суть цього експерименту та чому було вирішено відмовитися від звичного графіка? Відповідь криється в економічних та політичних прагненнях того часу. В умовах швидкого розвитку індустрії та потреби у значному збільшенні виробництва, радянський уряд вирішив, що для прискорення темпів економічного зростання варто збільшити кількість робочих днів.
У результаті, в країні з'явився новий календар, який змусив радянських громадян працювати без вихідних протягом понад десяти років.
Як і чому в СРСР працювали без вихідних понад 10 років
Економіст Юрій Ларін, який став автором цієї новації, запропонував графік, де тиждень ділився на трудові цикли, а не на звичайні дні. Пропозицію Ларіна підтримав Сталін, і з жовтня 1929 року в СРСР почав діяти так званий "безперервний робочий тиждень". Відповідно до цього графіка, робітники повинні були працювати в різні дні, навіть в неділю, а відпочивати лише в специфічні, визначені дні, що не співпадали з календарними вихідними.
Цей новий графік став необхідністю для швидкого росту економіки, однак він не відповідав природним потребам людей у відпочинку. Замість того, щоб мати два вихідних дні на тиждень, робітники тепер працювали по п'ять або шість днів без жодних стабільних вихідних. Такий графік призвів до великого стресу серед населення та створив серйозні труднощі у житті звичайних громадян.
Розподіл на робочі цикли: п'ятиденки та шестиденки
Початково тиждень розділявся на п'ятиденки, коли кожні п'ять робочих днів слідував один вихідний. Пізніше, у 1931 році, графік був змінений, і почали діяти шестиденки, де робітники працювали п'ять днів, а вихідні припадали на 6, 12, 18, 24 та 30 число кожного місяця. Цей новий режим, безперечно, ускладнив життя не тільки трудящим, але і їхнім родинам.
Усім працівникам тепер доводилося пристосовуватися до нових умов, що включали постійну зміну графіків. Щоб орієнтуватися в такому календарі, кожен працівник мав спеціальний табель, де було чітко позначено, в які дні йому слід працювати, а в які – відпочивати. У багатьох сім'ях навіть існувало два календарі: традиційний та робочий.
Технічні та соціальні наслідки нового робочого графіка
Одним з основних негативних аспектів нової системи було те, що графік часто призводив до зношування техніки на виробництвах. Через постійне навантаження верстати ламалися значно частіше, що ускладнювало виробничий процес. Адже з огляду на те, що ремонт здійснювався тільки в дні, коли співробітник, відповідальний за полагодження техніки, мав вихідний, поломки затягувалися на невизначений час.
Крім того, працівники не могли обговорювати поточні питання через часті відсутності колег. На підприємствах одночасно були присутніми лише 80% персоналу, тому комунікація ставала складнішою, а оперативне прийняття рішень неможливим.
Соціальні труднощі та роз'єднання родин
Для багатьох радянських родин ці зміни стали великою проблемою, оскільки вихідні не збігалися. У сім'ях часто працювали люди з різними графіками, і це створювало труднощі в організації сімейного життя. Найбільше страждали жінки та матері, адже на довгі періоди їхні чоловіки та діти перебували на різних робочих циклах, а спільний відпочинок став рідкісним явищем.
Щоб полегшити цю ситуацію, іноді дозволяли подавати заявку на те, щоб родина працювала за одним графіком, але бюрократичні перешкоди часто унеможливлювали такі зміни. Тому люди, які намагалися організувати сімейне життя в умовах "безперервного" графіка, стикалися з великою кількістю перешкод.
Зміни в календарі та відсутність загальних свят
Завдяки новому календарю майже всі звичні святкові дні були зникли або змінені. Деякі святкові дати, такі як День Леніна (22 січня), День праці (1 і 2 травня) та індустріальні дні (7 і 8 листопада), вже не мали своєї постійної дати, а перенесені на інші дні. Це призводило до того, що традиційні моменти для відпочинку виявлялися майже непомітними.
Особливо складним було те, що, оскільки календар постійно змінювався, люди не могли точно передбачити, коли саме вони зможуть відпочити. Часто травень починався з 3 числа, а за 21 січня вже було 23.
Відмова від "безперервного" робочого тижня
Експеримент з безперервним робочим тижнем тривав понад десять років, і в 1940 році радянський уряд зрозумів, що цей графік не виправдав себе. Продуктивність не збільшилася, як очікувалося, а навантаження на техніку призводило до ще більших проблем. Керівництво країни вирішило повернутися до звичного семиденного тижня з двома вихідними днями.
Робочі верстати, які працювали безперервно, почали ламатися через постійне використання. Як наслідок, простій стався не через вихідні дні, а через те, що техніка фізично не витримувала постійного навантаження, і ремонт став неможливим без зупинки виробництва.
Наслідки експерименту для радянського суспільства
І хоча в результаті було повернуто звичайний робочий графік, соціальні наслідки від впровадження безперервного робочого тижня залишилися у спадок. Люди навчилися працювати без регулярного відпочинку, але на практиці це принесло більше труднощів, ніж користі. Роз'єднання сімей та складнощі на підприємствах стали очевидними, і ці проблеми не могли бути вирішені простими змінами в календарі.
Таким чином, експеримент СРСР із безперервним робочим тижнем став прикладом того, як індустріальні та економічні ідеї можуть вступати в конфлікт із соціальними потребами людини.
Раніше OBOZ.UA пояснював, що означало "працювати у ящику" в СРСР.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.